У кота течуть слини з рота, у тому числі краплями та прозорі як вода: чому це відбувається і що робити

Надмірне виділення секрету залоз називається гіперсалівацією (птіалізм). Процес не завжди обумовлений патологічними факторами.

Визначають гіперсалівацію за низкою ознак:

• підборіддя та шия мокрі, навіть якщо кішка довго не п`є воду;
• неохайний вигляд: злипання вовни в ділянці рота;
• хижак постійно ковтає, треться мордою об предмети;
• часто вмивається;
• на підстилці залишаються вологі сліди.

При захворюванні кількість секрету, що відокремлюється, збільшується.

Чи варто турбуватися

Підвищене слиновиділення – це відхилення з фізіологічної точки зору, і воно практично завжди має певну причину, яку потрібно знайти.

Гіперсалівація не завжди провокується патологією, і відвідування ветеринара в такому разі не знадобиться. Реакція може бути самопрохідною. З іншого боку, викликати її може складна хвороба, яка вплине не лише на здоров`я домашнього улюбленця, а й на решту членів сім`ї.

Причини, що викликають гіперсалівацію, поділяються на дві групи. У першу входять безпечні, друга ж об`єднує складні патології, які потребують термінової терапії, які потрібно лікувати виключно за допомогою ветеринара.

Підвищене слиновиділення у більшості випадків пов`язане з умовами утримання та годівлі вихованця. В цьому випадку будь-яка хвороба відсутня.

У кішок породи сфінкс гіперсалівація - часте явище при вираженні ласки, а також любові до свого власника. Така сама реакція можлива під час течки. Відповідно, єдиною проблемою в цьому випадку стануть забруднені меблі та одяг.

Перед їжею у вихованців із підвищеним темпераментом може виділятися певна кількість слини, особливо коли час годування визначено чітким графіком. У такому разі ніякого лікування не потрібне.

Представники котячих є досить стійкими до стресів особинами. Але все ж таки коти дуже важко переносять різні фактори:

1. Зміна умов проживання.
2. Зміну власника.
3. Сильний холод/спеку.
4. Контакти із собаками.
5. Лікувальні процедури і т. д.

Якщо ви помітили гіперсалівацію у вихованця, подумайте, які зовнішні фактори могли вплинути на цей процес.

Якщо кішка приймала лікарські препарати, наприклад, Но-Шпу, Гепатовет або антигельмінтні засоби, слід знати, що вони впливають на чутливість смакових рецепторів вихованця, що провокує підвищене слиновиділення.

Чи варто турбуватися, якщо у кота течуть слини?

Посилена слинотеча – ненормальний фізіологічний процес, що свідчить про зміни в організмі тварини. Птіалізм може бути реакцією на зміну корму, температури.

Поступово вихованець звикає і залози починають нормально функціонувати. Турбується слід, якщо хижак захворів.

На наявність патології вказують додаткові симптоми:

• До виділень із рота додається нежить, чхання. Може підвищуватися температура. Стан характерний для вірусних захворювань.
• Поява скорин у куточках очей – ознака інфекції.
• Занепокоєння, кішка постійно тре морду. Якщо тварина постійно чіпає лапою рота, можливо в ясна потрапила дрібна кістка.
• Проблеми з нюхом: не відразу вловлює запах ласощів. Симптом часто супроводжує алергію на пилок, медикаменти.
• Зниження апетиту, нюхає, але не їсть корм. Причина стану – отруєння.

Ознаки підвищеного слиновиділення у котів

Підвищене слиновиділення (гіперсалівація) який завжди є ознакою патології. Іноді це реакція на подразнення смакових рецепторів. У такому випадку слини схожі за консистенцією на воду, можуть стікати тонким струмком або краплями. Тварина постійно ковтає, може також частіше вмивати мордочку. Слина може виділятися у великих кількостях і накопичуватися у куточках рота, нагадуючи собою піну. Такий симптом вказує на патологію та виникає при ураженнях пащі. Щоб прибрати надлишки слини, кішка може постійно тертися мордою про кути меблів.

Підвищене слиновиділення у кішки не завжди є симптомом захворювання

Додаткові ознаки гіперсалівації, які можуть вказувати на захворювання:

• мокра мордочка, шия та рідше передні лапи;
• погане самопочуття або, навпаки, підвищена збудливість;
• зниження апетиту;
• блювання та діарея;
• свербіння та шкірні висипання;
• підвищення температури;
• кашель;
• постійне чавкання.

Увага! Якщо у пухнастого друга раптово почали текти слини, необхідно простежити за його поведінкою. Навіть за відсутності додаткових ознак важливо проконсультуватися з лікарем.

Гіперсалівація як прояв патології

Патологічним слиновиділенням ветеринари називають гіперсалівацію з будь-якої причини, яка потребує лікування. У такому разі важливо навчитися визначати стан свого улюбленця за зовнішніми ознаками:

1. Слина виділяється у різний час, і це аж ніяк не залежить від зовнішніх факторів.
2. Різна кількість рідини, що виділяється, поступово обсяги слини тільки збільшуються.
3. Тривалість нападу становить більше півтори години.
4. Додатково присутні інші ознаки.

Далі ми розглянемо найпоширеніші патології, пов`язані з гіперсалівацією у котів.

Функції слини

Слина – це секрет, який може бути рідким, якщо виходить із серозних залоз, або в`язким, якщо зі слизових залоз. У ній міститься до 99,5% води. Крім того, до складу входять:

• електроліти – аніони та катіони;
• білки у невеликій кількості;
• муцин.

Слина виконує такі функції:

• захищає зуби, ясна та слизову оболонку рота від пошкоджень;
• розм`якшує корм, полегшує пережовування їжі;
• витягує з їжі смакові елементи;
• допомагає утворенню харчової грудки, яку легше заковтувати;
• здатна дезінфікувати та зупиняти кровотечу за рахунок присутності у складі тромбопластичних компонентів.

Отруєння

Як показує практика, отруєння у кішки – рідкість, але все ж таки не варто виключати таку ймовірність.

Вихованець може постраждати від наступного:

1. Певні кімнатні рослини.
2. Ратициди.
3. Ліки.
4. Ртуть.
5. Побутова хімія.
6. Зіпсований та неякісний корм.

Гіперсалівація в такому випадку з`являється через те, що необхідно якнайшвидше вивести з організму отруйні речовини. Відповідно, якщо ви помітили пронос і блювоту разом із підвищеним слиновиділенням – це основні симптоми отруєння, характерні для перших годин. Згодом виявляються такі ознаки:

1. Загальна інтоксикація.
2. Порушення у роботі дихальної або серцево-судинної систем.

При виявленні такої симптоматики важливо якнайшвидше звернутися до ветеринара, оскільки ознаки лише посилюватимуться.

Фізіологічні причини слинотечі

Спочатку розглянемо фізіологічні причини слинотечі у кішки, які не несуть небезпеки, а є рефлексами:

1. харчування. Напередодні годування посилюється вироблення шлункового соку та слини. Гіперсалівація виникає при вигляді їжі або під час її поглинання. Цей фактор яскраво проявляється у кішок, привчених до їжі у певний час. Іноді рясна виділення слини може бути спровокована незнайомою їжею.
2. Ласка. Виділення слини проявляється у кота при фізичному контакті з господарем, який його гладить. Кіт муркоче і тереться об ноги людини. Тварина заспокоїлася - слиновиділення прийшло в норму.
3. Спека. Літнім спекотним днем, коли повітря сухе і гаряче, слина у кота виділяється активніше. Це помітніше, коли звір відкриває пащу. Зі зниженням температури повітря процес слинотечі припиняється.
4. Ріжуться зуби. У кошеня течуть слини в період, коли прорізаються зубки (у віці 3-7 місяців). Процесу збільшення кількості слини супроводжує бажання малюка гризти що-небудь. Коли всі корінні зуби проріжуться, слина перестає рясно текти.
5. Вовнау шлунку кішки. Вилизуючи себе, кішка заковтує шерсть, що є нормальним явищем. Періодично у кота виникає потреба зригнути грудку, що накопичилася. Період підготовки до очищення шлунка викликає птиалізм.

Психологічна причина того, що у кішки течуть слини – це стрес:

1. Зміна звичної обстановки.
2. Сильний переляк.
3. Поява нових домашніх тварин у домі.
4. Ветеринарні процедури (обробка від гельмінтів).
5. Захитування під час поїздок у транспорті.
6. Різка зміна температурного режиму.

Цей фактор є наслідком напруженого стану нервової системи. Після усунення подразника (коли тварина заспокоїться) цей симптом, спричинений стресом, зникне.

Природні причини слиновиділення

Якщо ви помітили у кішки надмірне бачення слини, не варто одразу панікувати. Слина трохи в більшій кількості може з`являтися внаслідок будь-яких природних реакцій, наприклад:

• якщо кішка відчула запах їжі або побачила її;
• під час годування;
• повішене виділення прозорої слини можна спостерігати під час пережовування їжі, щоб тварині було легше її проковтнути;
• якщо ви лікуєте свого вихованця, то прийом неприємних та гірких на смак ліків також викличе рядне виділення слини;
• у кішки може виділятися багато слин, коли ви її гладите. Будь-яке сильне емоційне переживання може спричинити подібну реакцію організму.

Але, якщо з рота капає прозора слина довше 10-15 хвилин і ви не виявили жодної вищезгаданої причини - варто починати турбуватися. Необхідно терміново звернутися до ветеринару, оскільки це може бути одним із симптомів захворювань або травм.

Захворювання ротової порожнини

Гіперсалівація може виникнути через прямий вплив на слинні залози. Серед причин:

1. Мукоцеле – це кіста слинних залоз. У такому випадку відбувається закупорка слинних проток. Відповідно, слина накопичується у тканинах. Мукоцеле нерідко супроводжується хворобливістю уражених залоз та набряклістю.
2. Гінгівіт – загальна назва різних запальних процесів у яснах. Така патологія має заразну та незаразну форму. Відрізнити захворювання можна за почервонінням, набряклістю та болючістю ясен в області запалення.
3. Зубний абсцес – гнійні запалення у пульпі зуба. Така патологія визначається за наявністю тріщин, сколів, утворення коричнево-чорних точок і т.п. д.

Всі ці проблеми потребують кваліфікованої ветеринарної допомоги. Самостійно розібратися з такими захворюваннями не вдасться.

Підсумовуючи, зазначимо, що у статті ми розглянули дві групи причин, через які у кішки може спостерігатися гіперсалівація. Патології з другої категорії необхідно лікувати, при цьому не обійтися без допомоги ветеринара. Ігнорування подібних проблем може призвести до небажаних наслідків. Тому уважно ставтеся до здоров`я свого вихованця.

Патології ШКТ та інших органів

Виділення викликають такі патології травної системи, як гастрит, ентерит, коліт, панкреатит, запалення жовчного міхура, гельмінтоз, пухлини. Захворювання органів ШКТ характеризуються блюванням, діареєю, сторонніми включеннями в калових масах (кров`ю, слизом, яйцями гельмінтів), гнильним запахом з пащі, пожовтінням слизової порожнини рота та ін.

Незалежно від патології терапія вимагає тимчасової зміни раціону харчування вихованця та дотримання голодної дієти у перші дні хвороби.

Тваринам призначаються знеболювальні, спазмолітичні, протиблювотні, протизапальні та ферментні препарати. У тяжких випадках застосовуються ліки для підтримки роботи серцево-судинної системи. Для усунення наслідків зневоднення здійснюється інфузійна терапія, а для видалення відмерлих ділянок уражених органів – оперативне втручання.

Інші причини

Але, тим не менш, не варто розслаблятися - інші причини, які викликають рясні виділення слини такі ж неприємні. Отже, чому ж у кота може спостерігатися інтенсивне слиновиділення:

• Найчастіша причина – скупчення вовни у шлунку. Коти - дуже охайні тварини, і вилизуючись, обов`язково проковтують невелику кількість вовни. Згодом вся ця шерсть збирається в грудку, яка часто має досить пристойні розміри і у тварини з`являється потреба зригнути її. Без великої кількості слини зробити це дуже складно.
• Прозора слинотеча є проявом отруєння. Коти - хижі тварини, але іноді те, що вони "зловили" не зовсім корисно, а іноді - вкрай небезпечно для їхнього здоров`я.
• Багато слини може бути ознакою алергії.
• Ще одна популярна причина – сторонній предмет у роті, шлунку або травній системі.
• Проблеми із зубами, механічні пошкодження в роті - все це також сприяє рясні вироблення слини.
• Вірусні та онкологічні захворювання.

Звичайно, найстрашніше в перерахованому списку - онкологія. Тому, якщо ви хочете, щоб ваш вихованець жив якнайдовше – уважно стежте за його станом, і при найменших підозрах звертайтеся до лікаря.

Лікування

Надмірна слинотеча є ознакою великого спектра порушень у функціонуванні організму. Якщо ви помітили що-небудь, найкраще відразу звернутися до лікаря, а не займатися лікуванням самостійно, начитавшись «порад» на форумах. Тільки фахівець зможе оцінити ситуацію повністю, призначити курс лікування та дати корисні поради та рекомендації, які допоможуть прискорити процес одужання.

Все, що потрібно від вас – бути добрим господарем, вчасно помітити наявність проблем і робити те, що каже ветеринар. Під час лікування приділяйте більше часу вашому коту, вона для нього така ж важлива і також необхідна, як і правильний догляд.

Наслідки самолікування

Вдома неможливо виявити причину птіалізму, а без точного діагнозу не можна впоратися з основною хворобою.

Втрата часу загрожує ускладненнями, аж до загибелі вихованця:

• Сказ не лікується, при підозрі зараження кішку ізолюють і спостерігають за змінами самопочуття. Якщо цього не зробити вчасно, вірус передається оточуючим через укуси хворої тварини. Людину зможе врятувати тільки курс ін`єкцій антирабічної вакцини для вироблення антитіл до вірусу. Зволікання з уколами призводить до смерті.
• При кальцивірусній інфекції потрібен комплекс препаратів. Хвороба проходить за 7 – 10 днів, якщо її вчасно діагностувати та розпочати лікування. У запущеній стадії приєднуються вторинні інфекції, розвивається пневмонія.
• При попаданні предмета в горло, гортань вихованець задихається. Кота терміново везуть до клініки, не намагаються витягти самостійно. Чужорідне тіло в шлунку або кишечнику викликає некроз тканин, розриви слизової оболонки, непрохідність. Його виявляють за допомогою рентгена або УЗД, видаляють лише хірургічним шляхом.
• Тяжкі форми опіків хімікатами викликають токсичний шок, порушують функції дихання. Без невідкладної допомоги настає задуха, тварина гине.
• Запальні захворювання ШКТ не проходять без ліків та лікувальної дієти, вимотують кішку, вкорочують життя. Препарати призначають лише після виявлення причини запалення та постановки діагнозу.
• Гінгівіт, стоматит без правильного лікування переходять у хронічну форму, коли запалення починається від найменшого подразника, не виліковується до кінця. Тварина відчуває постійний біль, через це псується характер. При хронічному гінгівіті доводиться видаляти хворі зуби.
• При отруєнні кішка втрачає рідину, у тяжких випадках настає зневоднення. Через неправильний вибір ліків інтоксикація посилюється, запалюється слизова оболонка шлунка, починаються кровотечі, токсини вражають внутрішні органи.

Посилення секреції слини у кішок не можна вважати невинним симптомом. Це супроводжує масу патологій, з якими не впоратися без лікарської допомоги.

Профілактика

Проблему краще попередити, ніж витрачати час, сили та гроші на її вирішення. Щоб убезпечити свого вихованця від потенційної небезпеки, слід врахувати такі моменти:

• Зберігати побутову хімію, ліки, фарби, будматеріали та інші речовини та предмети, потенційно небезпечні для котів, у недоступних для них місцях.
• Якщо тварина проходить лікування препаратами, що наносяться на поверхню шкіри або шерсть, необхідно стежити, щоб вона не злизувала їх язиком. Для цього рекомендується одягати спеціальний комір.
• Вчасно робити всі необхідні щеплення та планові огляди у ветеринара.
• Не давати котам рибу з дрібними кістками та виключити іграшки гострої форми.

Що робити, якщо у кота течуть слини: відео від ветеринара

Догляд та профілактика

Зберегти здоров`я вусатого вихованця допоможуть правильне харчування та грамотний догляд. Збалансований раціон, комфортне утримання та дотримання гігієни – запорука міцного імунітету.

Для попередження патологічних станів дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Уважно стежте за твариною після наркозу. Не залишайте його одного і суворо дотримуйтесь інструкцій, отриманих від ветеринара.
2. Не допускайте тривалих перерв між годуваннями. Часте почуття голоду небезпечне для організму.
3. Виключіть із раціону кістки і не давайте вусатому улюбленцю надто дрібні іграшки.
4. Дотримуйтесь графік щеплень та обробки від гельмінтів. Пам`ятайте, що вакцина від сказу – єдиний спосіб уникнути смерті у разі зараження.
5. Регулярно давайте вихованцю препарати або траву для виведення вовни і ретельно вичісуйте його шубку під час линьки.
6. Зберігайте всі небезпечні речовини далеко від домашніх тварин. При покупці кімнатної рослини переконайтеся, що вона не отруйна.
7. Використовуйте для чищення зубів ветеринарні пасти або спеціальні іграшки.
8. Оберігайте вусатого улюбленця від стресу, уникаючи можливих факторів-провокаторів.

Не забувайте про щорічні профілактичні огляди. Пам`ятайте, що при хронічних захворюваннях та віці понад 8 років частота відвідувань має бути збільшена.

Часта та тривала салівація – серйозний привід для занепокоєння. При підозрі на патологію перевірте вихованця на перелічені симптоми та дійте, відштовхуючись від розглянутих рекомендацій.

Стаття має інформаційний характер. Зверніться до ветеринара!

Профілактика патологій, що викликають гіперсалівацію

До заходів профілактики різних хвороб кішок та інших патологічних станів відносяться:

• регулярний огляд порожнини вихованця;
• своєчасна дегельмінтизація;
• обмеження доступу до отруйних рослин, ліків, побутової хімії та інших небезпечних речовин, які можуть спричинити отруєння;
• своєчасне щеплення від сказу та інших небезпечних хвороб;
• регулярні огляди у спеціаліста.

Заходи профілактики

Щоб уникнути надмірної слинотечі через патологічні проблеми, існують деякі профілактичні заходи:

• дотримуватись вимог обов`язкової вакцинації;
• мінімізувати можливість контакту домашньої тварини з вуличними особинами;
• дотримуватися правильного збалансованого харчування;
• стежити за свіжістю їжі для кішки;
• регулярно оглядати свого вихованця, у разі виявлення незвичайних проявів на шкірі або слизових оболонок, слід звертатися за допомогою до ветеринара;
• закрити доступ кішки до отруйних рослин, ліків, побутової хімії;
• регулярно вичісувати шерсть, для пухнастих порід використовувати фурмінатор.

Щоб запобігти утворенню безоарів, існує спеціальна паста, яку потрібно періодично давати вихованцю разом із їжею. Вона полегшує виведення вовни із травного тракту.

Усі заходи профілактики гіперсалівації досить прості. Вони не вимагають особливих зусиль та фінансових витрат, але допомагають уникнути серйозних проблем зі здоров`ям вихованця, а отже, продовжити його життя.

Подальший догляд за твариною

Після проходження повного лікування за котом необхідно ретельно стежити, щоб запобігти повторному прояву недуги. Подальша профілактика полягає в наступному:

• робити домашнім вихованцям щеплення проти вірусних інфекцій;
• виключити будь-який контакт кішки з бродячими тваринами;
• годувати тварину виключно якісною та свіжою їжею;
• періодично проводити огляд слизової оболонки кота і при виявленні ранок або почервоніння звернутися до ветеринару;
• максимально захистити кішку від ігор з дрібними та гострими предметами, щоб уникнути проковтування;
• регулярно вичісувати шерсть, щоб уникнути проковтування грудочок;
• якщо тварина живе виключно в квартирі або в будинку, то їй необхідно періодично давати траву для виведення зі шлунка грудок вовни, а також спеціальні корми та пасти.

Якщо при слинотечі у котів були виявлені причини хвороби і розпочато правильне та своєчасне лікування, то вихованець дуже скоро піде на поправку.

Висновок

Щоб точно знати, що здоров`ю улюбленця ніщо не загрожує, виявивши цю проблему, найкраще проконсультуватися з лікарем. Лікар дасть оцінку загального стану кота. Адже причин для активної слинотечі у кота багато. А якщо вихованець енергійний, бадьорий і щодня готовий до нових відкриттів – він здоровий!