Скільки живуть безпородні собаки: реалії життя на вулиці та вдома

Двірнята - це собаки, які не належать до жодної породи

На тривалість життя породистих собак сильно впливає те, що вони схрещуються в рамках одного обмеженого за чисельністю різновиду з певними параметрами, а значить, підвищений ризик інбридингу - схрещування близьких родичів. Такі ситуації підвищують гомозиготність, тобто знижують життєздатність особин.

Таким чином, безпородні собаки можуть жити 9-15 років. Досягти такого віку двірняки можуть лише за наявності нормальних умов (зокрема, теплого притулку в зимову пору року) та якісного харчування. Очевидно, що на вулиці без турботи з боку людини це малоймовірно, тому стільки живуть лише ті пси, яких забрали до будинку чи хоча б забезпечили доступ до під`їзду, де облаштували місце для житла та наявність їжі.

Але є й собаки, яким пощастило менше:

• Бездомні пси. Собаки без догляду та нормального харчування на вулиці за статистикою живуть у середньому 2 роки. Більшість просто не переживає зиму, коли в сильний мороз не має теплого притулку і не може знайти їжу, а також від інфекцій і травм, отриманих у бійках, через жорстокість людей або нещасні випадки на проїжджій частині.
  

  Середня тривалість життя бездомного собаки - 2 роки

• Пси на ланцюзі. Вважається, що якщо собака сидить на ланцюгу у дворі, значить, він уже не бездомний і все у нього добре. Але, як показує практика, пси, які взагалі не спускаються з прив`язі та змушені харчуватися залишками зі столу власників, що часто практикується, живуть у середньому 2–4 роки. Багато хто гине від поганого харчування та захворювань, спричинених відсутністю активності. Велику проблему також становить психологічний фактор — тварина, обмежена у своїй свободі і не має можливості соціалізуватися, отримує психічні проблеми. Як результат – необґрунтовано агресивна поведінка. Часто собаки, що випадково зірвалися з ланцюга, просто збожеволіють від волі, тікають від власників або потрапляють під машини на проїжджій частині, втративши пильність.
  

  Безперервне знаходження на ланцюгу погано впливає на фізичне та психічне здоров`я тварини

Чинники, що впливають на тривалість життя

На тривалість життя собаки породистість впливає далеко не насамперед. Є ціла низка факторів, які визначають, скільки зможе прожити конкретний пес:

• Розміри тварини. Існує загальна залежність - чим більший собака, тим менша тривалість її життя. Це пояснюється тим, що при великій вазі створюється велике навантаження на організм, пси гігантських розмірів частіше страждають від захворювань серця, суглобів та травного тракту. До того ж на вулиці великому собаці важче знайти достатню кількість їжі.
• Генетичні захворювання. Наявність у конкретної особи вроджених патологій безпосередньо впливає її життя. Але варто зауважити, що у дворняжок спадкові патології зустрічаються рідше, ніж у породистих псів - у процесі природного відбору тварини з дефектним генами відсіваються, що наділяє безпородних собак міцним здоров`ям.
• Якість харчування. Поїдання зіпсованої їжі, залишків людських трапез або тривале голодування - все це сильно скорочує життя будь-якій тварині. А ось повноцінний раціон, що забезпечує дворняжку всім необхідним, стане вагою внеском у її довголіття.
• Умови утримання. Будь-який безпородний собака, який живе з господарем у будинку і регулярно вигулюється, проживе не менше породистого, а через міцне здоров`я, ймовірно, і довше. Якщо собака утримується на вулиці, то у неї має бути тепла і суха будка на випадок поганої погоди, а також можливість бігати ділянкою хоча б кілька годин на день. Оптимальний варіант, коли собаку вдень тримають на ланцюзі, а на ніч спускають для охорони території.
  

  У собаки у дворі має бути хороша будка і можливість періодично перебувати без ланцюга

Як продовжити термін життя собакі

Навіть якщо собака не породиста, господареві потрібно належним чином за нею доглядати. У дворняги будуть великі шанси стати довгожителем, якщо крім повної миски корму та теплої лежанки у неї будуть:

• Ветеринарний догляд. При виявленні будь-яких симптомів, що турбують, необхідно звертатися до ветеринара — і у тварин хворобу простіше вилікувати в зачатку, ніж боротися з її ускладненнями.
• Вакцинація за графіком. Щеплення дозволяють захистити собаку від найнебезпечніших інфекційних захворювань, зокрема, від чумки, сказу, лептоспірозу та гепатиту.
• Регулярна обробка від бліх та кліщів. Паразити не тільки створюють дискомфорт для тварини, вони можуть бути переносниками небезпечних недуг.

Хазяїну двірнята варто задуматися про те, щоб стерилізувати свого улюбленця. Регулярний приплід непородистих малюків – основна причина збільшення популяції бездомних тварин на вулиці.

Безпритульний дворняга без нормального харчування навряд чи переживе більше двох зим, а такий самий собака, який знайшов собі господаря, цілком може стати справжнім довгожителем і радувати власника навіть 15 років. Безпородні тварини не менше потребують піклування і догляду, ніж їхні породисті родичі.