Чау чау

Чау-чау - популярний і добре відомий в нашій країні сторожовий собака, що відноситься до найдавніших пород. Своїм походженням порода зобов`язана групі шпіців, але існує думка, що не обійшлося без домішки крові тибетського дога або мастифа.

Історія походження породи

Вивчення ДНК та проведення аналізу дозволили підтвердити, що чау-чау насправді відноситься до найперших, так званих примітивних пород, які еволюціонували від вовка. Батьківщина чау-чау – посушливі степові зони на території північних районів Китаю та Монголії, де порода була відома понад дві тисячі років тому.Чистокровні тварини утримувалися буддійськими ченцями, якими не тільки здійснювалися роботи з розведення породи, а й велися журнальні записи, що служать своєрідним родоводам собак. Щоб виконати оновлення крові, проводився обмін виробників між декількома монастирями.

Це цікаво! Перша згадка про чау-чау на території Європи датується 1785 р. Порода описується у книзі природознавства під авторством Гільберта Уайта. А самі собаки з`явилися майже на півстоліття пізніше, у англійських заводників, які здійснили роботи з покращення породних ознак.

Таким чином, можна стверджувати, що сьогоднішні чау-чау – результат багаторічних селекційних робіт британців, а не чистокровні китайські собаки. Проведені дослідження показали, що ця порода має найнижчим рівнем здатності до навчання та виконання команд, що втім, не робить чау-чау менш популярною в нашій країні.

Загальновизнані стандарти породи

На сьогоднішній день існують єдині стандарти міжнародної кінологічної організації FCI, на які рекомендується орієнтуватися. Федерацією визнано понад три сотні порід, серед яких і чау-чау. У стандартах прописані всі основні однакові характеристики, що виділяють певну групу. Такий опис представлений розмірами, вагою, ростом, довжиною та кольором вовни, пропорціями тіла, положенням та формою вух та хвоста, а також характером та темпераментом породи.

Голова:

• череп плоский і широкий, з гарним заповненням під очницями та не різко вираженим переходом на ділянці лоб – морда;
• лицьова частина з широкою і великою мочкою носа, колір якої варіюється в залежності від фарбування вовни;
• морда середня по довжині, широка, без загострення;
• губи і піднебіння чорного або синювато-чорного кольору;
• зуби рівні, розташовуються на сильних щелепах, з ножицеподібним прикусом;
• очі овальні, середніх розмірів, чисті, найчастіше темні або в колір забарвлення;
• вуха невеликих розмірів, товсті, з легким закругленням на кінцевій частині, широко поставлені, з нахилом до очей, трохи зведені один одного в бік;
• шия дуже потужна, хорошого об`єму, не укорочена, міцно посаджена на плечах, з незначною вигнутістю.

Корпус:

• спина досить коротка, але міцна, пряма, з потужним поперековим відділом;
• груди характеризуються шириною і глибиною, з добре вираженими, не бочкоподібними ребрами;
• хвіст високо посаджений, що щільно лежить на поверхні спини.

Кінцівки:

• передні – абсолютно прямі, середні по довжині, з характерним потужним кістяком та мускулистими, похилими плечима;
• задні – м`язові, з спрямованими вниз скакательними суглобами та мінімальними кутами, що зумовлюють ходульну ходу;
• лапи - не великих розмірів, округлої форми, з якісною опорою на пальці.

Висота в холці: для кобеля – 48-56 см у плечовому поясі, для суки – 46-51 см у плечовому поясі.

За загальним виглядом собака компактна і міцна, з добре збалансованим тілом, хвостом, що щільно лежать на спині. Порода унікальна характерною ходульною ходою та язиком фіолетового кольору.Дискваліфікуючі вади можуть бути представлені будь-якою пігментацією на мочці носа (виняток становлять собаки з блакитним забарвленням), а також наявність червоної чи рожевої мови та червоних чи рожевих плям на мові. До категорії значних пороків належить одне або обидва висячі вуха.

Основні різновиди чау-чау

На вигляд, а також типу вовняного покриву прийнято розрізняти два різновиди, що заслуговують на увагу і характеризуються певними породними ознаками.

Довгошерстий різновид

Собака з такими породними ознаками має багату, досить довгу і густу, прямого розташування, шерсть, що вертикально стоїть. Поверхневий вовняний покрив жорсткий та пружний. Для підшерстка характерна м`якість, густота та пухнастість. У районі шиї та холки відзначається довга шерсть, що утворює пишну комірцеву зону або, так звану, гриву. На рівні передпліччя присутні пишні очеси. Задня поверхня стегон представлена ​​«штанами». Хвостова частина розкішна та пишна.

Недоліки можуть бути представлені рідкісною, м`якуватою, трохи хвилястою, коротковатою або злегка прилеглою вовною, а також слабким підшерстком.
До вад відноситься наявність короткої, хвилястої, щільно прилеглої вовни, а також слабкий підшерсток. Може бути прикрашена шерсть в районі шиї і холки, на кінцівках або хвості.

Короткошерстний різновид

Для даного різновиду характерним є екстер`єр з більш короткою і щільно прилеглою вовною, з наявністю яскраво вираженого підшерстка і слабкою виразністю прикрашає волосся, яке трохи довше в районі шиї та холки, а також на задній частині кінцівок і в хвостовій частині.

Пороки різновиду можуть бути виражені занадто довгою, не щільно прилеглою вовною, наявністю досить вираженого прикрашає волосся, а також дуже рідкою і м`якою вовною.Штучне вкорочування вовни, що змінює природні контури або зовнішній вигляд тварини, як правило, суворо карається.

Характер чау-чау

Це цікаво! Згідно з породними стандартами, чау-чау характеризується гострим розумом, незалежною вдачею і вродженим почуттям гідності, що надає тварині вигляду певної відчуженості.

Дорослий собака відрізняється проникливістю та стриманістю до сторонніх, а глибоко посаджені очі провокують обмеженість бічного зору, тому до тварини рекомендується наближатися спереду. Порода позиціонується, як спокійна, з незалежним, але вірним, гордовитим і гордим темпераментом, досить активна, з дещо гіпертрофованим почуттям власної гідності.

Якщо відступити від параметрів стандартизації, то, на думку досвідчених заводчиків, чау-чау – це собака з особливим, своєрідним та дуже незалежним характером. Ці спокійні, а іноді і флегматичні пси потребують правильної дресури. Почуття толерантності до інших тварин має виховуватися ще з щенячого віку. Як правило, в сім`ї собака цієї породи самостійно вибирає собі господаря-ватажка, а до решти ставиться просто дружелюбно. До малюків чау-чау ставляться цілком терпимо, але не переносять навіть безневинних дитячих знущань. Активні та правильно нормовані навантаження позитивно позначаються на поступливості домашньої тварини.

Правила догляду при домашньому утриманні

Порода чау-чау добре підходить для вирощування як уже досвідченими собаківниками, так і початківцями, але відповідальними та організованими любителями собак, здатними присвятити багато часу та сил на повноцінний догляд за твариною.

Як і скільки вигулювати

Чау-чау не пристосована для велосипедних прогулянок, подолання високих бар`єрів та стрибків з висоти, що обумовлюється особливостями у будові задніх кінцівок, які спрямовані та позбавлені гарної амортизації. Тим не менш, прогулянки повинні бути тривалими, досить рухливими, приблизно три години на день.

Довга вовна часто провокує перегрів, тому доцільно вигулювати тварину рано-вранці і після того, як спаде полуденна спека. Після прогулянки обов`язково здійснюється візуальний огляд вовни щодо наявності колючок, реп`яха або рослинного сміття, а також ектопаразитів. Лапи після повернення з вулиці потрібно мити та просушувати м`якою тканиною.

Особливості догляду за вовною

Багатство вовняного покриву, що складається з довгого волосся та густого підшерстка, передбачає правильний та регулярний догляд. Обов`язковою є процедура систематичного розчісування за допомогою залізної гребінця з довгими та рідкісними зубцями або спеціальною масажною щіткою. Особливістю породи є наявність періодичного підвищеного слиновиділення у молодих собак, що викликає характерне намокання вовни у комірцевій зоні. У цьому випадку застосовуються локальні гігієнічні процедури та сухий шампунь.

Мити чау-чау рекомендується при необхідності, після розчісування та видалення ковтунів. Найкращий результат показує використання спеціального шампуню «Global-Vet» з пантенолом та екстрактом алое вера, а також якісні сухі шампуні. Перед купанням вуха бажано захистити від попадання води ватними тампонами. Висушену за допомогою фена після водних процедур шерсть потрібно ретельно, але гранично акуратно розчесати.

Гігієнічні процедури

Важливо! Після купання потрібно акуратно вистригати шерсть, як між пальцями, так і навколо лап, а також усередині вушної раковини, що полегшить процес чищення. Для надання закругленої форми бажано підстригати шерсть на кінчиках вух.

Періодично здійснюється стрижка пазурів, а також гігієнічне чищення вух, носа та очей. Грумінг виставкових собак доцільно довіряти професіоналам.

Показники здоров`я

В силу характерних особливостей будови тіла, чау-чау схильна до спадкової дисплазії тазостегнових суглобів, завороту століття і відрізняється сприйнятливістю до високотемпературних показників. Ліняє доросла собака двічі на рік. Середня тривалість життя становить десять років.

Раціон харчування

Щоб виростити здорового та красивого домашнього вихованця потрібно забезпечити йому повноцінне та збалансоване харчування у будь-якому віці. Собачий раціон повинен включати всі необхідні для повноцінного розвитку і нормального зростання компоненти:

• м`ясо, у вигляді яловичини, рідше птиці, очищеної від кісток та шкіри;
• субпродукти, представлені серцем, шлунком, печінкою, легенями та хрящами;
• молочна продукція у вигляді домашнього йогурту, кефіру, кислого молока, кальцинованого сиру;
• кілька яєць на тиждень у відвареному вигляді;
• злакові культури, представлені пшеничною та ячною крупою, а також рисом, гречкою та перловкою;
• овочеві культури у вигляді солодкого перцю, помідорів, огірків, кабачків, моркви, відварених капусти та буряків;
• фрукти, представлені яблуками, грушами, невеликою кількістю бананів, ягодами та горіхами.

За бажанням можна використовувати для годування збалансовані, вже готові корма преміум-класу для собак. Добову норму їжі дорослого собаки потрібно розділяти на дві-три рівні частини. Цуценят годують п`ять-шість разів на день. Недоїдену собакою, самостійно приготовлену їжу, рекомендується не зберігати, а зріз утилізувати. У відкритому доступі завжди має бути чиста вода.

Купити чау-чау. Поради та рекомендації

До питання придбання цуценя породи чау-чау потрібно підійти дуже відповідально. Чистокровні та здорові цуценята, що мають яскраво виражені породні ознаки – не рідкість у великих містах, де є розплідники та досвідчені заводчики. Не можна купувати тварину з рук або за газетними оголошеннями.

Найкраще скористатися особистою рекомендацією власників цуценят від заводчика, якщо вони задоволені породними ознаками та здоров`ям своєї, раніше придбаної тварини. Оптимальний варіант - кінологічні клуби та розплідники, що добре зарекомендували себе в колі собаківників. Слід пам`ятати, що здорове і чистопородне щеня чау-чау не може коштувати дешево, а середня ціна такого щепленого собаки у віці одного місяця становить близько п`ятнадцяти-двадцяти тисяч рублів.

Відео про породу чау-чау