В якому віці можна віддавати кошенят

Категорія Кішки

Зміст

Особливості раннього розвитку кошенят
Чому оптимально брати кошеня в три місяці?

Багато любителів домашніх тварин приносять їх у свій будинок у ранньому віці. Вони вважають, що чим раніше взяти кошеня від матері, тим легше він адаптується в будинку, звикне до господарів та його мешканців. Звичайно ж, юні пушистики — справжні чарівниці. З ними хочеться грати, просто тримати на руках. Але все ж таки не варто забирати дитинча від матері-годувальниці в ранньому віці. Дізнаємося, чому і коли краще їх розлучати.

Особливості раннього розвитку кошенят

Молозиво та молоко матері-кішки - основа формування імунітету кошенят. Воно допомагає адаптуватися системі травлення до самостійної роботи, а самому кошеняті - до життя поза утробою матусі. Ось тому кошенята, яких вигодовує в перші тижні життя їхня мати, міцніші та захищеніші, ніж їхні побратими-штучники. Грудне молоко дозволяє дитинчатам добре набирати вагу, активно рухатися, виходити з гнізда та давати волю своїй цікавості.

Вважають, що лише до 12 тижня малюки можуть покинути маму-кішку і безболісно звикати до життя з господарем. Саме цього віку материнський імунітет, даний потомству, слабшає, йде спад. Водночас розвиваються самостійні захисні сили. З`являється штучний імунітет після щеплень, тобто дитинчата кішки вже цілком можуть обходитися і без мами.

Коли ж відлучити кошенят від грудей кішки-матері раніше цього віку, можливий розвиток діареї, недуг дихальних шляхів, частого чхання.

Якщо малюкам зробили перше щеплення від ринотрахеїту, панлейкопенії, кальцивіруса, це зовсім не означає, що вони вже повністю захищені від цих недуг. Імунітет не формується до повторної вакцинації. Якщо ж кошеня на світ з`явилося ослабленим, то йому роблять перше щеплення не в 12, а в 16 тижнів. Це автоматично означає, що і від матері його слід відлучати пізніше. Різка зміна раціону теж може негативно позначитися на організмі малюка, що проявляється діареєю. А коли дитинча від материнських грудей відлучають у 12 тижнів і пізніше, то він напевно вже до цього віку знайомий з прикормом і встиг поступово адаптуватися до нормальної їжі дорослих тварин.

Ще одна особливість раннього розвитку дитинчат кішки - навички користування лотком, які діти теж отримують від своєї матусі. Вони із задоволенням копіюють її поведінку, а ось власнику кошеня набагато складніше привчити його до туалету.

Емоційний стан юного пушистика при ранньому розлуці з матір`ю порушується. Навіть найдобріший і уважніший господар не може її замінити, бо не в змозі зігріти, як матуся, нагодувати та захистити. Вона для своїх дитинчат є провідником у дорослий світ, вчить спілкуватися з іншими тваринами, «говорити» котячою мовою. Позбавляючи юного вихованця таких уроків, можна виростити боязкого, заляканого і невпевненого в собі кота. А може статися і навпаки: він стане занадто агресивним. Словом, раннє відлучення від матері та позбавлення можливості «брати її уроки» негативно позначається на психіці та емоційному стані малюка.

Чому оптимально брати кошеня в три місяці?

Після 12 тижнів потомство кішки краще пристосовується до нового житла. До власника кошенята швидше виявляють цікавість, ніж страх, адже вже встигли отримати від матусі перші уроки, відчувають упевненість у собі. А ще вони встигли познайомитися з новими людьми у компанії своєї мами, зрозуміли, що це безпечно, і страх перед чужими зовсім не відчувають. Коли ж сторонні люди в житті юного вихованця вперше з`являються після того, як він розлучений з кішкою, страх може сформуватися на все життя. Тобто розвивається фобія.

У три місяці від материнських грудей малюк, швидше за все, вже відлучений. Він встиг познайомитися з їжею дорослих котів, чи це готовий корм, чи натуральні продукти. Та й імунна система малюків вже більш-менш сформована. Почали виявлятися риси характеру та звички, у тому числі й смакові. Заводчик чи перший власник все це помічає, інформацію передає новому, постійному, господареві. Той все враховує та таким чином полегшує адаптацію нового члена сім`ї до життя у своєму будинку. Якщо там вже є інші пухнасті мешканці, то звикнути до них пухнастику в три місяці життя буде набагато простіше, ніж в один місяць.

Отже, краще втихомирити своє бажання взяти в будинок зовсім маленького юного вихованця. Нехай до 12 тижнів він поживе зі своєю мамою і отримає хоч і невеликий, але життєво важливий багаж знань, захист, імунітет.