Особливості характеру та звички кішок породи мейн-кун

Категорія Кішки

Зміст

Особливості мейн-кунів
Характер
Відношення до людей
Ставлення до інших тварин
Незвичайні звички

Особливості характеру та звички кішок породи мейн-кун

Зовнішність мейн-кунів дуже представницька: довга шерсть, царствена постава і строгий погляд. Дивлячись на мейна, можна припустити, що він сповнений гідності і дуже прохолодно ставиться до господарів, а спілкуванню віддає перевагу похмурій самоті. Однак перше враження оманливе, і господарі дуже скоро переконуються: за недоступною зовнішністю ховається на диво чарівна і ласкава істота, яка безмежно віддана людині.

Особливості мейн-кунів

При селекції будь-яких порід кішок, зокрема мейнів, увага приділяється як екстер`єру, а й характеру. При виведенні єнотових кішок американські фермери обирали найбільших тварин і найкращих мисливців на щурів та мишей, які одночасно були б лагідними та контактними. Надалі, коли породою зайнялися фахівці-селекціонери, завдання кішки залишилися колишніми: вони повинні бути насамперед його тваринами-компаньйонами, добрими та вірними друзями людини.

Особливості характеру та звички кішок породи мейн-кун

Результат виявився дуже цікавим. Опис усіх особливостей характеру мейн-кунів може здатися суперечливим. Царський вид тварини вигадливо поєднується з його грайливістю, стриманість - з неймовірною контактністю, відданість - з почуттям власної гідності, значний розмір тіла - з життєрадісністю та активністю кошеня. Але всі ці характеристики повною мірою притаманні великим кішкам.

У кожної тварини, як і в людини, свій характер і темперамент, свої звички, але загальні риси породи по-різному виявляються у всіх єнотових кішок.

Характер

Царственний вигляд єнотових кішок цілком відповідає їх такому ж царському характеру. Мейни дуже стримані, терплячі та спокійні. Чемність і вихованість у мейн-кунів у крові. Вони дуже рідко пускають у хід пазурі. Здається, що тварини розуміють: вони великі, сили в них багато, і своїми міцними та гострими кігтями вони можуть серйозно покалічити коханого господаря. Тому складно уявити, наскільки сильно потрібно налякати або роздратувати кота мейн-куна, щоб він забув про всю пристойність і випустив пазурі. Адже навіть при неприємних процедурах, коли намагаються згодувати несмачну пігулку або підстригти пазурі, мейни намагаються вирватися і втекти, нявкають, але не дряпаються.

Спокій мейн-кунів - головна причина, через яку ця порода вважається ідеальною для сімей з маленькими дітьми. Вихованці витримають будь-які витівки дітей, не пустивши в хід пазурі. До певних меж гри мейнам навіть подобаються, вони із задоволенням беруть у них участь.

Мейн-кунам невластива метушливість. Вони завжди спокійні та терплячі, що часто зустрічається у великих тварин. На думку вчених, вони навіть здатні планувати та продумувати власні вчинки.

При цьому єнотових кішок неможливо назвати апатичними. На відміну від британців, «дивані котики» з них не вийдуть. Мисливські інстинкти розвинені у мейн-кунів дуже сильно, тому гризуни, що докучають, вважають за краще врятуватися втечею, а підлога виявиться усіяна повалений метеликами.

Активність мейну незмінна в будь-якому віці. Кошенята готові грати хоч весь день. Доросліші вихованці хіба що довше сплять, але, вставши вранці, відразу починають розминатися перед новим забігом. Єнотові кішки люблять різні іграшки - мишок, м`ячики і т.д. д., але чітко розрізняють «свої» та «чужі».

Активність, спритність і чимала сила мейну становить серйозну загрозу для меблів, штор та декору. Щоб їх убезпечити, потрібно регулярно виводити кота на прогулянку або забезпечити йому достатньо активності — півгодини на годину на день пограти з мишкою, лазерною указкою, заводними іграшками тощо. д. Якщо дозволяють умови, у квартирі рекомендується влаштувати гімнастичний куточок. У дворі приватного будинку варто облаштувати для кішки вольєр з деревами, чагарниками та «смужкою перешкод».

Умови квартири кішки виносять добре. Але на відміну від інших вихованців воліють висоту та простір. Вони вкрай рідко використовують будиночок для кішок за прямим призначенням, найчастіше він - лише укриття на час гри, щоб непомітно «стежити видобуток». Мейни воліють застрибувати вище та звідти спостерігати за господарями. Кішки досить міцні, щоб без проблем справлятися з перешкодами. Але господарям варто бути уважніше і не давати мейнам занадто часто стрибати: тільки в дикій природі кішки стають найбільш розвиненими та сильними, а для домашніх вихованців стрибки можуть стати причиною травм.

За всієї активності мейн-куни - справжні аристократи. Вони не стануть залазити на стіл, клянчити чи красти їжу. Великі кішки вважають за краще терпляче і з гідністю чекати, коли їм піднесуть обід, але принижуватися не стануть.

Відношення до людей

Усі люди у мейн-кунів діляться на три групи: господарі, знайомі та решта. Незнайомців вони не бояться і навряд чи втечуть з їхньою появою. Мейни просто віддадуть перевагу ігнорувати гостя: не показувати агресії, але й не підлизуватися. Настороженість вони також не демонструють, але дистанцію тримають. Заслужити розташування кішки нескладно: досить просто добре ставитися до неї, не намагаючись сюсюкати. Тоді єнотовий кіт теж перейметься повагою і дасть погладити себе. Людина стане знайомою, і надалі мейн поводитиметься з нею більш доброзичливо.

Господарі для мейн-куна - зовсім інша справа. Без людини ці кішки обходитися можуть, тільки якщо опинилися на вулиці і піклуватися про них нема кому. В інших випадках тривала відсутність улюбленого господаря мейн переносить дуже тяжко. Спілкування, причому постійне, вихованцю необхідно, як повітря.

Ступінь контактності залежить від самого мейн-куна, і деякі тварини із задоволенням сидять на руках або на колінах. Найчастіше у вираженні емоцій єнотові кішки дуже стримані навіть при спілкуванні з господарем. Сюсюкання вони не переносять, на колінах, як «дивані котики», не сидять, віддаючи перевагу постійно, але ненав`язливо, триматися поблизу. Але при цьому кішки справжні леді. Вони ласкавіші за котів, частіше дозволяють себе погладити, але й характер виявляють частіше.

Мейни люблять влаштовуватися на підлозі біля ніг господаря або поруч із ним, торкаючись лапами, або привалюватись спиною. У такому положенні вони можуть просидіти довго, розважаючи господаря гучним мурчанням.

Єнотові кішки не переносять зачинених дверей у квартирі. Вони вважають своїм обов`язком незримо супроводжувати господаря, куди б він не пішов, але не нав`язувати своє суспільство.

Через неймовірну контактність і відданість мейн-кунів називають «кішками, які не гуляють самі по собі».

Ставлення до інших тварин

Історично мейн-куни жили групами, ця звичка збереглася до наших днів. Тому єнотові кішки цілком дружелюбно ставляться до інших вихованців. Якщо в будинку вже є собаки або кішки, то кошеня-мейн легко впишеться в компанію. Він із задоволенням гратиме з ними і ніколи не виявить агресії.

Не виникне проблем і у зворотній ситуації: якщо до мейн-куна підселити іншого вихованця. Нерідко вони, як старші, приймають новеньких у свою зграю, із задоволенням опікуються, грають із нею.

Доброзичливість єнотових кішок не поширюється на дрібну живність на кшталт рибок, пташок та ручних гризунів. Мейн-кунів виводили як ловчих кішок, тому розраховувати на їхню дружбу з хом`ячком або морською свинкою дуже наївно.

Як друзів кішки їх не сприйматимуть, як видобуток — цілком. А зловити видобуток – це святий обов`язок. Тому папужок та щурів краще не випускати з клітин або зовсім не заводити.

Акваріумні рибки для мейн-кунів - теж їжа. Залізти лапою у воду вони не побояться, тому варто закривати кришкою акваріум, інакше рибки підуть на корм коту.

Незвичайні звички

Мейн-куни особливі не лише для своїх господарів. Деякі звички сильно відрізняють їх від інших кішок, а часом викликають подив. Чимало господарів мейнів підтверджують, що їхні вихованці:

Люблять воду. Струмінь води викличе у кішки бурхливу радість. Мейн може довго дивитися на неї або чіпати лапою. І вже зовсім погано пояснюється звичка супроводжувати господаря в душ і рідкісна для кішок любов до миття. За однією з версій, мейн-куни ловили мишей не лише на американських фермах, а й на кораблях – звідси любов до води.
Люблять занурювати шматочки їжі у чашку з водою. Такий незвичайний стиль харчування ріднить їх з єнотами (на честь яких порода і отримала свою назву) - ті теж люблять полоскати шматочки їжі. Тому миска для води повинна бути стійкою, щоб її вміст не виливався.
Помиту, але не з`їдену їжу намагаються сховати: «закопують» миску лапами. Очевидно, ця звичка теж залишилася від диких предків.
Завжди мачають лапу в чашку з водою, перш ніж пити. Фахівці пояснюють це старим рефлексом – так кішки очищають поверхню води від сміття.
М`якують нечасто, шиплять і того рідше. Частіше кішки видають звуки, що нагадують пташиний трель або мелодійне мурчання. Саме своїм інтелігентним курликанням вихованець, який повернувся з прогулянки, завжди сповіщає господарів про своє прибуття. Бридери впевнені, що кожна кішка має особливий, властивий тільки їй голос, і знайти двох тварин з однаковим тембром неможливо.
Легко пристосовуються до шлейки та із задоволенням супроводжують людину на прогулянці.
Чуйно вловлюють настрій людини. Якщо господар засмучений, кіт приходить, заглядає в очі, втішає, розповідаючи щось своєю мелодійною мовою. Єнотові кішки дуже розумні і з часом вчаться розуміти настрій людини не тільки за інтонацією, але й за поглядом та рухами.
Дбають про потомство. «Папи» ніколи не виявляють агресії по відношенню до кошенят. У гіршому випадку намагаються триматися подалі, але найчастіше із задоволенням беруть участь у вихованні.

Ці кішки мають високий інтелект. Мейнов можна легко привчити виконувати різні корисні речі: ходити в унітаз, приносити по команді невеликі предмети і т.д. д.