Грижа у цуценя

Дуже неприємним явищем у цуценят є грижа. В основному її появі сприяють фізіологічні особливості розташування органів та тканин усередині організму. Але її можна і треба лікувати для того, щоб у майбутньому собака жив повноцінним життям.

Що таке грижа

Грижів у цуценят ветеринари називають випадання органів через патологічні або природні отвори з вистилаючої оболонки. Освіта складається з таких компонентів: грижовий мішок з його вмістом, а також грижові ворота.

Грижовий отвір, який має невеликий розмір, називають грижовим кільцем, а грижовими воротами - широкий. Якщо воно є вузьким і довгим, то він має назву грижового каналу.

Грижовий мішок може утворювати плеврою, діафрагмою, очеревиною, мозковою і десцеметовою оболонками. У грижовому з`єднанні часто входять кишечник, сальник, матка, шлунок і вже рідко інші тканини та органи.

Якщо вміст грижі вправляється вільно, то вона у ветеринарії її називають вправною. У тому випадку, якщо виникають спайки між мішком і грижовим вмістом або самим отвором, то таку грижу охрестили невправною. Встановити вид грижового з`єднання можна в тому випадку, якщо скористатися пальпацією, аускультацією та перкусією.

У тому випадку, якщо стискається вміст харчового мішка грижовим каналом або отвором, відбувається утиск. Через це таку грижу нарекли ущемленою і вона потребує оперативного хірургічного втручання.

Від того, де розташована грижа у собак, розрізняють такі види гриж: пахвинні, пупкові та проміжні.

Причини виникнення грижі

Через що з`являються грижі? Чомусь часто кажуть, що це залежить від правильності пологової допомоги, а так само від того, як приймають новонароджене цуценя. У цьому випадку варто сказати, що пуповина у собак створена для того, щоб її тягли. Наприклад, у цуценя, яке виходить одним з останніх, тобто з далеких відділів матки, пуповина повинна розтягуватися на достатню відстань, щоб можна було зберігати природний зв`язок матері та цуценя. І навіть якщо здається, що вона на межі, то це не так. Пуповина буде розтягуватися в області, де вона має найменшу міцність, а це приблизно за три сантиметри від живота цуценя. Мати дуже ретельно вилизує пуповину, що можна тільки дивуватися, яким чином вона ще тримається. Висловлюють припущення, що за допомогою такого масажу пуповини можна краще закрити пупкове кільце та стимулювати м`язи живота.

Незалежно від того, чи є грижа набутою або вродженою, чи викликана вона підвищеним внутрішнім тиском, як, наприклад, сильним напруженням або метеоризмом, вона виникає як результат певних анатомічних особливостей, які мають спадковий характер. Пупкова грижа успадковується у собак як звичайна рецесивна ознака. Тому якщо сука повинна народити цуценят, які будуть мати грижу, то від акуратності в прийомі пологів нічого не залежить, тому що тут справа за генетикою.

Пупкова грижа у цуценя

Цей вид грижі зустрічається у молодих собак найчастіше. Сальник, що випав, є частим явищем для цуценят, вже для трохи старших собак характерно випадання петлею кишечника. У разі появи пупкової грижі з`являється безболісна, обмежена, керована і через деякий час припухлість, що знову випадає. Її розміри можуть досягати розмірів від фундука до великого волоського горіха, а в особливих випадках навіть більше. Причиною, через яку з`являється пупкова грижа, є незаростання пупкового отвору, вроджена анатомічна схильність у разі багатоплідності, а також підвищений внутрішньочеревний тиск при інтоксикації або розладі травлення. Іншими факторами можуть бути незбалансованість раціону цуценят та матері, а також інші екзогенні та ендогенні причини.

Лікування пупкової грижі у цуценя має бути оперативним, тому що консервативні методи показали свою низьку ефективність.

Після того, як підготовлено поле операції, вміст грижі вправляють у черевну порожнину. Якщо грижа є невправною, її кінець захоплюють за допомогою гемостатичного пінцету, після чого відрізають вигнутими ножицями. Від шкіри очеревину відпрепаровують до пупкового колу, використовуючи пальці руки в гумовій рукавичці або ж за допомогою тампона або марлевої серветки. Вигнутим тупокінцевим скальпелем або хірургічною голкою за допомогою 4-6 насічок скарифікують пупкове кільце. А ось при роботі з ущемленою та невправною грижею його необхідно розсікати, при цьому розширивши грижовий отвір і, переглянувши вміст, вправити назад у черевну порожнину.

На саме грижове кільце накладається вузлуватий петлеподібний хрестоподібний або полуторний шов, використовуючи при цьому синтетичні, асептичні нитки, що розсмоктуються. Шкіру цуценя зашивають за допомогою ідентичних ниток та шовку. На рану наноситься прополісна паста-клей, пов`язку або поліуретанову плівку. Через сім діб шви знімаються.

Пахова грижа у цуценя

Пахова грижа є результатом неправильної анатомічної будови в області паху, а також причин, які є аналогічними при утворенні пупкової грижі. Припухлість у цьому випадку виступає, а також пальпується посередині лінії між сідничним бугром і останнім соском. Також область пальпації може збільшуватися до краю лонних кісток.

Вміст грижі часто є сальник або петлі кишечника, досить рідко туди потрапляє матка. У разі широкого пахового калана та певному положенні тварини припухлість може зникати. Якщо її утискати, то вона буде болішою і щільною. Часто сама тварина лягає і лиже шкірну поверхню грижі.

Для лікування цуценя необхідно зафіксувати на спині. Далі потрібна генітомія, яку проводять у поєднання з знеболюючим, так само, як і при пупковій грижі.

Розрізають шкіру і тканини, що підлягають, по великій кривизні припухлості. Її довжина має бути від п`яти до семи сантиметрів. Далі грижовий мішок потрібно препарувати до зовнішнього пахового кільця і ​​перекручують по поздовжній осі. Якомога вище на грижовий мішок накладають прошивну лігатуру, а ось нижче його необхідно відрізати. Краї грижового кільця повинні бути зашиті комбінованими або петлеподібними швами з полімеру або інших ниток, які самостійно розсмоктуються. Насамкінець порожнину рани промивається антисептичними розчинами, а також припудрюють спеціальними сумішами.

Лікування грижі у цуценя

Проміжною грижею називають випинання черевної порожнини разом з петлями кишки між маткою та кишкою у сук, і між сечовим міхуром та прямою кишкою у собак.

Причинами виникнення такого захворювання можуть бути скорочення або напруження черевних м`язів, які викликані розладами органів травлення, інтоксикаціями, парапроктитами, ослабленням загального тонусу організму, різними захворюваннями та іншими факторами.

При цьому захворюванні у кобелів утворюється одно-або двостороння припухлість під анальним отвором. У сук таку припухлість можна побачити під статевою щілиною, вона є безболісною та м`якою. Якщо піднімати тварину за тазові кінцівки, то грижа зменшуватиметься і зникатиме, а от якщо підніматиме цуценя за грудні кінцівки, то воно збільшуватиметься.

Тільки при сильному випинанні грижового вмісту проводиться ліквідація грижових воріт. Після введення наркозу та підготовки поля операції необхідно зробити поздовжній розріз шкіри, після чого знайти і відпрепаровувати грижовий мішок. Далі його гофрують і прошивають його. Накладання швів утворює шар тканини, який необхідно опустити вглиб тазу. Так формуватиметься рубець, який перешкоджає подальшому випаданню передлежачих тканин та органів.