Догляд за болотяною черепахою в домашніх умовах

Навіть у найдавніші часи людство намагалося приручати диких тварин, тримаючи їх при собі як найвірніші та найвідданіші друзі. Все тече, все змінюється, але не ця звичка. З тією різницею, що раніше було прийнято обзаводитися кішками, собаками та папугами, а зараз екзотичними вихованцями — шиншилами, тритонами і навіть болотяною черепахою.

Європейська болотяна черепаха

Незважаючи на свій екзотичний вигляд, це прісноводне плазуне досить важко назвати рідкісним, тому що його ареал поширюється з Піренеїв до середини Євразійського континенту, зачіпаючи ліси та лісостепові зони, переважно південної його частини. Улюбленим місцем існування європейської черепахи є природні водойми, води яких схильні до застою, оскільки бурхливі потоки і сильні течії діють на цю тварину лякаюче.

Річкова черепаха завжди віддасть перевагу воді суші і саме тому вона вкрай рідко відходить від свого постійного довкілля на значну відстань (зазвичай йдеться про діапазон від 500 метрів до 7 кілометрів). Проводячи більшу частину свого часу у воді, ці плазуни намагаються спливати на поверхню за ковтком свіжого повітря кожні двадцять хвилин, але були випадки, коли вони проводили на глибині до двох діб поспіль, що саме по собі є унікальним. І цей момент обов`язково слід враховувати потенційним заводчикам, які мріють тримати такого вихованця у себе вдома.

https://youtube.com/embed/5KM1G0OB8tA

Фізичні особливості та спосіб життя

Непримітні черепахи з темним округлим панцирем і дуже довгим хвостом, який нерідко займає третину від тіла тварини, не можуть похвалитися великими розмірами. Так, довжина карапаксу, під яким мається на увазі спинний щит черепашого панцира, у цієї тварини рідко коли перевалює за позначку в 25 сантиметрів при максимальній масі якихось півтора кілограма. Тобто йдеться про досить «компактне» для утримання в домашніх умовах тварину.

Але, незважаючи на такі дрібні габарити, річкова черепаха може похвалитися досить міцними лапами з дуже чіпкими кігтями, якими вона буквально розриває густу річкову та болотну рослинність у пошуках харчування. Використовувати свої натреновані кінцівки черепахам доводиться й у тому випадку, якщо вони раптом помічають потенційну загрозу. Так, ледь помітивши людину або більшу тварину, ці малюки практично моментально плюхаються у воду, спритно ховаючись у водоростях або навіть зариваючись у річковий мул.

Всупереч поширеній думці, річкові черепашки ведуть не нічний, а денний спосіб життя, тому що найвищий пік їхньої активності припадає саме на ранковий час, коли природа тільки починає прокидатися. Що ж до ночі, то в цей час доби тварини вважають за краще занурюватися на дно водойми і спати там до самого ранку, лише зрідка спливаючи на поверхню, щоб поповнити запаси кисню.

Однак назвати цю черепаху повністю водяною все-таки не можна, тому що вона обожнює грітися на сонечку і відрізняється більшою спритністю, ніж її сухопутні родичі, не будучи дуже швидкою. Дивно, але незважаючи на ареал у регіонах із досить помірним кліматом, ці чудові черепашки можуть впадати у досить тривалу сплячку, залягаючи на дно водойм. Іноді період анабіозу триває з пізньої осені аж до середини весни, і тільки до травня тварини починають виповзати на поверхню.

Утримання в домашніх умовах

Замислюючись над тим, як утримувати болотяну черепаху в домашніх умовах, заводчик-початківець повинен ознайомитися зі списком необхідних предметів, які допоможуть навіть у звичайній квартирі відтворити атмосферу, максимально наближену до природної. Як правило, йдеться про наступне обладнання:

1. Акватераріум, обсяг якого складе не менше 150-200 літрів, адже саме така площа необхідна для максимально комфортного розміщення одного-двох вихованців. В ідеалі використовувати конструкцію, в якій буде забезпечено рівне співвідношення води та суші (допускається пропорція 2 до 1), і як остання рекомендується використовувати річкове каміння та невеликі саморобні острівці з них. Як варіант, можна обладнати акватераріум зручною дерев`яною полицею, на якій черепахи зможуть грітися під лампою.

   

2. Незважаючи на те, що для європейської болотної черепахи вміст у домашніх умовах передбачає дотримання зовсім іншого температурного режиму, ніж у випадку з тропічними плазунами, заводчик все-таки повинен оснастити акватерраріум обігрівом. Для цього підійде як звичайна лампа розжарювання, так і колба з ультрафіолетовим випромінюванням в помірних дозах. Рекомендована температура повітря коливається в діапазоні від 28 до 32 градусів Цельсія, у той час як вода не повинна прогріватися вище за відмітку в 18-25 градусів.
3. Житло для черепашок має бути обладнане надійним захистом від їх втечі у вигляді вентильованої кришки. Хороша вентиляція не дасть розвинутися грибку в умовах майже стовідсоткової вологості, а разом з ним і хвороботворним бактеріям.
4. Рослини в черепашому скляному будиночку необхідно висаджувати тільки в тому випадку, якщо в ньому знаходиться один молодняк, так як дорослі особини мають звичку дуже швидко знищувати їх.

Перед тим як придбати цю забавну тварину, потрібно розібратися, чим харчується болотяна черепаха в домашніх умовах. Фахівці в першу чергу поспішають розвіяти міф про те, що цей вихованець є травоїдним, адже річкові черепашки зовсім не такі нешкідливі, як може здатися спочатку. А вживають в їжу м`ясоїдні плазуни такі продукти:

• Білкова їжа, при тому що до цієї групи потрапляє величезна кількість м`ясних та рибних інгредієнтів. М`ясо і риба, потрухи, морепродукти, черв`яки і слимаки, дрібні жаби, миші, вужі та ін. Деякі заводчики спеціально запускають в акватераріумну воду дрібну рибку гуппі, дозволяючи таким чином черепашкам полювати на них, ніби вони продовжують перебувати в природному середовищі.

  

• Рослинна їжа. До цієї групи зазвичай відносять різноманітний болотян, водорості та тину, дістати які в умовах проживання в мегаполісі не так просто.
• Штучні корми, головною перевагою яких є збалансованість, а також наявність усіх необхідних вітамінів, мінералів та корисних елементів.

Слід зазначити, що спочатку годувати домашніх черепах зовсім непросто, тому що в процесі прийому їжі вони нерідко виявляють неконтрольовану агресію, так і намагаючись вкусити годуючого. Згодом така поведінка вихованців може бути скоригована, і нерідко вже з тримісячного віку вони можуть харчуватися навіть з руки, але якщо цього так і не відбувається, то краще все-таки використовувати звичайний пінцет, даючи черепашкам їжу саме з нього.

Розмноження та можливі труднощі

Недосвідченим заводчикам не варто обзаводитися відразу декількома вихованцями, тому що болотяні черепахи мають звичку нападати один на одного. І нерідко можна спостерігати картину, як один вихованець обгризає хвіст іншому і навпаки, внаслідок чого про тихе мирне життя в акватераріумі доводиться забувати на дуже довгий час. Проте розмноження цих плазунів у неволі цілком можливо, якщо знати та вміти застосовувати на практиці кілька простих правил.

Отримання потомства

Для того щоб черепашки не тільки потоваришували, а й погодилися вступити один з одним у шлюбний союз, необхідно з максимальним ступенем відповідальності поставитися до їхньої підготовки. Зазвичай процедура спарювання болотних черепах в умовах неволі передбачає наступний порядок дій:

1. Тварини поступово вводяться в стан анабіозу, для чого необхідно протягом місяця плавно знижувати температуру в акватераріумі (до 10 градусів) і скорочувати загальну кількість годинника штучного освітлення.
2. Для того, щоб вихованці могли повністю очистити свій травний тракт, їх перестають годувати, після чого їм нічого не залишається, крім як впасти в сплячку загальною тривалістю в два місяці.

   

3. Виводити з анабіозу черепашок рекомендується так само плавно, як і готувати їх до нього. Для цього поступово збільшується кількість їжі, температура в акватераріумі та тривалість світлового дня.
4. Перед тим як підсаджувати другу черепаху, обох вихованців переводять на посилене харчування з високим вмістом вітамінів та мінералів.
5. Проводиться підсадка та стимуляція тварин за рахунок підвищення температури води до максимальної позначки 25 градусів.
6. Якщо спарювання все-таки сталося, то кладку слід чекати не раніше, ніж через 2 місяці (зазвичай самка починає відкладати яйця на 50-65 день, заздалегідь підготувавши для цього спеціальне заглиблення з водоростей та річкового піску з підвищеним рівнем вологості).
7. Щоб потомство могло з`явитися на світ, яйця необхідно витягти зі сформованої черепахою кювети акватераріуму і помістити їх в інкубатор, де вони повинні бути при температурі від 27 до 29 градусів.

Природно, для спарювання та отримання здорового потомства підходять тільки статевозрілі особини, у яких не спостерігається жодних проблем та відхилень. Доглядати молодих черепашок трохи складніше, і особливо сильно це проявляється у складанні їх повсякденного раціону. Так, молодняк прийнято годувати щодня, у той час як дорослим вихованцям дають їжу не частіше ніж один раз на три дні. Примітно, що черепахи не тільки неперебірливі, а й жадібні до їжі, тому дуже легко їх перегодувати. Цей момент також необхідно враховувати початківцям, щоб уникнути серйозних наслідків.

Найпоширеніші проблеми

Річкові черепашки в умовах неволі хворіють набагато частіше, ніж у природному середовищі, і головна причина цієї неприємної особливості полягає у неправильному догляді. Що ж до основних причин поганого самопочуття панцирних підопічних, то найчастіше вони криються в таких помилках господаря:

• Погана фільтрація води та рідкісна її зміна. Навіть якісна вентиляція не допоможе очистити воду, яка неминуче починає цвісти з часом. Ситуацію посилить наявність гуппі та інших дрібних рибок у воді, яких заводять для черепашого полювання. А щоб такого не відбувалося, воду рекомендується змінювати в міру її забруднення.
• Нестача вітаміну D3 і, як наслідок, проблеми засвоєння кальцію. Посилене харчування тут не допоможе, а ось установка лампи з ультрафіолетовим випромінюванням дуже сприятливо вплине на ситуацію.

  

• млявість, падіння активності. Як правило, такі зміни обумовлені неправильним температурним режимом. Крім того, свою роль може зіграти дефіцит вітамінів, заповнити який допоможуть збалансовані сухі корми та спеціальні вітамінні комплекси.

Незважаючи на те, що річкові черепашки є кінцевими носіями багатьох небезпечних паразитів, в умовах неволі вони можуть жити по 20-30 років, і це далеко не межа. Так, абсолютною рекордсменкою за тривалістю життя стала мешканка одного з ботанічних садів Франції, яка померла у віці 120 років.

Дивно, але ставлення людства до цієї цікавої тварини в різні часи було вкрай неоднозначним, і якщо в період Середньовіччя болотяну черепаху охоче пускали в суп, то тепер їй встановлюють пам`ятники, і як наочний приклад можна навести латвійське місто Даугавпілс.