Як нюх тварин допомагає людині

Дуже часто звичайній людині, щоб упоратися з тією чи іншою ситуацією, необхідно мати особливі, унікальні здібності. І такі завдання люди вирішують за допомогою менших братів.

Наша служба і небезпечна і важка: про подвиги собак

Природа не надто розщедрилася до людей, що стосується нюху. Зате у собак це почуття розвинене, порядку в 12 разів більше і набагато гостріше, ніж у нас «гомосапієнсів» і деяких ссавців, що живуть на Землі.

Напевно, багато хто з вас дивився мультфільм «Кіт, який гуляв сам по собі», екранізацію однієї з казок відомого письменника Кіплінга. У сюжеті яскраво і доступно показується, як давня людина стала «співпрацювати» на благо собі з багатьма тваринами. І одним із перших, хто став служити людям, був пес. Наші пращури помітили , що у собаки сильно розвинений не тільки нюх, а й слух, зір. Вона має, до всього іншого, чудову витривалість і надмірні бійцівські якості: ось з ким можна полювати і ходити в походи місяцями. Тим більше, що жодна істота, яка живе на Землі, так сильно і швидко не піддається дресируванні, як собака.

Під час Другої світової війни чотирилапих друзів спеціально навчали, як солдатів на війні. Згодом розумні вівчарки в десятки разів краще за людей справлялися з покладеними на них бойовими завданнями, ставали відмінними підривниками мін та саперами. Згідно з проведеними пізніше підрахунками, у війні 1941-1945 рр. брало участь понад сімдесят тисяч спеціально навчених собак. Головне завдання було на той час – атакувати німецькі танки. Собакам прив`язували вибухівки, які вони мали донести до танка, внаслідок чого він вибухав. Таким чином, за допомогою бойових чотириногих друзів під час війни було знищено 300 ворожих танків та бойових машин.

А ще найвірніші і найвідданіші пси працювали міношукачами. Як відомо, у собак нюх – найунікальніший і гостріший, тому для них виявити вибухові пристрої, що лежать у землі, – раз плюнути! Коли шукачам вдавалося знайти в землі міни, вони відразу подавали голос і вказували на точне місце виявлення небезпечного об`єкта.

Скільки ці вірні та сміливі істоти зберегли людських життів упродовж усієї війни – не порахувати! Адже найвідповідальніше завдання з розмінування території СРСР після закінчення Другої світової війни лягло на бойових собак. Відомий факт, коли у 1945 році собаками-міношукачами було виявлено близько двадцяти тисяч фугасів та різнокаліберних мін. А під час Другої світової війни сержант Маланичов за допомогою своїх спеціально навчених собак зумів знешкодити понад 200 хв: буквально за 2,5 години безперервної роботи.

Не можна не згадати про легендарного собаку – міношукача часів Другої світової війни, на прізвисько Джульбарс. Цей бойовий пес довгі роки жив і служив на благо Батьківщині у спеціальній чотирнадцятій саперній бригаді. За весь час несення своєї «собачої служби» він виявив близько семи тисяч хв. Собака пізніше став знаменитим завдяки своїй посильній участі в розмінуванні замків і палаців у Празі, Відні, території над Дунаєм. За останні півроку, після закінчення війни Джульбарс в Австрії, Угорщині, Чехословаччині Румунії завдяки своєму гострому нюху зумів знайти сім з половиною тисяч різнокаліберних мін. Як подейкували сапери, в Україні про це сміливе «сапере» заговорили після того, як він допоміг розмінувати в Каневі могилу великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка та Київський Володимирський собор.

У наш час поліція та інші спецслужби також тримають німецьких вівчарок та собак іншої породи, які допомагають людям розшукувати наркопритони та боротися з тероризмом. Ви зустрінете чотирилапих друзів у будь-якій країні світу під час проходження кордону, митного контролю: вони вважаються там, як службові собаки, здатні швидко знайти «заборонений товар», розпізнати злочинця.

Успішні сапери: що ми знаємо про щурів

Група бельгійських вчених вирішила провести досліди з величезними африканськими щурами, оскільки відомо, що саме ці тварини є власниками такого ж гострого нюху, як і собаки. Вони вирішили навчити цих кумедних звірят шукати протипіхотні міни, адже щури набагато менші за собак, відповідно ймовірність можливого підриву, занадто мала. Досвід вчених із Бельгії вдався, і згодом африканських щурів стали вирощувати спеціально для того, щоб вони шукали міни в Мозамбіку та на інших територіях Африки, де також, як і у нас, після воєнних дій залишилося лежати багато снарядів глибоко в землі. Так, починаючи з 2000 року, вченими було задіяно 30 гризунів, які за 25 годин зуміли убезпечити понад двісті гектарів африканської території.

Вважається, що гризунів-шукачів мін набагато ефективніше використовувати, ніж саперів або тих самих собак. І справді, двісті квадратних метрів території щур пробіжить за двадцять хвилин, а людині для розшукових робіт знадобиться 1500 хвилин. Та й собаки - міношукачі чудові, але дуже дорого обходяться державі (зміст, послуги кінологів), ніж маленькі сірі «сапери».

Не просто водоплавні: тюлені та морські леви

На початку двадцятого століття, в 1915 році, Дуров В. – відомий у Росії дресирувальник запропонував ВМФ використовувати для пошуку підводних мін тюленів. Так, для керівництва російського ВМФ - це був незвичайний, можна сказати інноваційний метод. Вважалося, що тільки собаки мають сильно розвинене чуття, тому можуть знайти міну, де б вона не лежала. Проте з часів війни багато вибухових пристроїв знаходилося у водних ресурсах. І з цим треба було щось робити. І, після того, як були вивчені всі «за» за те, щоб задіяти в пошуках водних мін тюленів, на кримському острові почалося широкомасштабне дресирування водоплавних тварин.

Так, за перші 3 місяці, в Балаклаві навчили двадцять тюленів, які, на диво, чудово піддавалися дресируванні. Під водою вони без проблем знаходили вибухівки, міни та інші вибухові пристрої та речовини, щоразу позначаючи їх буйками. Дресирувальникам навіть вдалося деяких тюленів-міношукачів навчити на кораблі ставити спеціальні міни на магніти. Але, як би там не було, не вдалося спеціально навчених тюленів згодом випробувати насправді – «морських бойових тварин» хтось отруїв.

Морські леви – вухасті тюлені, які чудово бачать під водою. Гострий погляд допомагає цим милим морським ссавцям знаходити ворогів. Військово-морські сили США не поскупилися витратити мільйони американських доларів на навчання морських тюленів у рамках навчальної програми для відновлення пошкодженого об`єкта або виявлення вибухових пристроїв.

А ось в Іркутську нерпов цього року навіть спеціально навчили для того, щоб показати, як ці тварини вміють чудово тримати автомати в руках, марширувати з прапором по воді та навіть знешкоджувати встановлені морські міни.

На варті світу: що можуть дельфіни

Дельфінів стали тренувати як спеціальні миношукачі після того, як на одній з військово – морських баз Сан-Дієго бойові тюлені отримали величезну популярність. Вчені із СРСР вирішили довести, що дельфіни, також, як і морські леви, здатні приносити користь людям, як найрозумніші і найсміливіші «спецназівці»

У 60-х роках, у Севастополі, створили великий океанаріум, де дельфінів вчили під водою шукати не лише міни з часів Другої світової війни, а й безліч затонулих торпед. Крім своєї кмітливості та надмірної кмітливості, за допомогою передачі ехолокаційних сигналів, дельфіни вміють ретельно обстежити обстановку, все, що у них відбувається навколо. Дельфіни запросто знаходили військовий об`єкт на великій відстані. Як умілі захисники, навчених дельфінів поставили «стояти на сторожі» та захищати бази ВМФ у Чорному морі.