Зовнішній вигляд та характер леопардових кішок

Зовнішній вигляд

Тіло у представників породи мускулисте та велике. Задні кінцівки трохи подовжені і трохи піднімають весь тулуб. Лапи у тварин круглі та відносно великі. Між пальцями є помітні перетинки.

Вага та розмір АЛК може відрізнятися залежно від регіону її проживання. В Індонезії довжина тіла леопардових кішок становить близько 45 см, вага коливається в межах 4,5-6,8 кг. Представники породи в Амурській області виростають до 60 см і важать близько 10 кг.

Леопардові коти мають опущені хвости завдовжки від 20 до 40 см. Кінчик обов`язково має бути чорним.

Шерсть у кішок коротка та густа. На сонці вона дуже гарно блищить і переливається. Колір і форма плям теж можуть відрізнятися залежно від довкілля. У котів, що живуть у північних регіонах, шерсть пофарбована в сіро-коричневий колір і покрита круглими плямами. Південні жителі мають жовте забарвлення та чорні розетки.

Часто від чола по голові йдуть чотири темні смужки, які на шиї та спині починають зливатися у різноманітні плями. Нижня частина тіла має світле забарвлення та покрита характерним малюнком.

Леопардові коти мають невелику голову та вузьку морду. Вуха злегка закруглені, середні по висоті та ширині. Ніс опуклий і великий, зазвичай рожевого або коричневого кольору. Губи темні.

Характер та поведінка

Леопардові кішки в дикій природі поодинокі і досить нелюдимі. Вони вважають за краще спілкуватися лише з представниками свого роду і лише у період розмноження. Тварини можуть бути трохи полохливі, але агресію виявляють лише в крайніх випадках. АЛК швидше ховатимуться в якомусь укритті, доки небезпека не мине. Ці звірі набагато частіше спостерігають здалеку за подіями, тому зустрітися з ними в природному середовищі непросто. До того ж унікальне забарвлення служить їм чудовим маскуванням.

Коли знадобиться захистити себе чи дитинчат, кішка це робитиме відчайдушно та агресивно. У хід підуть специфічні звуки: шипіння, гарчання і іноді пирхання. Також тварина активно використовуватиме кігті та зуби. Навіть маленькі дикі кошенята можуть кусатися або дряпатися до знемоги, якщо їх взяти до рук. Через це приручення потрібно починати з раннього віку.

У диких умовах кішки вважають за краще вести нічний спосіб життя. Денний час вони проводять у якомусь лігві, де можна сховатися від небезпек. Представники цього виду вміють добре лазити по деревах, стрибати по скелях, а також плавати, але полюють вони переважно на суші. Своя територія в однієї кішки може досягати 2-3 кв. км. Межі вона позначає сечею. Тривалість життя представників породи в диких умовах становить 12-15 років.

У неволі ці тварини непогано уживаються як із родичами, так і з іншими кішками та собаками. Але все одно вони залишаються надзвичайно незалежними і не люблять надмірної уваги та ласки.

У них дуже низька стійкість до стресів, тому в перехідному віці 6—7 місяців з ними потрібно обходитися вкрай обережно. Під час транспортування кішки можуть загинути від перенесеного стресу.

У дорослому віці процес одомашнення леопардових котів неможливий, їх неможливо буде навіть привчити до лотка. Але маленькі кошенята (до трьох місяців) чудово ставляться до людей, особливо якщо вони були вигодовані людиною. Такі тварини стають дуже спокійними та відданими вихованцями. Але варто враховувати, що при досягненні статевої зрілості їх буйний характер може проявити себе. Щоб цього уникнути, представників породи рекомендується каструвати.

Догляд та харчування

Кішки виключно м`ясоїдні. Вони вважають за краще харчуватися дрібним видобутком:

• птахами;
• комахами;
• мишами та щурами;
• ящірками;
• рибою.

Ці тварини вважаються активними мисливцями. Вони люблять накидатися на видобуток із засідки, міцно утримуючи її в лапах до самої смерті. Іноді коти можуть харчуватися травою, яка сприяє покращенню травлення.

Без реалізації мисливських інстинктів здоров`я тварин може погіршитися. Щоб уникнути цього, їх потрібно обов`язково годувати живою їжею. З таким харчуванням леопардові кішки будуть життєрадісними та активними.

АЛК можна годувати нежирним м`ясом або сухим кормом. Іноді слід давати заморожену рибу, але в невеликих кількостях, оскільки вона позбавляє організм тваринного кальцію, а це може спричинити розвиток рахіту.

Коли живий корм відсутній у раціоні, м`ясо треба давати з хрящами, лапками та головами. Також слід додавати в раціон вихованця вітамінно-мінеральні комплекси та свіжу траву. Добова норма складається з 200 грам нежирного м`яса, що дорівнює двом мишам або одному щуру.

Оскільки представники породи схильні до ожиріння, особливо у неволі, ветеринари рекомендують влаштовувати їм розвантажувальні періоди. Один день має бути повністю голодним, а другий утримувати лише половину раціону. Але не можна позбавляти їжі вагітних або годуючих самок.

Леопардовим кішкам властива дуже активна поведінка. Вони люблять багато рухатися, лазити та стрибати. При утриманні такого вихованця у квартирі у нього має бути багато іграшок та кігтеточок. Також можна з дитинства привчити тварину до повідця та виводити його на прогулянки. Свіже повітря та сонячні промені коту необхідні.

Найкраще утримувати дорослих особин у вольєрах, де досить багато місця і є доступ до свіжої трави. Ідеальною буде наявність колод або дерев, щоб тварина могла вдосталь лазити по них. Але слід побудувати огорожу, щоб вона не втекла.

Леопардові кішки - це досить великі ссавці, тому лоток їм варто підбирати відповідно до їх розмірів.

Для підтримки здоров`я їм обов`язково потрібна регулярна вакцинація від інфекційних захворювань. За дотримання правильного харчування та підтримання комфортної психологічної обстановки АЛК здатні прожити в неволі близько 20 років. У цих тварин міцний імунітет, але вони можуть захворіти від нудьги або нестачі руху.

На жаль, головний ворог леопардових кішок – це людина. Здебільшого на них полюють через гарні шкури. Крім того, тварин відловлюють браконьєри та перепродують любителям екзотики. Місцеві жителі вбивають їх через м`ясо. У 1988 році було введено заборону на імпорт АЛК, але це не призвело до припинення полювання на них. Сьогодні ці незвичайні кішки занесені до Червоної книги.