Опис породи собак мопс, історія походження, характер та догляд

Історія появи породи

Мопс – зовсім не новий різновид собак. Історія породи сягає корінням у давнину. Відомо, що схожі плоскоморді собаки проживали ще у V столітті до н. е., у часи зародження буддизму. Батьківщиною мопса прийнято вважати стародавній Китай, де розводили переважно 2 різновиди собачок: довгошерстих (прабатьків сучасних пекінесів) і короткошерстих, що стали предками мопсиків.

Минули роки, і собака мопс стала вважатися суто будуарним песиком, який всюди супроводжував свою господиню. Як бачите, і сьогодні мало що змінилося.

Зовнішній вигляд та стандарти породи мопс

У двох словах опис цієї породи собак можна охарактеризувати, як набір різних унікальних якостей у малій формі. Тварина відрізняється компактністю, присадкуватим, невисоким зростанням, але одночасно може похвалитися розвиненою мускулатурою та потужним кістяком. В результаті, незважаючи на скромні розміри, такі собаки виглядають досить сильними. На тлі такої неординарної зовнішності ці тварини відрізняються врівноваженим характером, живим розумом та чудовою пам`яттю. Якщо говорити про породу в розрізі стандарту зростання, то такий ніде не описаний, але найбільший мопс не може досягати зростання більше 30 см. Як правило, екстер`єр собаки оцінюється відповідно до пропорції тіла.

Говорячи про мопси, можна виділити такі ключові характеристики породи:

• округла голова, з високим лобом та характерними складками з фронтального боку. Очні добре виражені, підкреслені мімічними складками, очі злегка витріщені;
• зуби рівні, формують бульдожий прикус;
• ніс невеликий, складений ґудзиком, чорного кольору;
• очі великого розміру, злегка витрішені, з живим блиском;
• вуха невеликі, злегка стоячі, трикутної форми із закругленим кінцем. Буває два типи: коли кінчики вух опускаються на мордочку або трохи відкинуті назад;
• тулуб міцний, збитий, квадратної форми. Шия потужна, що підкреслює характерну будову. Спина широка, груди добре розвинені;
• хвіст маленький, загорнутий в одне або два кільця.

У породі мопсу кінологічні стандарти породи допускають кілька основних забарвлень:

• однотонний чорний мопс;
• бежевий або світло-рудий;
• так званий сріблястий.

А ось білий без теплого відтінку мопс вважається відхиленням.

Для цуценят бежевого, рудого та сріблястого забарвлення обов`язково наявність чорних міток та характерної маски. Чорне забарвлення мопса, зрозуміло, буде однотонним.

Зміст та догляд

Бажаючи завести такого вихованця, як мопс, слід пам`ятати, що особливості породи припускають винятково квартирне утримання собаки: у російському кліматі вона часто страждає від переохолоджень через своєрідну будову носової перегородки, а також тому, що таку собачку ніяк не назвеш довгошерстою. Тому вам доведеться запастися непромокальним комбінезоном на осінній період, теплим зимовим одягом та взуттям.

Найбільшу небезпеку для вашого вихованця будинку представлятимуть протяги: постарайтеся облаштувати собачу лежанку так, щоб вона була так само віддалена як від дверей, так і від радіаторів центрального опалення.

Регулярно оглядайте та очищайте від забруднень шкірний покрив, а особливо у характерних для породи складках. Контролюйте стан очей - слизова оболонка повинна бути блискучою і в міру зволоженою. Дихальні шляхи повинні бути вільними (важливо пам`ятати, що для всіх без винятку різновидів породи мопс сопіння та хропіння вважаються нормальними).

Не слід надмірно старатися з купаннями - собака позбавлена ​​підшерстка, відповідно існує небезпека розвитку шкірних захворювань.

Всі види собак мопсів мають схильність до алергії, тому важливо годувати вихованця збалансовано. Якщо вибір зроблено на користь натурального харчування, то щоденний раціон має містити м`ясо, злаки, овочі, субпродукти, молоко.

Якщо ви вирішили годувати мопсика готовими кормовими сумішами, не купуйте корми нижче за преміум-клас.

Характер та дресирування собаки

У дитинстві такі собачки дуже грайливі, навіть злегка задиристі, і тільки в міру дорослішання прокидається їхня імператорська незворушність. Тепер уже мопс всюди демонструватиме свій врівноважений характер: він відмінно ладнає з дітьми та іншими домашніми тваринами. Порода добре піддається дресирування через відмінну пам`ять і високі показники інтелекту. Використовуючи метод заохочень, ви без зусиль навчіть собачку необхідним трюкам.

Яким хворобам схильні мопси

На жаль, порода схильна до надмірної ваги: ​​товстий мопс далеко не рідкість. В результаті маємо надмірне навантаження на суглоби, серцево-судинну систему та щитовидну залозу. Крім того, порода схильна до ряду генетичних захворювань, тому так важливо правильно вибрати малюка (краще купувати цуценят у підрозділах РКФ), а також здійснювати правильний догляд за ним у перші місяці життя, оскільки порушення основних вимог може негативно позначитися на здоров`ї собаки у майбутньому. А щоб не допустити ожиріння, уважно стежте за раціоном вихованця, виключаючи все, що може таїти небезпеку.

Плюси та мінуси породи мопс

До безперечних сильних сторін цих собачок відносять розвинений інтелект, відмінну пам`ять, любов до дітей, відданість та декоративність. З недоліків виділяють сильну линьку, хропіння, схильність до зайвої ваги та неймовірну впертість.

Ви обов`язково полюбите такого ласкавого та доброзичливого вихованця, як красень мопс. Історія ще не знає випадків, щоб цей маленький песик не знайшов шляху до серця свого господаря. І навіть якщо вам дісталося щеня, далеке від загальноприйнятого стандарту породи мопс, - не біда, адже ви придбали вірного друга, який буде відданий вам до кінця своїх днів.

Відео «Про породу собак мопс»

З цього відео ви дізнаєтесь основну інформацію про породу мопс.