Хвороби мейн куна – основні породні вади

Аборигенна порода мейн кун, сформувалася природним чином, що сприятливо позначилося на стані здоров`я та спадкових характеристиках. Проте порода схильна до деяких генетичних типових хвороб.

Типові хвороби мейн куна

Напівдовгошерста північноамериканська кішка є в даний час однією з найбільших та давніх порід природного походження. Порода чудово адаптована до виживання в суворих кліматичних умовах Нової Англії, а її відмінною рисою стало гарне здоров`я та досить високі показники витривалості. До категорії спадкових для мейн куна відносяться деякі патології опорно-рухового апарату, шкірні хвороби, захворювання сечовидільної та серцево-судинної системи.

Хвороби опорно-рухового апарату

До найбільш часто зустрічаються хвороб мейн куна відносяться патології, пов`язані з опорно-руховим апаратом. Особливої ​​уваги вимагатимуть гнійні суглобові хвороби, які можуть бути представлені синовітом, капсулярною флегмоною та артритом. Вони, як правило, обумовлені механічними пошкодженнями та проникненням стафілококової або будь-якої іншої інфекції.

Мейн-куни характеризуються рухливістю та активністю, тому ризик отримання травми для такої кішки цілком реальний. Інфікування рани супроводжується дуже активним виділенням гною та підвищенням температури тіла. Схема лікування включає обробку рани антибіотиками широкого спектра дії, накладання стерильної пов`язки і фіксацію пошкодженої кінцівки за допомогою стандартної шини.

Важливо! У літніх мейн кунів найчастіше розвиваються артрози, лікування яких передбачає зниження навантаження на суглоби та забезпечення домашнього вихованця повноцінним білковим раціоном з додаванням вітамінно-мінеральних комплексів.

До деформуючих запальних процесів, що протікають у суглобах, відносяться розростання кісткової тканини, що викликають порушення у функціонуванні суглоба. Захворювання найчастіше поширюється на тазостегнові та колінні суглоби вікової тварини, тому в деяких випадках показано виключно оперативне втручання, яке ефективно доповнює зменшення навантаження на уражені суглоби.

Шкірні захворювання

До групи ризику відносяться домашні вихованці, що мають виражену вітамінно-мінеральну недостатність, уражені різними ектопаразитами та шкірними захворюваннями, до яких відносяться:

• Абсцеси - представлені заповненими гнійним вмістом порожнинами, що утворюються внаслідок інфікування ран, а також внутрішніми запаленнями. Гнійне виділення всередині абсцесу має характерний червонуватий колір. Лікування такого абсцесу передбачає застосування тепла у вигляді припарок, грілок та зігрівальних компресів. Повністю дозрів нарив розкривається і лікується аналогічно відкритим ранам;
• Гнійничкові шкірні хвороби - представлені фолікулітами, карбункулами, фурункулами, акне, а також стрепто- та стафілодермією, які викликані проникненням інфекції через ранові поверхні та шкірні потертості. Навколо гнійничка вистригається шерсть, після чого шкіра вихованця обробляється складами, що дезінфікують. На занадто великих за площею поразках застосовуються антибіотики, а найбільші гнійники розкриваються, після чого очищаються. У процесі лікування обов`язково використовуються раціони, багаті на вітаміни та основні мікроелементи.

Поширеною патологією у тварин, що мають чутливу шкіру, є екзема, яка виникає на забрудненій шкірі та при недостатності догляду за вихованцем, включаючи застосування лужного мила. Хвороба розвивається при контакті з хімікатами та неправильному раціоні харчування, а також за наявності спадкової схильності. Захворілий мейн-кун активно свербить і помітно худне, а на шкірних покровах формуються численні гнійнички. Необхідно грамотно виявити та швидко усунути причину захворювання, а також використовувати антибактеріальні примочки, мазі та присипки.

Хвороби нирок та сечовивідних шляхів

Сечокам`яна хвороба - патологія, типова не тільки для домашніх мейн-кунів, але і багатьох інших порід кішок. Основною причиною формування каменів є знижені показники кислотності сечі та недостатнє надходження води в організм тварини. Найчастіше хвороба виникає у вікових тварин, переважно у котів. До найбільш яскравих симптомів сечокам`яної хвороби відносяться утруднення або болючість у процесі сечовипускання, а також поява крові в сечі. Камені із сечовивідної системи, як правило, видаляються виключно хірургічним шляхом.

Нефрити також досить часто виникають у мейн-кунів, і можуть стати результатом тяжких перенесених застудних або інфекційних хвороб. У хворої тварини спостерігається повна або часткова втрата апетиту, поява набряків, підвищення тиску, зменшення кількості сечі, що виділяється. При нефриті домашньому вихованцю забезпечується повний спокій, перебування у досить теплому приміщенні та дієтичне харчування зі скороченням кількості м`ясної їжі.

Важливо! При лікуванні патологій сечовидільної системи домашньому вихованцю забезпечується повний спокій та призначається молочно-овочева, повністю безсольова та щадна дієта.

До запальних захворювань сечовивідних шляхів відносяться уретрити, пієліт та цистит, які виникають під дією інфекцій або внаслідок механічного впливу, включаючи неправильну катетеризацію. Хвора тварина виявляє виражене занепокоєння, часто і голосно нявкає при сечовипусканні, яке буває дуже болючим. При цьому сеча, що виділяється, помітно каламутна.

Хвороби серцево-судинної системи

До генетичних захворювань, що зустрічаються у представників породи мейн кун, відноситься гіпертрофічна кардіоміопатія або Нyреrtrорhic Саrdiомyораthy, успадкована за допомогою аутосомно-домінантного способу. При гіпертрофічній кардіоміопатії серцеві м`язи стають нехарактерно щільними, а ефективна робота серця припиняється, що може спричинити повну зупинку серця або емболію.

Важливо! Найтривожніші сигнали, що свідчать про розвиток кардіоміопатії, можуть бути представлені утрудненим диханням, задишкою, зниженням рухливості та млявістю, сонливістю та посиненням слизових оболонок.

Дане захворювання, як правило, не проявляється у новонароджених кошенят, але цілком піддається лікуванню. Зміни викликають унікальні особливості аутосомно-домінантного успадкування, але у самців захворювання розвивається в ранньому віці, і прогресує значно швидше. З метою виключення захворювання на кардіоміопатію, проводиться систематичне обстеження популярної напівдовгошерстої північноамериканської кішки на УЗД-аппратах.

Інші захворювання мейн куна

При неправильному домашньому утриманні у досить здорової та гармонійної аборигенної породи мейн кун можуть спостерігатися також такі проблеми:

• розлади травлення, пов`язані з підвищеною чутливістю домашнього вихованця до якісних характеристик їжі. Тваринами цієї породи погано засвоюється жирна, а також гостра та сильносолона їжа. Цілісне коров`яче молоко здатне спровокувати діарею навіть у цілком здорових та дорослих кунів;
• хвороби ясен, характерні для домашніх вихованців, які не привчені до твердих видів їжі. Кровоточивість ясен, а також випадання зубів та стоматити можуть стати результатом надмірного годування фаршем. Щоб забезпечити нормальне харчування мейн куну, потрібно згодовувати дрібно порубане, подрібнене м`ясо, не доведене до стану фаршу.

Від розвитку інфекційних та запальних захворювань, а також ураження внутрішніми та зовнішніми паразитами, не застрахований жоден домашній вихованець, але щоб мінімізувати ризик розвитку хвороб, важливо дотримуватися необхідних правил профілактики та гігієни.

Як зрозуміти, що кішка захворіла

Уважне спостереження за загальним станом здоров`я популярної напівдовгошерстої північноамериканської кішки часто дозволяє своєчасно виявити захворювання на ранніх стадіях розвитку:

• різке зниження активності, млявість та швидка стомлюваність;
• проблеми, пов`язані з дихальною системою;
• прискорене або поверхневе дихання, що збивається;
• наявність вираженої діареї, блювання та інших ознак шлункового розладу;
• часті позиви до сечовипускання та поява в сечі крапель крові;
• зміни апетиту;
• жар або різке підвищення температури;
• потьмяніла або скуйовджена шерсть;
• напруга м`язів живота;
• поява рясних виділень з очей чи носа;
• рясне виділення слин;
• виражене розширення очних зіниць.

При перших ознаках захворювань потрібно поспостерігати за апетитом та активністю домашнього вихованця, а за необхідності звернутися за допомогою до ветеринарного лікаря.

Профілактика, харчування, ЗОЖ

Профілактичні заходи здійснюються ще в розпліднику, і полягають у правильному підборі виробників, що сприяє мінімізації ризику розвитку найважчих генетичних захворювань. Особлива увага приділяється правильному режиму харчування, при якому основа раціону має бути представлена ​​м`ясом або високоякісними готовими кормами. Систематично здійснюються дегельмінтизація та вакцинація мейн куна.

Не менш важливий грамотний догляд. Вовняний покрив кунів не потребує особливого або занадто ретельного догляду, але тварина потрібно періодично вичісувати, а також купати. В обов`язковому порядку потрібно стежити за вушками, очима та ротовою порожниною кішки, привчаючи вихованця до всіх гігієнічних заходів із самого раннього віку. Для збереження здоров`я мейн куну має бути забезпечений активний, рухливий спосіб життя з оптимальними фізичними навантаженнями, а також профілактика стресів.

Мейн куни, незважаючи на свій значний зовнішній вигляд, є дуже лагідною, грайливою та товариською породою, тому потрібно приділяти увагу емоційному стану домашнього вихованця. Орієнтована на людину тварина потребує не тільки повноцінного догляду, а й дружнього, уважного ставлення. Слід зазначити, що здоров`я кунів, як і будь-яких інших домашніх вихованців, безпосередньо залежить від господаря, тому дотримання всіх правил утримання та догляду дозволить зберегти здоров`я та бадьорість популярної напівдовгошерстої північноамериканської кішки на довгі роки.

Відео про хвороби мейн-куна