Гімалайська кішка

Історія походження породи

Батьківщина гімалайської кішки – Великобританія та США одночасно. У 1930-х роках доктор Клайд Келлер та Вірджинія Кобб схрестили сіамську кішку та чорного персу, щоб подивитися, які гени домінантні та передаються у спадок. В результаті вийшли чорні короткошерсті кошенята. Гени колорпоїнту та довгої вовни виявилися рецесивними.

Після довгих років схрещування кошенят з різних послідів цих двох порід успіху досягла американська заводчиця Маргарита Гофорт. У 1950 році вона вивела довгошерстого персу з сіамським колорпоінтом. Через 7 років породу зареєстрували як гімалайську через характерне забарвлення (наприклад, як і у гімалайського кролика).

Паралельно з цим таку ж породу в 1955 році вивели і визнали і у Великій Британії, але під назвою «довгошерстий колорпоінт». У 1984 році організація CFA об`єднала гімалайську та перську породи. Незгодні з таким кроком заводчики заснували свою організацію NCFA, де ці дві породи існують окремо.

Опис гімалайської породи кішок

Гімалайська кішка має середні або великі розміри, вага – 4-6 кг. Дорослі коти можуть важити і більше.

Більшість міжнародних фелінологічних організацій наводять єдиний стандарт породи для гімалайської, перської та екзотичної короткошерстої кішок. Різниця лише в довжині та забарвленні вовни. Отже, детальний опис гімалайської кішки згідно з даними TICA:

• Голова – кругла, широка, форма гладкого бані, середнього або великого розміру, але пропорційна тілу. Потужні, широкі щелепи з чудовим прикусом. Сильний підборіддя. Повні та виражені щоки. Коротка, широка, повна і плеската морда;
• Вуха – широко посаджені, маленькі із закругленими кінчиками;
• Очі – великі, круглі, трохи опуклі, широко посаджені. Колір очей важливий як форма і розмір: всі відтінки блакитного;
• Ніс – дорівнює в ширину і довжину, кирпатий, відкриті ніздрі. У профіль ніс на одному рівні з лобом та підборіддям;
• Тіло – тип кобі, міцне, добре округлений живіт, середніх або великих розмірів. Коротка, товста та мускулиста шия, низька грудна клітка;
• Лапи – короткі та прямі, велика кістка, добре розвинена міцна мускулатура, великі та круглі подушечки лап;
• Хвіст – пропорційний довжині тіла та прямий;
• Шерсть гімалайської кішки – густий підшерсток надає об`єм, пишний комір, довга по всьому тілу.

Характер

Колорпоінт – це врівноважені, статечні, ніжні та лагідні коти. Вони краще посидять у вас на руках, ніж забиратимуться на стелю по шторах. Гімалайська кішка вміє тонко відчувати настрій господаря та підлаштовується під нього. Це дуже розумні тварини. Вони люблять ласку та турботу, але не вимогливі. Якщо гімалайський кіт захоче вашої уваги, він просто тихо м`якне і пильно подивиться вам у вічі.

Тим не менш, більш активні сіамські гени виявляються на тлі спокійного перського характеру. Гімалайські кошенята дуже грайливі, особливо їх приваблює папір. Вони добре підійдуть сім`ям із дітьми, адже можуть і погратися, і спокійно поніжитися на сонці. Доброзичливі ці коти і до інших тварин.

Догляд та здоров`я

Особливості догляду за гімалайською кішкою такі ж, як і за перським котом. Це має на увазі щоденне і ретельне вичісування вовни. Крім того, через приплюснуту морду у них порушено слізний канал. В результаті вони частіше «плачуть» і їм потрібно щодня вмивати очі.

Гімалайський кіт напрочуд любить купатися, та й їм це корисно, щоб змити виділення сальних залоз. Інакше шерсть кота буде засалена та неприваблива.

У спадок від персів гімалайської кішки дісталася і схильність до деяких захворювань. Найчастіше зустрічається полікістоз нирок. Плющений ніс робить цих котів більш чутливими до респіраторних інфекцій і утруднює дихання. Також у гімалайців часто бувають проблеми зі шкірою, очима та печінкою.

Годування

Запобігти більшості цих можливих захворювань можна за допомогою правильного харчування. Гімалайські коти схильні до ожиріння, тому потрібно уважно стежити за їх раціоном. Годувати гімалайських котів рекомендують сухим або вологим кормом. У ньому міститься необхідна кількість поживних речовин та вітамінів. При натуральному годуванні буде складніше забезпечити кота всіма необхідними мікроелементами. Адже від цього залежить його здоров`я та зовнішній вигляд.

Середня тривалість життя гімалайського кота – 12 років.

Забарвлення

Як визначити, що перед вами саме гімалайський кіт, а не перський? Його головні ознаки відмінності – це забарвлення колорпоінт та насичено-блакитні очі. Відповідно до стандарту, між фоном та кольором поінту має бути чіткий контраст. Поінти покривають вуха, лапи, хвіст та морду. Саме цей колір визначає забарвлення гімалайського кота. Іноді поїнти можуть бути з малюнком таббі або торти.

В цілому, допускаються різні відтінки гімалайської кішки (колорпоінта). Найпопулярніші:

• Блакитний (блу-поінт) – стандартний,
• Ліловий – розбавлений блакитний, колір тіла біліший і яскравіший,
• Сил-поінт – темно-коричневі поїнти, подушечки лап – темно-коричневі,
• Шоколадний - шоколадно-коричневі поїнти, тіло світліше і яскравіше, ніж у сил-поінта. Подушечки лап рожеві,
• Рудий – передається у спадок лише від кота з рудими поінтами,
• Кремовий – трохи блідіший за рудий.

Найскладніше вивести гімалайську кішку з шоколадними та ліловими поінтами. Тому що для цього потрібно, щоб обидва батьки були такого ж забарвлення.

На наступних фото видно, як виглядає гімалайська кішка:

Відео

Скільки коштує гімалайська кішка

Кошеня гімалайської кішки коштує від 10 тисяч рублів (4 тис. гривень). Ціна залежить від статі, родоводу, зовнішнього вигляду тварини. Вартість кошеня класу пет може бути і до 10 тис.руб., особливо, якщо купувати з рук. Але в будь-якому випадку дізнавайтесь відгуки про продавця. Нехай кошеня не шоу-класу, але воно має бути як мінімум здорове.

Де придбати гімалайську кішку

Хоча ця порода вважається досить елітною, її заводчиків можна знайти і на території країн СНД.

Розплідники гімалайської кішки:

• у Москві http://www.sapfir-cats.narod.ru/;
• у Києві http://benua.com.ua/;
• у Мінську http://chudolohmatoe.narod.ru/.