Карликовий шпіц

Карликовий шпіц

Його ще називають померанським чи малим німецьким шпіцем. Титул померанського собаки здобули на честь історичної батьківщини Померанії, що знаходиться на березі Балтійського моря. У 18 столітті представники породи були придворними фаворитами, а «Дама з собачкою» Антона Чехова теж гуляла набережними саме з помаранцем. Після революції цих псів стали вважати буржуазними пережитками. Отже, детально дізнаємося про цих собак.

Характеристика породи

Однією з головних особливостей карликового шпіца є кмітливість. Собаки добре піддаються дресурі. Вони лагідні, тямущі, розумні. Високорозвинений інтелект представників породи дозволяє їм вправно маніпулювати господарем і вимагати від нього бажаного. Напевно, найбільшим недоліком шпіців є їх гучний гавкіт. А це пояснюється тим, що спочатку вони були сторожовими псами. Але просто так карликовий шпіц не гавкатиме — це знак небезпеки, тривоги.

Якщо ж собака почувається захищеною, їй комфортно, то вона активна, її рухи нагадують танцювальні.

Карликові шпіци дуже віддані власнику. У той же час вони ненав`язливі, що також важливо. Собака мирно уживається з іншими псами в будинку, навіть якщо його площа невелика. Воювати за свою територію шпіц не буде. Тобто характер тварини уживливий і миролюбний. Але на вулиці ця малявка буде задерикувато гавкати на великих псів, представників великих порід, стверджуючи свою значимість і проявляючи генетично закладену властивість гавкати голосно. Тому важливо відучувати від цієї звички свого вихованця з дитинства.

А ще представники породи генетично схильні до активного «світського» життя. Вони будуть радіти перехожим і всім, хто приходить у будинок і виявляє до них увагу. Собаки дуже товариські, їм потрібні компанії.

Незважаючи на активність та товариськість, пес може протягом кількох годин тихо сидіти на руках у власника. Він добре переносить переїзди, навіть далекі. Весела вдача представників породи розташує до них будь-яку людину. Адже навіть їхні мордочки влаштовані так, що весь час випромінюють посмішку.

Дресирувати карликових шпіців не важко. Вони тонко вловлюють нотки заборон та схвалення у голосі свого власника, намагаються йому догодити, завжди відчувають його настрій. Понятливі пси мають міцну нервову систему.

Померанські шпіци люблять прогулянки на свіжому повітрі. Їм важливі фізичні навантаження. Бажано дресирувати цих вихованців на прогулянках. Оскільки вони відважні та безстрашні, то можуть на вулиці вибігати на проїзну частину, гавкати на машини, здійснювати інші трагічні авантюри. Ось тому потрібно їх вигулювати на повідку і вже в ранньому віці навчати командам, що забороняють.

Потрібно врахувати, що ці собаки не переносять самотність, їх не можна надовго залишати самих у квартирі.

Про догляд за карликовим шпіцем

Головне завдання власника – контролювати стан вовни вихованця. Вичісувати шубку вихованця треба щотижня гребенем, приділяючи більше уваги зоні стегон і вушок. Співробітники салонів можуть зробити зі шпіца і лисеня, і ведмежа, адже варіантів їх стрижок чимало.

Щодо гігієнічних процедур, то часто купати представників породи не можна. Оптимальна частота - 1 раз на 6 місяців. Ці песики - не з тих, хто сильно і часто брудниться. Один раз на 5-7 днів треба оглядати вихованцю зуби, вуха, пазурі.

Про харчування карликового шпіца

Невибагливість – основна характеристика ставлення до їжі помаранців. До чого господар привчить свого вихованця з раннього дитинства, то він і буде їсти. Дорослих собак слід частувати двічі на день, бажано в строго позначений час. Варто пам`ятати про вітамінні комплекси в періоди весняної линьки. Можна в цей час просто посилювати раціон натуральними вітамінами, враховуючи смакові уподобання шпіца.

Раціон представників породи повинен на 40-50% складатися із субпродуктів та м`яса, якщо харчування собаки натуральне. Люблять ці вихованці яловичину та курятину. Джерелами вуглеводів для пса служать фрукти, каші, овочі в сирому, відвареному, тушкованому вигляді. Що стосується круп, то перевагу треба віддавати рису та гречці, рідше – геркулесу. Цуценятам бажано згодовувати баранячі та яловичі хрящики, щоб добре розвивалися щелепи.