Як полюють вовки

За всіх часів вовки мали погану репутацію. Згадаймо, як у численних казках та дитячих оповіданнях, віршах ця тварина малюється негативним героєм, мало того, скрізь він — добрий негідник. А наша улюблена всіма дитяча казка про Червону Шапочку, на яку робив замах злий сірий вовк? А троє поросят? А мультфільм, « Ну, постривай!» - Перераховувати можна багато, і в усіх них вовк - негативний персонаж. Так, чому сірий вовк – погана тварина?

Ця міркування не відповідає дійсності, бо вовк тільки тоді злий, коли голодний і хоче їсти. Цілком справедлива міркування. Щоб заспокоїтись, вовк має насититися, а щоб насититися – самому добувати собі їжу.

Кожен вовк має свої стежки для полювання, причому тягнутися вони можуть сотні і сотні кілометрів. Щоб по них тварині зробити повне коло, часом не вистачить і одного тижня. Всі стежки на всьому такому довгому протязі — «мічені»: дерева, великі камені, пні, інші помітні предмети, на які вовки мочаються, так само, як і собаки, які «мітять» кущі та ліхтарні стовпи. Щоразу, коли сірий вовк повз один з таких мічених стовпів пробігає, обню­-хивает його і дізнається, хто ще з його побратимів пробігав цим шляхом.

Основною їжею сірих вовків є м`ясо. Щоб видобути його, хижаки часто нападають на самотніх лосів, оленів, буйволів і т.д.д.

Щоб зловити хоча б одну велику копитну тварину, вовкам необхідно об`єднатися і скласти одну неподільну групу. Навіть швидконогу і невелику козулю два - три вовки беруть окладом або нагоном, але тільки не самотужки. Один вовк просто не зможе наздогнати цю швидку тварину. Ну, хіба що, якщо сніг дуже глибокий, а козуля сама по собі буде нездорова, і то не факт, що вона, почувши страх, не побіжить швидко. Щоб схопити тварину, вовку потрібно якомога ближче до нього підкрастися.

Дуже часто вовки свою жертву переслідують весь день. Можуть, не втомлюючись, бігти за своєю майбутньою жертвою, кілометр за кілометром, домагаючись того, щоб зрештою загнати свій видобуток.

Під час нападу чудово групуються, кілька з них нападають спереду, інші ж заходять з тилу. Коли їм, нарешті, вдається збити жертву з ніг, вся вовча зграя відразу ж на неї накидається і починає до того часу смикати і терзати, поки вона не загине від їхніх гострих іклів і зубів.

Полювання вовчої зграї на лося

Досить часто при полюванні на лося дві абсолютно різні вовчі сім`ї об`єднуються. Це здебільшого не пов`язано зі здобиччю. Адже вовча сім`я, яка дуже тісно пов`язана з іншою вовчою родиною спорідненими узами, вважає за краще жити від них відокремлено. Та й стосунки із сусідами не можна назвати дружніми. Об`єднуватися вовків змушує лише потреба. Та й тоді дві родини, об`єднавшись між собою, рідко можуть завалити лося. Багато років американські вчені з літака практично щодня спостерігали, як вовки та лосі жили на одній великій території – на одному з островів відомих Великих озер. Для вовків зимою єдиною їжею є лосі. Так, в середньому з двадцяти вовчих полювань на цих великих тварин успішним буває тільки одне.

Вовки, переслідуючи лося, спочатку пробують його на фортецю, і тільки тоді, коли вони переконаються, що він сильний, здоровий і не має наміру без наполегливої ​​боротьби віддавати своє життя, залишають його жити і починають шукати іншу жертву, але вже слабше. Будь-який лось, відчайдушно обороняючись від ворога, здатний з такою силою своїми копитами завдати ударів, що може навіть вбити вовка. Тому сірі хижаки вибірково шукають жертву, щоб та була і хвора, ослаблена від паразитів, голоду, хвороб чи дуже старої.