Скільки живуть змії
Зміст
Якщо вірити серйозним джерелам, довгий вік змій дуже перебільшений. Підрахувати, скільки живуть змії, можна лише у серпентаріях та зоопарках, а роки життя вільних рептилій у принципі підрахунку не піддаються.
Скільки років живуть змії
При найближчому розгляді відомості про зміїв, що перейшли піввіковий (і навіть віковий) рубіж, виявляються не більш ніж домислом.
П`ять років тому, в 2012 році з`явилося цікаве та рясніє конкретикою інтерв`ю доктора ветеринарних наук, провідного герпетолога Московського зоопарку Дмитра Борисовича Васильєва. Йому належить понад 70 наукових праць та перших вітчизняних монографій, присвячених змісту, недугам та лікуванню рептилій, включаючи змій. Васильєву тричі вручали найпрестижнішу ветеринарну нагороду Росії "Золотий скальпель".
Вченого цікавлять саме змії, яких він вивчає вже багато років. Він називає їх найкращими об`єктами для паразитологів (через численних паразитів, що долають змій), а також мрією хірургів та кошмаром анестезіологів (змії насилу виходять із наркозу). Зате практикуватися в ультразвуковому дослідженні краще на змії, чиї органи розташовуються лінійно, і набагато важче на черепаху.
Васильєв стверджує, що змії хворіють частіше за решту рептилій, і це пояснюється ще й тим, що перші зазвичай потрапляють у неволю з природи вже з букетом паразитарних хвороб. Наприклад, у черепах фауна паразитів набагато мізерніша.
Це цікаво! Загалом, за багаторічними спостереженнями ветеринара, у змій список хвороб ширший, ніж у інших рептилій: більше вірусних захворювань, чимало хвороб, спровокованих поганим метаболізмом, а онкологія діагностується у 100 разів частіше.
На тлі цих даних трохи дивно говорити про довгожительство змій, але є й окрема відрадна статистика по Московському зоопарку, про яку треба згадати особливо.
Рекордсмени Московського зоопарку
Васильєв пишається колекцією рептилій, яка була зібрана і розведена тут за його прямою участю (240 видів), називаючи це дуже вагомим досягненням.
У столичному тераріумі зібрано не просто багато отруйних змій: серед них зустрічаються рідкісні екземпляри, які відсутні в інших зоопарках світу. Багато видів було розведено вперше. За словами вченого, йому вдалося отримати понад 12 видів кобр і навіть червоноголового крайту, рептилію, яка раніше в неволі принципово не давала потомства. Це чудове отруйне виробництво пожирає виключно змій, виходячи на полювання вночі.
Це цікаво! Людвіг Трутнау, відомий герпетолог з Німеччини, був уражений, побачивши крата в Московському зоопарку (у нього змія прожила 1,5 роки і він вважав це значним терміном). У нас, каже Васильєв, крати живуть та розмножуються з 1998 року.
Десять років у Московському зоопарку жили чорні пітони, хоча в жодному зоопарку вони не «затримувалися» на світі понад півтора роки. Для цього Васильєву довелося виконати величезну підготовчу роботу, зокрема, вирушити до Нової Гвінеї та жити місяць серед папуасів, вивчаючи звички чорних пітонів.
Цей складний, практично реліктовий та ізольований вид мешкає у високогір`ї. Після вилову довго хворіє і погано пристосовується до переїзду до міста. Васильєв присвятив чорному пітону цілий розділ кандидатської дисертації, досліджуючи вкрай насичений склад паразитофауни. Тільки після поіменного виявлення всіх паразитів та підбору схем лікування пітони прижилися за умов Московського зоопарку.
Змії-довгожителі
Якщо вірити Всесвітній павутині, найстарішою змією планети був звичайний удав на ім`я Попейя, який завершив свій земний шлях у віці 40 років 3 місяців і 14 днів. Довгожитель відійшов у інший світ 15 квітня 1977 року в зоопарку Філадельфії (Пенсільванія, США).
На 8 років менше Попейї прожив інший аксакал зміїного царства, сітчастий пітон із зоопарку Піттсбурга, який помер у 32 роки. У зоопарку Вашингтона виростили свого довгожителя, анаконду, яка дотягла до 28 років. Також у 1958 році з`явилася інформація про кобри, що прожила у неволі 24 роки.
Говорячи про загальні принципи зміїного довгожительства, герпетологи наполягають на тому, що воно обумовлено не так рептилією, як її габаритами. Так, великі роки, у тому числі і пітони, живуть у середньому, по 25-30 років, а невеликі, такі як полози, – вже вдвічі менше. Але й така тривалість життя, все-таки, не є масовою, а зустрічається як винятки.
Існування в дикій природі загрожує багатьма небезпеками: стихійними лихами, хворобами та ворогами (їжаки, каймани, хижі птахи, дикі свині, мангусти і не тільки). Інша справа – заповідники та парки, в яких за рептилями стежать і доглядають, забезпечуючи кормом та послугами лікаря, створюючи відповідний клімат та захищаючи від природних ворогів.
Рептилії непогано приживаються і в приватних тераріумах, якщо їхні власники вміють поводитися зі зміями.
Чому змії живуть не дуже довго
Є ряд показових досліджень, проведених, щоправда, у 70-х роках минулого століття, де зафіксована вкрай мала тривалість життя змій у найкращих розсадниках земної кулі.
Радянський паразитолог Федір Тализин (який вивчав, зокрема, властивості зміїної отрути), згадував про те, що навіть при вольєрному вмісті рептилії рідко дотягували до півроку. Вчений вважав, що вирішальним фактором у скороченні терміну життя ставав відбір отрути: змії, які не піддавалися цій процедурі, жили довше.
Так, у розпліднику Бутантан (Сан-Пауло) гримучі змії жили всього 3 місяці, а в серпентарії Філіппінських островів (що відносився до лабораторії сироваток та вакцин) – менше 5 місяців. Причому 149 днів жили особини з контрольної групи, у яких отруту не брали зовсім.
Загалом у дослідах було задіяно 2075 кобр, і в інших групах (з різною частотою відбору отрути) статистика була іншою:
- у першій, де отруту брали раз на тиждень – 48 днів;
- у другий, де брали раз на два тижні – 70 днів;
- у третій, де брали раз на три тижні – 89 днів.
Автор закордонного дослідження (як і Тализин) був упевнений, що кобри гинули внаслідок стресу, спричиненого дією електричного струму. Але з часом стало ясно, що змії у Філіппінському серпентарії вмирали не так від страху, як від голоду та хвороб.
Це цікаво! До середини 70-х років іноземні розплідники не особливо дбали про піддослідних, і створювалися не для їх утримання, а для добування отрути. Серпентарії швидше нагадували накопичувачі: змій у тропічних широтах водилося багато, і отрута в лабораторіях лилася потоком.
Лише 1963 року у Бутантані (найстаршому серпентарії світу) з`явилися кімнати штучного клімату для отруйних змій.
Вітчизняні вчені збирали дані про тривалість життя в неволі гюрзи, щитомордника та ефи (за період 1961-1966 рр.).). Практика показала – чим рідше брали отруту, тим довше жили змії.
З`ясувалося, що неволю погано переносили дрібні гюрзи (до 500 мм) та великі (більше 1400 мм). У середньому гюрзи в неволі жили 8,8 місяці, а максимальний термін життя демонстрували змії розміром 1100-1400 мм, що було пояснено великими запасами жиру при їх надходженні в розплідник.
Важливо! Висновок, якого дійшли вчені: термін життя змії в розпліднику визначається умовами утримання, статі, розмірами та ступенем вгодованості рептилії.
Піщана ефа. Середня тривалість їх життя в серпентарії дорівнювала 6,5 місяців, а до року доживало трохи більше 10% рептилій. Найдовше затримувалися на світі ефи завдовжки 40-60 см, а також самки.
