З якого віку можна брати кошеня додому
Багато людей, вирішивши завести кошеня, іноді навіть не замислюються про те, в якому віці його краще забрати від мами-кішки. Існує думка, що кошеня потрібно брати, поки він ще зовсім маленький, і чим раніше це станеться, тим швидше він звикне до нового господаря і освоїться у незнайомому місці. Однак усі ці аргументи — помилка. Занадто рання розлука з мамою негативно позначається на подальшому психологічному розвитку вихованця. Також зовсім маленьке кошеня набагато більше схильний до різних інфекцій, в силу того, що його організм ще недостатньо зміцнів, а імунітет досить слабкий.
Багато людей, вирішивши завести кошеня, іноді навіть не замислюються про те, в якому віці його краще забрати від мами-кішки. Існує думка, що кошеня потрібно брати, поки він ще зовсім маленький, і чим раніше це станеться, тим швидше він звикне до нового господаря і освоїться у незнайомому місці. Однак усі ці аргументи — помилка. Занадто рання розлука з мамою негативно позначається на подальшому психологічному розвитку вихованця. Також зовсім маленьке кошеня набагато більше схильний до різних інфекцій, в силу того, що його організм ще недостатньо зміцнів, а імунітет досить слабкий.
Кошеня у віці одного місяця
У місячному віці кошеня погано розвинений фізично. Він ще невпевнено робить перші кроки та освоює навколишній світ. У цьому віці малюк тільки починає поступово звикати до іншої їжі. Він ще занадто малий і несамостійний. Місячне кошеня не здатне доглядати за собою - вилизуватися і вмиватися. Йому досі важливо отримувати живильне материнське молоко, в якому містяться необхідні для зростання та розвитку білки, жири та лактоза. Тому перенести розлуку з мамою буде непросто.
Важливий момент у житті кошеня – це навчання його від природного вигодовування. У цей час йому особливо потрібна присутність мами. Раптове переривання годування материнським молоком призводить до потрясіння нервової системи та фізичного розладу ще неокрепшего організму малюка. Також у цьому випадку є високий рівень ризику зараження інфекційними захворюваннями. У них відбувається розлад органів травлення, пронос, і в гіршому випадку – зневоднення. Всі ці недуги можуть проявитися у малюка через ослаблений імунітет.
Двомісячний вихованець
У двомісячному віці дитинча набирається сил і стає міцнішим. Він вже самостійно приймає їжу, але імунна система ще не зовсім зміцніла. У цей період життя кошеня обов`язково щеплять. Йому поки що важливо бути поруч із мамою-кішкою, щоб набрати для імунітету певну кількість антитіл, які він отримує з молоком.
Дбайлива мама займається вихованням і прищеплює своїм дитинчатам навички особистої гігієни. Кошенята вчаться користуватися лотком та кігтеточкою, адже вони у цьому віці охоче повторюють усі за мамою.
Раннє розлучення з мамою-кішкою негативно відбивається на емоційному та психічному стані малюка. У майбутньому він стає боязким і полохливим, або ж, навпаки, злісним і настороженим. Ця нестандартна для кішок поведінка пов`язана з порушенням психічного стану тварини. Всі негативні наслідки відбуваються в результаті раннього вилучення дитинчати від матері.
Непоодинокі випадки, коли майбутнім господарям не терпиться забрати вихованця, і заводчик віддає маленьку тварину у віці 4-8 тижнів. Через деякий час нові власники повертають крихітного малюка назад зі скаргами на діарею, нежить або невміле користування лотком. Налякане кошеня, повернувшись додому, перебуває довгий час у стані сильного стресу. Він почувається незахищеним і намагається ховатися у темні кути та недоступні місця. Сама ж мама-кішка часто не сприймає свого дитинча і з підозрою шипить і обнюхує його. Добре, якщо кішка прийме його назад у сім`ю, але трапляються випадки, коли вона просто відкидає малюка, прирікаючи його на самоту.
Такі тварини не швидко оправляються від перенесеного стресу і стають дуже замкненими. Тому не варто віддавати або брати кошеня у віці одного-двох місяців.
Оптимальний вік для переїзду
Кошеня у тримісячному віці стає сильним, міцним та здоровим. На той час він пройшов необхідну вакцинацію, і його імунна система перетворилася. Проблем із годуванням вже немає — він відучений від материнського молока і може харчуватися твердою їжею. Малюк освоївся і готовий до нового життя. Кошенята у віці трьох місяців добре адаптуються у новому середовищі та почуваються впевнено у спілкуванні з людьми.
Віддавати кошеня в новий будинок можна, якщо він:
- Відучений від материнського молока і самостійно їсть тверду їжу.
- Вміло користується лотком, привчений до кігтеточки та самостійно вилизується.
- Отримав необхідні щеплення. У цьому випадку у нього вже добре буде розвинений імунітет, що зменшить ризик виникнення різних інфекцій та захворювань.
- Має високий рівень адаптації до навколишнього середовища – легко контактує з людьми та адекватно реагує на сусідство з іншими домашніми тваринами.
Ніхто не зможе дати стовідсоткової гарантії, що і тримісячне дитинча приживеться без проблем у будинку нових господарів. Найважче для нього – це звикнути та освоїтися у незнайомій обстановці. Тут все залежить від людей, адже їм доведеться стати батьками цьому малюкові. І для того щоб маленький вихованець швидко звик до нового будинку та сім`ї, власникам необхідно дати йому максимальну кількість уваги, кохання, ніжності та турботи.
Варто пам`ятати, що крім рекомендацій існують випадки-виключення, коли кошеня просто необхідно забрати під опіку в ранньому віці. Одним із таких випадків є загибель мами-кішки. У цій ситуації маленькій тварині потрібна допомога людини. Ще одним прикладом служить відмова кішки від свого дитинча. Кошеня просто загине без вчасного втручання людини.
