Чому папуга свербить і вищипує пір'я
Коли недосвідчений птахівник вперше бачить, як його пернатий вихованець сам себе катує, то дивується і жахається. Птах вириває пір`я, а по лозинах клітини біжить кров. Картина ця змушує тікати з дому. Так стверджують власники на форумах. Що ж відбувається з пернатим вихованцем? У чому причина такої поведінки? Як допомогти папузі прийти в норму?
Паразити як причина сверблячки
Будь-які тварини та птиці піддаються дерматологічним захворюванням, які супроводжуються сильним свербінням. Папуги – не виняток. Їхня шкіра вкрита тонким шаром жиру, що приваблює дрібних паразитів. У цього виду пернатих частими «непрошеними гостями бувають пухоїди, пероїди та коростяні кліщі. До речі, сприяти зараженню цими паразитами може і сам господар, приносячи в хату гілочки дерев, щоб порадувати пташку. Їх обов`язково треба обдавати окропом. А якщо цього не зробити, то кліщі можуть переселитися на поживніший об`єкт, яким є шкіра пернатих. В результаті вона починає сильно свербіти, і пташки, намагаючись собі допомогти, вищипують пір`я. Крім паразитів, причиною сверблячки і сильного дискомфорту бувають і грибкові захворювання. Птахи тоді висмикують пір`я, яке стало маслянистим.
А раціон неправильний ..
Хаотичне харчування птиці - одна з найчастіших причин свербежу. Багато господарів роблять непоправну помилку, дозволяючи пташці доїдати залишки з господарського столу, дозволяючи їсти макарони, котлети, клювати млинці, смажені насіння, сире м`ясо. Папуги до такої їжі звикають швидко. Власникам це зручно, адже не потрібно витрачатися на спеціальний корм, можна їсти разом із птахом. Але таке щастя закінчується швидко. В один день птах починає висмикувати власні пір`я, та такими темпами, що незабаром вони залишаться лише на голові та шиї. Туди просто неможливо дотягнутися дзьобом. Треба розуміти, що їжа, яка для нашого організму підходить, для пташок – табу. І якщо дозволяти папузі постійно їсти з господарського столу, то у нього порушується обмін речовин, уражаються нирки, печінка. Пернатий вихованець відчуває сильне свербіння. Він часто свербить, і тому висмикує пір`я. Також самі можуть це робити в період вирощування пташенят, коли в їх раціоні не вистачає білка та мінеральних речовин.
І стреси пташкам характерні
Емоційні переживання теж можуть бути причиною вищипування пташкою власного пір`я. Стрес у папуг може виникати як результат переселення в клітину меншого розміру, після загибелі партнера або розлуки з ним, зміни господаря. Іноді причинами емоційних потрясінь є фізичні покарання. Деякі господарі б`ють птахів за пустоту, небажання вчитися говорити. А ще стрес може бути результатом утримання в одній клітці двох пташок однієї статі. Одна буде домінувати, друга буде слабшою. У неї таки може виникнути стресовий стан з вищипуванням пір`я. Кішки та собаки теж можуть лякати папуги. Якщо кіт робить спроби дістати пташку з клітини, вона відчуває сильне потрясіння.
Та й життя на самоті, коли господар рідко спілкується з папугою, теж може призвести до стресових станів, адже в природі ці птахи є зграйними. Їм самота не властива. Люди, які залишають своїх пернатих на цілий день одних, не повинні заводити папуг виду жако. Вони дуже чуйні до самотності і найчастіше відчувають емоційний дискомфорт із цього приводу.
За зростання пір`я у пернатих відповідає щитовидна залоза. Вона виробляє гормони, що впливають на окисні процеси в тканинах, обмін речовин, теплорегуляцію. Під час линяння у птахів завдяки цьому органу підвищується рівень окисних процесів у тканинах. У крові тримається висока концентрація азоту і сірки, необхідних розвитку пір`я. Коли ж папуга сам позбавляє їх, то щитовидка, як і під час природної линьки, починає посилено працювати. Пір`я знову відростає, але папуга в стані стресу знову залишається без них. Щитовидна залоза знову посилено синтезує гормони. Птах знову вищипує оперення і в результаті відбувається виснаження головного органу ендокринної системи. Він припиняє виробляти гормони. Тоді птах може повністю облисіти. На її тілі залишиться тільки велике пір`я крил, махове та рульове на хвості. Ось чому потрібно уважно стежити за станом пернатих та створювати для них емоційний комфорт.