Дресирування та виховання німецької вівчарки

Дисципліна, чітке виконання команд, безстрашність, сила та спритність характерні для однієї з найвідоміших порід собак – німецьких вівчарок. Приходить і йде мода на собак - гігантів або мініатюрних крихт, але ця універсальна порода завжди стабільно популярна та затребувана. Інтелект, стійка психіка та орієнтованість на господаря дозволяють легко навчити собаку основним командам.

Основні правила дресирування

Пастухи та сторожа, охоронці та поводирі, німецькі вівчарки у будь-якій справі стають кращими. Але цією великою і дуже розумною твариною потрібно розуміти, чого саме від неї хочуть. Тому дуже важливо з перших днів самостійного життя малюка приділяти якнайбільше уваги його вихованню, доклавши всіх зусиль для того, що встановити контакт.

У німецької вівчарки чудова пам`ять, вона запам`ятовує не лише гарне, а й погане. У жодному разі не принижуйте, не карайте без потреби собаку, не піднімайте руку на маленького цуценя, щоб через місяці не почати боятися власного вихованця, чекаючи агресії та помсти. "Зламати" чистокровну вівчарку практично неможливо.

Важливо! Потенціал «німців», їхні можливості, закладені природою та ретельно культивовані селекціонерами та заводчиками, майже безмежні.

Вівчарки – ідеальні охоронці та захисники, вони віддані господарям настільки, що без роздумів жертвують власним життям, рятуючи людей. Слух, нюх і зір у вівчарок успадковані від диких предків, вони анітрохи не постраждали в результаті одомашнення, так що разом зі стійкою психікою та відмінними розумовими здібностями роблять «німців» ідеальними службовими собаками, здатними виконувати найскладніші завдання.

Особливості психіки вівчарок допомагають у дресурі, собаки не тільки охоче виконують команди та запам`ятовують нові, але й роблять це із задоволенням, немов граючи. Грати, до речі, ці собаки теж люблять, залишаючись активними до старості.

Перед тим, як придбати цуценя, варто реально оцінити власні можливості, адже німецька вівчарка – службовий собака, здатний нести реальну загрозу. Її виховання вимагає дуже багато сил та енергії, підкорятися і беззаперечно слухатися вона буде лише того, чий авторитет визнає. Вівчарка завжди сама «вибирає» господаря з членів сім`ї, йому вона служитиме вірно і віддано, заодно захищаючи і його «зграю».

Важливо! Пам`ятайте, що з моменту, як вівчарка опинилася у вашому будинку, тільки ви відповідаєте за її життя, здоров`я та благополуччя, а також за все те, що може статися з вини цієї сильної звірини. Без належного виховання вівчарка може становити загрозу, не забувайте про це.

Собака повинен довіряти своєму господарю, знати, що за вірне виконання команди на неї чекає нагорода, добре почуватися і бути налаштованим на заняття – ці правила повинен знати кожен власник тварини.

З першого дня необхідно встановити правильний тон спілкування з вихованцем. Будь-які команди варто вимовляти спокійно та впевнено, обов`язково добиватися їх виконання, заохочувати за найменший успіх. Ніколи не слід міняти раз і назавжди встановлений розпорядок дня, час годування, прогулянок, занять та ігор.

Це допоможе малюкові з самого початку усвідомити правила та звикнути до режиму дня. Мало хто може встояти і не почати пестити і нежить малюка, що залишився без мами та братів із сестрами, це одна з помилок власників вівчарок, які мріють про собаку – компаньйона. «Німці» — чудові психологи, вони чуйно вловлюють слабкості і нерідко просто сідають на шию господарям, диктуючи свої правила.

Потурання слабкостям у юному віці загрожує безліччю проблем, тому краще не піддаватися слабкості від початку. Тверда рука, наполегливість і віра в себе допоможуть господарям виховати чудову тварину, якою можна буде пишатися як під час прогулянок, так і на виставках, під час несення служби.

Чому можна і потрібно вчити вівчарку

З першого місяця життя щеня вівчарки має засвоїти своє ім`я. Заводчики зазвичай говорять про те, як слід назвати малюка відповідно до року народження та його родоводу, але поряд з цим ім`ям, часом дуже довгим, зазвичай є й укорочене, легке для вимовлення та сприйняття собакою.

Цуценя має знати і своє місце, де воно має почуватися в повній безпеці. Команда «На місце» — друга за значимістю, якою обов`язково навчають малюка.

Почувши «До мене», щеня має поспішити до господаря, при команді «Поруч» йти або бігти праворуч (або ліворуч) не далі 30 см від ноги людини. Серед основних команд також «Сидіти», «Стояти», «Ліжати», «Апорт».

Залежно від того, для чого придбано собаку, його навчають ряду специфічних команд самостійно або за допомогою досвідчених тренерів у клубах службового собаківництва. У досвідчених руках вівчарка здатна стати захистом, помічником, але й зброєю, смертельно небезпечною зброєю, тому будь-які етапи навчання варто вивіряти та коригувати зі спеціалістами.

Важливо! Обов`язково потрібно навчити вівчарку та заборонним командам, які допоможуть захистити і собаку, і оточуючих.

Добиватися беззаперечного підпорядкування та негайного виконання слід при навчанні командам «Не можна», «Кину», «Фу», слова «Свій» та «Чужий» малюк повинен не просто розуміти, а й знати, що саме робити, якщо їх вимовляють.

Дуже швидко і твердо за умови постійного повторення собаки немов самі по собі засвоюють команди «Їсти», «Дай м`яч (будь-яку іншу іграшку)», «Гуляти (при цьому слові багато хто приносить повідець, шлейку, намордник, трохи пізніше самі собаки, повідомляючи про необхідності вийти на вулицю приносять усі ці речі)».

Собаки легко вчаться, якщо це приносить задоволення і їм, і господарям. Постійне спілкування з ними здатне творити чудеса: вівчарки запам`ятовують багато слів, вони розуміють і людську мову, інтонації, і жести.

Ніколи не можна забувати, що навіть крихітне щеня вівчарки – це зовсім не іграшка. Його виховання не слід довіряти маленьким дітям, які можуть ненароком образити або покалічити собаку. Тільки терпіння, наполегливість, цілеспрямованість і цілеспрямованість людини, яка розуміє мету, для якої придбано вівчарку, здатні допомогти виховати з крихітного вовняного грудочка усвідомлюючу свою силу, віддану господарям собаку – справжнього вірного друга.

Дресирування та виховання цуценя

Щойно взявши в руки цуценя, господарі починають його виховання. Тільки від них залежатиме соціалізація крихітного «німця», його вміння довіряти світові або ненавидіти всіх навколо, рівень небезпеки, який представлятиме дорослий звір, опинившись на вулиці або в умовах дикої природи.

Поняття «дресирування» та «виховання» дещо відрізняються, хоча одне без іншого неможливе.

У перші півроку

Ласкаво повторюючи прізвисько малюка, господарі привчають його до звуків власного голосу, незвичного для собаки. Закликаючи його до себе, пригощаючи, погладжуючи, знов і знов треба вимовляти його ім`я. Варто заздалегідь подбати про місце для майбутнього вихованця, де йому буде затишно, спокійно, тепло, куди він зможе сховатись чи піти спати.

Граючи з ним, йому потрібно кілька разів на день показати його місце, покласти туди іграшку, яка сподобалася найбільше. Багато собаківників вважають, що допомогти цуценяті запам`ятати, де його місце, допоможуть кілька трюків.

По перше, де б не заснув щеня, прокинутися він повинен на своєму місці. Загравшись біля людей, малюк, як і всі діти, може заснути буквально на ходу, впавши там, де його спіткав сон. Обережно взявши його на руки, господарям потрібно віднести його на місце: сон у собак у цьому віці дуже міцний, тому це їх не розбудить.

По-друге, ніколи і не під яким приводом собаку не можна карати, якщо вона на своєму місці. Ніяких спроб витягнути її звідти, щоб тицьнути носом у калюжу або порвану тапку, насильно нагодувати: на своєму місці цуценя має почуватися в повній безпеці. Якщо на підстилку щеня потягло ласощі або кісточку, не варто відбирати її - це його власність, не треба принижувати собаку, підкреслюючи, що ви сильніші.

По-третє, відразу варто передбачити, що з малюка виросте дуже великий собака, це варто передбачити при виборі.

Контролювати свої природні потреби щеня не зможе до 4-6 місяців, проте починати вчити його потрібно також відразу. Відразу після пробудження – прогулянка, на якій слід похвалити малюка, якщо він оговтався. Гуляти варто не менше півгодини. Наступна прогулянка – після сніданку, також на півгодини, якщо наступна відбудеться через 2-3 години. Якщо пізніше - то гуляти потрібно не менше години. Годувати цуценя слід 5 - 6 разів на день, поки йому не виповниться 2 місяці. І після кожного годування обов`язково виходити з ним на вулицю – це допомагає засвоїти, де слід ходити до туалету.

Це цікаво! Часто підлітки – вівчарки самі обирають собі місце, перетягуючи підстилку ближче до господаря. Так вони піклуються про найголовніших у його житті людей. Не лайте малюка, виявивши його біля свого ліжка, під дверима спальні, а то й у ліжку у дітей. Але й заохочувати таку поведінку не потрібно.

Важливим моментом виховання у ранньому віці є і гігієна. Не рідше 1 разу на тиждень собаку варто мити, привчаючи до води поступово. Вівчарки чудово плавають, вони люблять воду. Однак, якщо процедура приносить їм страждання, неприємні відчуття, вівчарка може зненавидіти купання на все життя. Вона подолає страх, але не ворожість.

Слід перетворити на приємну для всіх гру та огляди після кожної прогулянки, адже чим старший собака, тим активніше, він може поранитися, залізти в колючий чагарник, реп`ях, у густій ​​вовні легко ховаються кліщі. Ще одне полегшуюче догляд за собакою дійство – регулярні вичісування спеціальними щітками не рідше 1 разу на тиждень, якщо собака живе у квартирі, 1 раз на місяць, якщо вівчарка знаходиться у вольєрі чи будці.

Потрібно постійно стежити за станом очей, вух, зубів вівчарки, постійно відвідувати ветеринарів для оглядів та вакцинації.

До 2 місяців цуценя все сприймає як гру, з ним потрібно поводитися дбайливо, ласкаво, намагаючись не лаяти за провини та пустощі. У цей час дуже важливі заохочення за будь-який успіх. Вважається, що цей час найсприятливіший для навчання основним командам, точніше, для знайомства з ними.

З 2 до 4 місяців цуценяті надають більше свободи, йому дозволяють самостійно ходити сходами, невеликими бумами, поступово збільшуючи їх довжину. При тренуваннях, які не повинні тривати більше 20 – 30 хвилин, постійно повторюються команди «Йти», «Сидіти», «Стояти», «Поруч», «Вперед», «Не можна».

У цей час вівчарка має засвоїти, що не можна бігти, куди заманеться, гризти речі, нападати на людей та інших собак чи кішок, підбирати з землі предмети без дозволу господарів та брати їжу у чужих. Існують різні технології, які дозволяють допомогти виробити необхідні навички.

У наступний період і до півроку тренування стають інтенсивнішими, основні команди слід повторювати щодня, додаючи нові.

Команди стають складнішими для виконання. На будь-якій відстані від господаря собака повинен виконувати команди «Стояти» та «Сидіти», починаючи знову рухатися по команді «Гуляти». Команда «Голос» як заохочення настороженого ставлення до незнайомих людей, заборона ігор з чужими та звичка зустрічати гостей поряд із господарем – необхідна навичка будь-якому службовому собаці.

До 6 місяців німецька вівчарка повинна освоїти всі основні команди і безпомилково підпорядковуватися їм, вміти поводитися на пожвавлених вулицях та в людних місцях, не боятися пересуватися разом із господарем у громадському транспорті, адекватно реагувати на сторонніх, виявляючи агресію лише у крайньому випадку.

Після 6 місяців

Після півроку «німець» стає майже дорослим собакою, вимоги до нього збільшуються. Значно зростає фізичне навантаження, необхідне нормального розвитку кістяка і мускулатури. У цей час після всіх необхідних щеплень собаку можна починати водити на тренувальні майданчики, де є спеціальні снаряди, а за навчанням спостерігає фахівець.

Ходити сходами, колодами, стрибати через бар`єри, приносити поноску та багато іншого собаці простіше, якщо вона не відволікається на сторонні шуми, предмети, глядачів. Вимагати від підлітка повної зосередженості складно, але цього потрібно прагнути.

Важливо! Допомога спеціаліста потрібна ще й тому, що у віці 7-9 місяців вівчарка починає проявляти агресію, самостверджуючись. У цей час потрібний дуже жорсткий контроль за її поведінкою. Статеве дозрівання, прагнення особин протилежної статі послаблюють контроль за поведінкою.

Але непокора має каратися. Завдавати болю собаці зовсім не обов`язково, навіть шкідливо. Для нормально вихованої вівчарки легкий удар по носі згорнутої в трубку газету буде вкрай образливим і покаже, що господар дуже незадоволений.

Навчання німецької вівчарки командам

Вчити вівчарку командам потрібно терпляче. Засвоївши одну команду, переходити до другої, не забуваючи постійно повертатися до тієї, яка вже засвоєна.

«Сидіти» - з невеликим зусиллям, ласкаво поплескуючи, собаку треба змусити сісти, постійно погладжуючи. Потім почастувати її ласощами. Добившись того, що собака починає сама виконувати команду, слід заохочувати її лише тоді, коли вона не встає без команди.

«Лежати» - навчання проходить за такою ж технологією.

«Дай лапу» - Одна з улюблених, хоч і необов`язкових команд. Усадивши собаку, потрібно взяти її за лапу і вимовити команду. Потім дати ласощі. Повторіть кілька разів. Наступного дня потрібно повторювати команду доти, доки пес не зрозуміє, що від нього вимагають, пригощати тільки після цього.

«Голос- затиснути в долоні ласощі так, щоб собака його бачила, найкраще притиснути його великим пальцем. Тримати на висоті плечей або обличчя, щоб не спровокувати напад і укус, поки собака не почне гавкати (вона зробить це інстинктивно, не розуміючи, чому її дражнять і не частують). У цей момент потрібно кілька разів повторити команду, а потім віддати частування.

«Апорт» - це дуже схоже на улюблену всіма собаками гру. Часто пес приносить господареві свої іграшки, закликаючи скласти компанію. Це найкращий момент для навчання. Киньте іграшку спочатку недалеко, а потім підклич собаку, повторюючи кличку і команду. Забравши іграшку і похваливши вівчарку, повторіть все спочатку, знову і знову.

Привчити піднімати в землі все підряд і брати їжу у незнайомців не просто, але можливо. Іноді радять спеціально підкласти щось неприємне на смак, посипане перцем, щоб дати зрозуміти, наскільки небезпечно може бути підібране. Слово «Кінь» кажуть, виймаючи з рота ціпок, кістку, будь-який інший предмет.

Професійне дресирування

Службового собаку обов`язково навчають і професійним командам. Після слів господаря «Охороняти» собака не повинен підпустити нікого до предмета, довіреного їй. Команда «Слід» змушує шукати заховані предмет чи людину. "Взяти", "Фас" - команди, націлені на напад, агресію, вчити їм собаку повинен профі, водночас навчаючи і зупиняє агресію "Фу", "Відпусти", "Спокійно".

Якщо вівчарка призначена для охорони домоволодіння, якогось об`єкта, квартири, варто на певному етапі звернутися до кінолога, який відпрацює основні команди та перевірить вміння собаки, навички, здібності.

Застосування німецьких вівчарок

У багатьох країнах службові собаки реєструються у спеціальних спільнотах, їх життя, здоров`я, умови утримання та процес дресирування перебувають під постійним контролем багатьох служб. У минулому столітті такі жорсткі правила існували і на території СРСР, вони стосувалися не лише німецьких та східноєвропейських вівчарок, а й інших службових порід.

Часто навіть для їх утримання був потрібний спеціальний дозвіл, працювали майданчики для навчання та дресирування собак, де заняття вели висококласні кінологи. Будь-яку з собак, які пройшли навчання, у разі потреби могли залучити для допомоги працівникам міліції, рятувальникам. Про одну з найкращих шкіл поводирів теж чули багато.

Господарям «німців» з гарним родоводом виплачували певну суму, призначену для повноцінного харчування собаки, проведення всіх необхідних процедур та оглядів у ветеринарів. Сьогодні традиції службового собаківництва повільно відновлюються.

Улюблена багатьма порода не випадково вважається універсальною. «Німці» незамінні як помічники поліції, охоронці території, пастухи, захисники, охоронці. Вірно вихований собака - це і друг, і соратник, і помічник, які завжди захистить.

Відео про виховання німецької вівчарки