Препарат цефтріаксон: застосування для котів

Опис препарату Цефтріаксон

Цефтріаксон - бактеріостатичне медикаментозний засіб третього покоління, антибіотик, що відноситься до групи цефалоспоринів. Цей ефективний препарат застосовується для лікування як людей, так і домашніх тварин від інфекційних хвороб бактеріального походження.

Склад та форма випуску

У таблетованій формі Цефтріаксон не випускається тільки у вигляді дрібнокристалічного порошку (білого або злегка жовтуватого) для приготування ін`єкційного розчину. Це натрієва сіль - активна речовина ліки. Порошок фасується у скляні флакони по 0,5, 1,0 та 2,0 г, які пакуються в коробки по одній, п`ять або десять штук. Для кішок доцільно придбати упаковки малої ємності.

Вибирайте для кішки малі розфасовки Цефтріаксону

Показання до застосування

Антибіотичний препарат Цефтріаксон використовується з лікувальною метою проти різних бактеріальних інфекцій:

• травного тракту та жовчовивідних шляхів;
• органів дихання та ЛОР-органів;
• нирок та сечостатевої системи;
• нервової тканини (менінгіт);
• кісткової тканини (остеомієліт).

Цефтріаксон допоможе кішці при різних бактеріальних інфекціях

Крім того, медикаментозний засіб застосовується і з метою профілактики, щоб запобігти розвитку інфекційного зараження від покусів інших тварин, а також у післяопераційні періоди.

Як діє препарат

Принцип дії Цефтріаксону ґрунтується на його здатності пригнічувати розмноження та зростання бактерій. Бактерицидний ефект досягається за рахунок того, що динатрієва сіль (C₁₈H₁₈N₈O₇S_3, активна речовина препарату) порушує синтез та проникність клітинних мембран у бактерій, чим обумовлюється загибель цих чужорідних агентів.

Цефтріаксон при введенні швидко всмоктується в кров та доставляється до осередків інфекції. Він повністю біодоступний і досягає своєї максимальної концентрації вже через дві або три години після ін`єкційного вливання. Навіть перший укол Цефтріаксону може принести помітне полегшення хворій тварині.

Цефтріаксон - це динатрієва сіль

Нагромаджуючись в організмі, Цефтріаксон діє пролонговано, а потім поступово виводиться – здебільшого з екскрементами, а також із жовчю та молоком. З цієї причини лікарі рекомендують в`язати тварину не раніше, ніж через три місяці після того, як вона була пролікована Цефтріаксоном. До цього часу ліки будуть повністю виведені з організму і не можуть негативно вплинути на генетику потомства.

Деякі штами хвороботворних мікроорганізмів стійкі до впливу Цефтріаксону;

• золотистий стафілокок;
• Bacteroides fragilis;
• ентерококи.

Потрібно враховувати, що іноді штами інших бактерій, мутуючи, здатні набувати стійкості до цефалоспоринових антибіотиків, до сімейства яких входить і Цефтріаксон. Але такі випадки на сьогодні дуже рідкісні, а в лікуванні котячих захворювань вони практично не трапляються.

Особливості застосування у котів

Для того, щоб лікування було ефективним та безпечним, дуже важливо правильно розвести порошок Цефтріаксону, підготувавши таким чином ін`єкційний розчин. І ось саме на цьому відповідальному етапі виникає деяка плутанина та неузгодженість. Це, на мою думку, обумовлено тим, що Цефтріаксон — препарат, призначений спочатку для лікування людей, відповідно була розроблена інструкція щодо його застосування.

Ветеринарний Цефтріаксон нічим не відрізняється від звичайного

Згідно з інструкцією, порошок повинен розлучатися Лідокаїном, щоб завдяки цьому усунути болючість введення Цефтріаксону. Але справа в тому, що Лідокаїн небезпечний для кішок, а іноді навіть застосовується для їхнього присипання. Ветеринари повідомляють про багато випадків загибелі вихованців після введення Лідокаїну - такі сумні історії траплялися і у моїх знайомих.
Новокаїн як альтернатива Лідокаїну теж не є добрим варіантом, оскільки знижує ефективність лікувального впливу Цефтріаксону. Багато ветеринарів вважають за краще не ризикувати і обійтися взагалі без знеболювання - готувати розчин Цефтріаксону на воді для ін`єкцій або навіть на фізіологічному розчині. За моїми спостереженнями, іноді це справді може бути виходом — якщо тварина терпляча до болючих відчуттів.

Але більшість кішок все-таки наділені підвищеною чутливістю, і сильний біль від уколу створює для них додатковий стрес, що ніяк не може сприяти одужанню. Як же вчинити правильно, щоб допомогти, а не нашкодити вихованцю? Це дискусійне питання вимагає не однозначної, а компромісної відповіді:

1. Першу ін`єкцію робіть не самостійно, а під контролем ветеринара, який зможе надати термінову кваліфіковану допомогу у разі прояву та розвитку небажаних симптомів.
2. Попросіть лікаря провести перед уколом шкірний тест (втирання готового розчину Цефтріаксона в невелику подряпину на внутрішній стороні кішки), що оперативно продемонструє реакцію тварини не тільки на Лідокаїн, але і на основний препарат.
3. Ретельно дотримуйтесь рекомендованих конкретно для вашого вихованця дозувань Цефтріаксону, не допускайте їх перевищення, негайно звертайтеся за лікарською допомогою за перших ознак алергії або інших побічних ефектів.

Підбір доз та схема лікування

На перший погляд, розрахунок та підготовка ліків до введення можуть здатися дуже складними, тим більше, що помилка в пропорціях розчину неприпустима. Визначившись з вибором розчинника, потрібно розбавити порошок з однограмового флакона 4 мл рідини (по 2 мл води для ін`єкцій та анестезуючого засобу) і добре збовтати суміш. Таким чином, буде отримана оптимальна концентрація Цефтріаксону - 250 мг на мілілітр розчину.

Цефтріаксон розводять у флаконі із шприца

Одноразова доза зазвичай розраховується простіше: кішкам, які важать менше двох кілограмів, вводиться 0,5 мл готового розчину-кішкам, вага яких перевищує два кілограми - 1 мл ліки.

Лікувальний курс застосування Цефтріаксону зазвичай триває від одного до двох тижнів. Уколи роблять одночасно з інтервалом на добу, іноді лікар може порадити розділити добову дозу на два уколи. Не займайтеся самолікуванням: воно може виявитися згубним для вашого вихованця. Тільки ветеринар на основі точно поставленого діагнозу має право призначати препарат, визначати схему та тривалість ін`єкцій.

Відео: як правильно зробити розчин із порошку для ін`єкцій

Чи можна зробити укол кішці самостійно

Цефтріаксон вливається внутрішньовенно або внутрішньом`язово. Іноді ветеринари можуть рекомендувати і підшкірні уколи, але це скоріше виняток, ніж правило. внутрішньовенно препарат повинен вводитися дуже повільно, і краще все-таки довірити цю не найпростішу процедуру фахівцям. А ось внутрішньом`язові уколи цілком здатний зробити своїй кішці кожен власник - ця нескладна навичка може зберегти вашій улюблениці не тільки здоров`я, а й життя.

Читайте також - Ін`єкції кішці в домашніх умовах: як робити підшкірні, внутрішньом`язові та внутрішньовенні уколи

Навчіться самостійно робити уколи своїй кішці

Внутрішньом`язові ін`єкції дещо пом`якшують дію такого сильного антибіотика, як Цефтріаксон, дозволяють йому повільніше поширюватися по організму, поступово та плавно накопичуючись в інфікованих зонах. Таким чином, для хворої тварини знижується стрес і зменшується ризик швидкої алергічної реакції, який більш вірогідний при внутрішньовенному введенні препарату.

Цефтріаксон колять внутрішньом`язово, краще – у задню лапу

Бажано першу ін`єкцію поставити за умов клініки. Якщо процедура пройде без ускладнень, то всі наступні уколи курсу ви зможете робити і самі — вдома, де тварина почуватиметься набагато спокійніше. Дотримуйтесь простих рекомендацій нашої інструкції - і все вийде правильно.

1. Укладіть кішку на живіт і промасируйте м`яз стегна - вона повинна бути розслабленою.
2. Наберіть у шприц свіжоприготовлений розчин і введіть голку в м`яз приблизно на сантиметр.
3. Повільно вводіть ліки, надійно фіксуючи та заспокоюючи при цьому тварину.
4. Ще раз добре промасируйте місце уколу - там не має з`явитися ущільнення.

Відео: як зробити тварині внутрішньом`язовий укол

Особливості застосування у вагітних котів та кошенят

Про цефалоспоринові препарати відомо, що їхні активні речовини здатні долати плацентарний бар`єр і проникати в ембріони. Але серйозних досліджень про те, як це може вплинути на розвиток плода, досі не проводилося. Тому лікарі не рекомендують застосовувати Цефтріаксон вагітним (особливо в першій половині вагітності) і кішкам, що годують, щоб уникнути можливих ризиків внутрішньоутробних патологій і негативного впливу на здоров`я підсисних кошенят.

Практика застосування цього препарату у вагітних кішок демонструє випадки як викиднів, так і народження хворих дитинчат. Це свідчить про тератогенний ефект антибіотика - його здатність провокувати вроджені аномалії на ембріональній стадії. Незважаючи на те, що виділення «відпрацьованого» Цефтріаксону через молочні залози відбувається в зовсім невисокій концентрації, доцільно на час лікування кішки-мами перевести її кошенят на штучне вигодовування.

Цефтріаксон небезпечний для підсисних кошенят

У відповідальні періоди вагітності та лактації лікар може призначити Цефтріаксон лише за життєвими показаннями тварини або замінити цей препарат іншим, більш безпечним.

Кошенятам до тримісячного віку препарат використовувати вкрай небажано, оскільки токсична дія на незміцнілий організм малюків перекриє всі плюси від лікувального ефекту Цефтріаксону.

Взаємодія з іншими препаратами

Потрібно уважно ставитися до того, паралельно з якими препаратами застосовується Цефтріаксон – є засоби, з якими він несумісний:

• амсакрін;
• ванкоміцин;
• флуконазол;
• аміноглікозиди;
• хлорамфенікол;
• розчини, що містять антибіотики;
• розчини, що містять кальцій.

Можливі побічні ефекти та протипоказання

Як і будь-який сильнодіючий антибіотик, Цефтріаксон потрібно використовувати акуратно, враховуючи можливу шкоду та індивідуальні протипоказання у кожному конкретному випадку. Оскільки цей препарат має властивість накопичуватися в печінці та виводитися в основному із сечею та жовчю, то застосування Цефтріаксону може бути небезпечним при важких патологіях нирок, печінки та жовчного міхура.

Також для використання препарату існують такі протипоказання:

• вагітність та період вигодовування молоком;
• дитячий вік;
• загальна ослабленість чи сильна інтоксикація;
• гіперчутливість до компонентів розчину.

Призначення Цефтріаксону – прерогатива лікаря

Неграмотне застосування Цефтріаксону може призвести до серйозних наслідків – від алергії до анафілактичного шоку. Необхідно терміново звертатися до лікаря при прояві таких побічних ефектів:

• підвищення температури;
• озноб та судоми;
• порушення травлення;
• свербіж і шкірний висип.

Запобіжні заходи

Щоб бути впевненими в ефективності препарату, потрібно перевіряти при його купівлі герметичність флаконів та дату випуску засобу, промарковану на упаковці. Дуже важливо дотримуватися в домашніх умовах правил зберігання Цефтріаксону - запечатані пляшки з антибіотиком повинні знаходитися в безпечному для дітей і тварин місці, де немає підвищеної вологості, яскравого освітлення і дотримується температурний режим від 5 до 25 градусів Цельсія.

Різні виробники Цефтріаксону вказують на різні терміни зберігання цього порошку — два або три роки. Готовий розчин потрібно використовувати відразу після розведення, в окремих випадках допустиме його збереження в холодильнику не більше доби.

При попаданні Цефтріаксон на шкіру його треба ретельно змити

Залишки невикористаного розчину або порошку Цефтріаксону слід утилізувати разом із упаковкою від ліків. А при роботі з препаратом дотримуватись обов`язкових правил гігієни:

• мити проточною водою руки до та після використання засобу;
• не вживати їжу та питво, не курити;
• не допускати попадання медикаменту на слизові та шкіру.

Аналоги препарату за показаннями до застосування

Цефтріаксон - ефективний, доступний і відносно недорогий препарат - стандартний флакон з порошком (1 грам) коштує близько 30 рублів. Але іноді можуть виникнути ситуації, коли необхідна його заміна на інший медикаментозний засіб подібного спектра дії, але що має або іншу активну речовину, будь-яку іншу лікарську форму - наприклад, таблетовану.

Таблиця: препарати, аналогічні до Цефтріаксону

Фотогалерея: деякі антибіотики на заміну Цефтріаксону

Відгуки власників

Ніколи не використовуйте цефтріаксон без призначення лікаря, як і будь-який інший антибіотик. Це пов`язано з тим, що антибіотики можуть призводити до серйозних ускладнень, у тому числі і до розвитку анафілактичного шоку.

Цефтріаксон не найкращий вибір для лікування хронічного циститу, тим більше, що лікуватися потрібно довго, до «чистих» аналізів.

Цефтріаксон дуже хворий, його розбавляють новокаїном 3 мл на грам порошку. Після уколу потрібно масажувати м`яз, поплескувати. І чергувати лапи. Щоб не в одну завжди колоти. Ну і тримати сильніше при введенні. Укол робити удвох, один тримає, другий коле. Після уколу може кульгати, ходити на трьох лапах, скиглити.

Розведений лідокаїном цефтріаксон не можна вводити внутрішньовенно!!! Дозування від 30-50 мг/кг. Легше розводити на 4 мл розчинника (2 мл води + 2 мл лідокаїну), потім розраховувати дозування на тварину. Можна зберігати розведений флакон 1 добу (не більше!), поклавши його в дверцята холодильника.

а мій лікар заборонив розвести Лідокаїном — він не для котів… розумію: болючі уколи — але розвести треба фізрозчином.

Я раджу все-таки робити щоразу новий розчин, адже для кішки і так укол дуже болючий. Хіба варто піддавати кішку такому тортуру, якщо ефективність ліків вже значно зменшилася з часом. Тим паче, цей препарат недорогий

Відгуки ветеринарів

Дозування цефтріаксону становить в середньому 20-50 мг/кг на добу (можна вводити всю дозу за один прийом, можна за два).

виробники не рекомендують його розводити знеболюючими, такими як лідокаїн, можливе розведення новокаїном.

розводити його можна лідокаїном 1%, 0, 5% новокаїном, фізіологічним розчином чи водою ін`єкції. розводьте флакон, де міститься 1000 мг препарату, чотирма мл будь-якого із зазначених мною розчинів, набираєте та робите коту 2р/день в/м`язово.

Цефтріаксон – сильний та дієвий препарат широкого спектру застосування. Дуже важливо застосовувати його правильно, за рекомендаціями лікаря, щоб добитися якнайшвидшого одужання вихованця і не завдати йому шкоди.