Гоацін

Це унікальна тропічна пташка. Її називають лідером серед усіх смердючих птахів на Землі. Гніздяться пернаті прямо над поверхнею води. Йдеться про гоацини. Що ще характерно цьому виду пернатих? Які їх звички, спосіб харчування? Спробуємо розібратися.

Opisthocomus hoazin - латинська назва птахів цього виду. Вони живуть у південній Америці, а саме у густих чагарниках поблизу річок. Це басейни Оріноко східної частини Венесуели, північний захід Бразилії, схід Перу.

Особливість гніздування птахів у тому, що свої будиночки вони мають просто над поверхнею води. Їх важко назвати гніздами, тому що вони є хаотичні безформні конструкції. Будиночки неохайні та неміцні.

Мешканці тропічних лісів суттєво відрізняються будовою тіла від своїх родичів із сімейства курячих. Саме до них гоацинів зараховували тривалий час, потім віднесли до зозулеподібних, а сьогодні це окремий загін гоациноподібних.

На вигляд це великі птахи, довжиною тіла до 65 сантиметрів, з яскравим оперенням червоно-коричневого кольору. Він трохи віддає зеленим відтінком. Кінчик хвоста птиці білий, чубчик на голові червонуватий, грудка - рудувата.

У гоацина сильні ноги та широкі крила, довгий хвіст та шия. Птах зовні дуже привабливий. Статевий диморфізм гоацину не характерний. Зовні самець від самки абсолютно нічим не відрізняється.

День цього птаха - це тривалі пошуки їжі. Гоацини статечно перебираються з гілок на гілки, поїдають плоди, листя, квіти. Це і є раціон їх харчування. Така їжа не надто багата на корисні речовини, а вилучати їх з рослинної сировини птиці допомагають шлункові бактерії-симбіонти. Процес травлення у гоацинів триває довго. Спочатку їжа переробляється у зобі. Він має солідний розмір і займає майже всю грудну клітку. Коли цей вид пернатих сидить на гілці, то зоб переважує птаха, і щоб не впасти, вона грудьми впирається у гілку.

Через потужний зоб у птиці спереду немає місця для літального апарату та кіля. З цієї причини літають гоацини огидно, тобто майже не літають. Вони здатні тільки перестрибувати та підлітати з гілки на гілку. Живуть птахи традиційно невеликими зграйками по 20-30 особин і весь час спілкуються один з одним. У них своєрідна мова цілого зоопарку: квакання, каркання, шипіння, бурмотіння і часом навіть нявкання.

Що стосується шлюбного періоду, то у гоацинів розмноження починається із сезоном дощів, як і в інших тропічних птахів. Цей час із грудня по липень. Самочка зазвичай відкладає 2, максимум 4 яйця. Їх насиджують обидва батьки приблизно місяць. Потім вилуплюються пташенята. Вони зрячі. Тіло малюків покрите невеликим пухом, як у птахів виводкового типу. Якщо пташенята відчувають наближення небезпеки, то не чекатимуть захисту батьків. Вони швидко вибираються з гнізда, активно дерються по гілках, чіпляються за них крилами, лапами. Тобто боротьба за виживання характерна їм від народження. А на світ з`являються пташенята з повноцінними пальцями та сильними кігтями. Пташенята гоацину, до того ж, чудово плавають. Але тільки з віком цю здатність птиці втрачають.

Харчуються юні особи рослинною їжею, точніше напівперетравленою масою з неї, яка розташовується в зобі самця та самки. Оскільки поживність такого корму дуже низька, то й ростуть пташенята довго.

Популяції гоацинів вимирання та зниження кількості не загрожує. А вся причина криється в тому, що цей вид пернатих має на рідкість неприємний, смердючий запах. Європейці недаремно називають гоацинів смердючими птахами планети. І це справді так. Тому їхнє м`ясо в їжу не вживається. Запах гоацинів відштовхує від них інших, більших хижих птахів. І це теж зброя пернатих у боротьбі за виживання.