Як часто і чим потрібно глистогонити собаку: розглянуті препарати та правила, коли краще глистогонити
Зміст
Паразити небезпечні для будь-якої живої істоти, а для молодих цуценят особливо через те, що організм ще не зміцнів і може не впоратися з наслідками. Але не варто думати, що дорослі особини легко переносять гельмінтози. Трапляються досить великі ураження, внаслідок чого настає сильна інтоксикація та собака гине.
Слід бути максимально пильним, оскільки невідомо як поведеться маленький організм у відповідь на введення невідомого препарату. Існує ряд правил, які потрібно знати перед заходом:
- дезинфекція шерстного покриву;
- прийом ліків має відбутися натще;
- заборонено збільшувати дозування;
- забороняється повторно давати препарат;
- прийом імуностимулятора;
- через дві години після маніпуляцій прийом адсорбенту;
- випорожнення кишечника через шість годин.
Обробити шерсть щодо знищення можливих комах слід за сім днів перед маніпуляцією. Можна скористатися краплями, які слід нанести на область холки.
Корисні поради та правила
- Для більшого ефекту дегельмінтизація має бути здійснена на голодний шлунок. Таким чином, ліки не «загубляться» серед кормових мас. У жодному разі не можна збільшувати запропоновану дозу, щоб уникнути отруєння.
- Навіть, якщо щеня відринула ліки, не можна намагатися повторно його давати. Все, що потрібно, собака отримав, а наступний прийом кошти повинен бути не раніше, ніж через два місяці. Щоб підтримати організм, рекомендується вживання тварин імуностимулятора – гамавіта.
- Рекомендовано вживання адсорбенту через дві години після прийому ліків, можна дати активоване вугілля. Якщо вихованець не випорожнився через шість годин, допускається застосування проносної – мінеральної олії або дюфлаку. Забезпечити тварині вільний доступ до чистої та свіжої води, оскільки засіб від глистів провокує невгамовну спрагу та зневоднення.
Види глістогінних препаратів
На сьогоднішній день існує безліч різних засобів, розроблених для комфортного застосування. Види коштів:
- таблетки;
- суспензія;
- краплі на загривку;
- краплі на мову;
- уколи.
Найчастіше власники собак вдаються за допомогою таблеток. Найбільший попит мають: диронет, досалід, фебтал комбо, дірофен, каніквантел плюс, пірантел. Для кожного окремо взятих ліків розроблено схему вживання, порушувати яку за жодних обставин не можна. Сгодовувати тварині можна як у чистому вигляді, так і разом із кормом. Допускається розводити водою.
Суспензії
Суспензії переважно використовують для малюків. У кожній упаковці знаходиться мірний шприц, за допомогою якого вводяться ліки. Найвідоміші на даний момент суспензії: дронтал джуніор, празітел, гельмінтал, дирофен, празицид.
Краплі на холку
Краплі на загривку діють на паразитів через шкіру.
Позитивний момент крапель ще й у тому, що не потрібно вигадувати, як запхати вихованцю потрібні ліки. Крім того, засіб ефективний також і при боротьбі з бліхами та кліщами. Найбільш відомі – дана, празицид.
Показання та протипоказання
Існує думка, що дегельмінтизацію слід проводити кожні три місяці.
Однак такий захід потрібний тільки в тих випадках, коли собака постійно ризикує, тобто часто знаходиться в місцях, де багато інших тварин, гуляє по звалищах, їсть сире м`ясо. В інших випадках проводити захід варто з інтервалом у шість місяців.
- Не можна піддавати тварину процедурі, якщо є будь-яка патологія, ослаблений або виснажений організм. Забороняється глистогонка під час вагітності та лактаційного періоду, тому що можна нашкодити потомству.
- Обов`язкова процедура перед вакцинацією. При цьому важливо переконатися, що захід пройшов успішно, оскільки застосування вакцини на ослаблений глистами організм може спровокувати побічні реакції. У таких випадках відзначається блювота, пронос, гіпертермія. Крім іншого, вакцина просто не подіє і не станеться вироблення імунітету на щеплення.
Правила дегельмінтизації в домашніх умовах
- Якщо починати глистогонити цуценят з віку три тижні, необхідно брати спеціальний препарат, який використовується для цуценят, тому що медикаменти, призначені для дорослих особин, можуть бути занадто токсичні для малюків. Сьогодні використовуються дронтал та каніквантел.
- Дозування розраховується від маси тіла. За три дні рекомендується призначити песику медикаменти, що сприяють підтримці печінки. У день проведення процедури слід згодувати вихованцю адсорбент і потім протягом п`яти днів також його давати.
- Перед проведенням маніпуляцій щодо усунення гельмінтів рекомендується відвідати лікаря для огляду та рекомендацій. Маленькому цуценяті доцільно призначити всередину вазелінове масло для захисту кишечника через півгодини після прийому засобу.
- Слід уважно оглянути калові маси собаки. Якщо виявлено дорослі гельмінти, варто проконсультуватися та обстежитись у клініці для з`ясування виду паразитів. Якщо немає можливості прийняти ліки натще, можна прийняти його через дві години після їди. Рекомендовані засоби для підтримки роботи печінки та нирок: карсил, ентеросгель.
- Якщо перед вакцинацією у тварини виявилися дорослі гельмінти, то проводити знищення їх слід двічі. Інтервал між глістогонками має становити не менше двох тижнів. Вакцинувати через сім або десять днів після повторних перегонів.
- Навіть, якщо немає видимих симптомів глистяної інвазії, профілактику необхідно проводити не рідше двох разів на рік, а якщо існують підвищені ризики зараження, то через кожні три місяці. Не можна купувати в аптеці перший-ліпший засіб. Обов`язкова умова профілактики та лікування інвазії – консультація ветеринара.
Симптоми наявності гельмінтозу
- Видимими ознаками наявності гельмінтозу виступають: гикавка після їди, собака давиться під час ковтання, крутиться по землі на п`ятій точці.
- Можливі шкірні висипання.
- Зміна смакових уподобань, збільшення або відсутність апетиту.
- Собака різко втрачає вагу, незважаючи на посилений апетит.
- Чергування діареї та запорів. Настає нудота, блювання. У блювотних масах можуть бути глисти. Відзначається апатія, сонливість, збільшення у розмірах живота, метеоризм.
- У калі присутні черви. Малюк відстає у розвитку та зростанні.
- Може підніматися температура тіла, бути присутнім кашель або чхання.
- Носові та очні виділення, почервоніння кон`юнктиви.
- Прогресує свербіж в області анального отвору.
- У більш запущених випадках настає анорексія та ознаки рахіту.