Морська свинка (лат. Савіа россеllus)

Морська свинка (лат. Саviа роrсеllus) – одомашнений ссавець гризун, що відноситься до роду Свинки. Навіть незважаючи на свою оригінальну назву, даний вид ссавців не пов`язаний зі свинями або морськими мешканцями.

Історія походження

Одомашнення морських свинок відбулося у п`ятому тисячолітті, ще до нашої ери, з активною участю племен Анд у Південній Америці. Такі тварини активно використовувалися в їжу предками сучасних жителів південної Колумбії, Перу, Еквадору та Болівії. Прийнято вважати, що дикі морські свинки самі шукали тепло та захист у людській оселі.

У інків морська свинка тривалий час була жертовною твариною, тому часто такі ссавці приносилися як жертва богу Сонця. Особливо популярні були звірята, що володіють строкатим коричневим або чистим білим забарвленням. Родоначальницею сучасних одомашнених морських свинок стала Саviа ареrеа tsсhudi, яка зустрічається на території південних районів Чилі, в місцях, що розташовані на висоті не більше 4,2 тисячі метрів над рівнем моря.

Це цікаво! Ссавці даного виду об`єднуються в невеликі групи і селяться в досить просторих підземних норах.

Своїм зовнішнім виглядом та будовою тіла С.ареrеа tsсhudi помітно відрізняється від відомих на сьогоднішній день домашніх морських свинок, що обумовлюється кормовою базою, бідною на воду та багатою на сполуки целюлози.

Опис морської свинки

Відповідно до зоологічної систематики, морські свинки (Саvis собая) є яскравими представниками сімейства напівкопитних гризунів і мають характерний зовнішній вигляд, а також особливу будову.

Зовнішній вигляд

Будівлею тіла, морські свинки дуже схожі з основними анатомічними параметрами та характеристиками, властивими більшості одомашнених тварин. Тим не менш, відомий і цілий ряд помітних відмінностей:

• морська свинка має виражену циліндричну форму тіла, а також загальною довжиною, як правило, в межах 20-22 см., але деякі статевозрілі особини можуть бути трохи довшими;
• хребет тварини представлений сімома шийними, дванадцятьма грудними, шістьма поперековими, чотирма крижовими та сімома хвостовими хребцями;
• у морської свинки, як такої, відсутній хвіст, а також така тварина практично повністю позбавлена ​​ключиць;
• самці морської свинки трохи важчі за самок, а вага дорослого звірка може варіювати в межах 0,7-1,8 кг;
• морські свинки мають дуже короткі лапи, причому обидві передні кінцівки відчутно коротші, ніж задні;
• на передніх лапах розташовується по чотири пальці, а на задніх – по три, які своїми зовнішніми характеристиками нагадують мініатюрні копитці;
• шерстий покрив морської свинки відростає із середньою швидкістю 0,2-0,5 см протягом одного тижня;
• область крижів характеризується наявністю сальних залоз, а шкірні складки біля статевих органів та анального отвору мають паранальні залози зі специфічним секретом;
• голова у дорослої морської свинки досить велика, з досить добре розвиненим мозком;
• різці ссавця ростуть протягом усього життя, а середня швидкість ростових процесів становить приблизно півтора міліметри на тиждень;
• відмінністю нижньої щелепи морської свинки є можливість вільно рухатися незалежно від напрямку;
• загальна довжина кишечника значно перевищує розміри тіла ссавця, тому процес травлення може затягуватись на тиждень.

Забарвлення, структурні параметри та довжина шерстного покриву можуть бути різними, що має пряму залежність від основних породних особливостей. Зустрічаються особини як з дуже короткою, так і з неймовірно довгою, хвилястою або прямою вовною.

Характер та спосіб життя

У природних умовах дикі морські свинки воліють проявляти найбільшу активність у ранковий час або відразу після настання вечірнього сутінку. Ссавець досить спритно, вміє швидко бігати і намагається завжди залишатися насторожі. Побачити дику свинку можна не лише у гірській місцевості, а й у лісових зонах. Морські свинки – не любителі рити нори і віддають перевагу облаштуванню гнізда в тихому та затишному містечку. Для створення надійного та безпечного притулку використовуються суха трава, пух та досить тонкі гілочки.

Це цікаво! Одомашнені морські свинки набули широкого поширення не тільки як невибагливих домашніх вихованців, але також розлучаються у віваріях при різних науково-дослідних інститутах.

Дика тварина дуже соціально, тому проживає на спільній території у великій зграї, серед своїх родичів. Для кожної зграї чи сім`ї характерна наявність одного самця, якого може припадати від десяти до двадцяти самок. У домашніх умовах морські свинки містяться у звичайних клітинах із достатнім місцем для вигулу, що зумовлено активністю звірка. Сплять такі домашні вихованці кілька разів на добу, а за потреби морська свинка здатна відпочивати навіть не заплющуючи очі.

Скільки живе морська свинка

Середня тривалість життя дикої морської свинки, як правило, не перевищує сім років, а домашнє ссавець при дотриманні правил догляду та організації грамотного режиму харчування цілком може прожити близько п`ятнадцяти років.

Породи морських свинок

Декоративні морські свинки належать до дуже популярних домашніх тварин, що стало причиною виведення неймовірної кількості оригінальних і незвичайних порід цього невибагливого звірка:

• порода Альпака відрізняється густою та красивою, кучерявою та довгою вовною. Свинки мають дві розетки на задній частині, а також одну, неправильну за формою, на лобі. Шерсть, що росте у напрямку вперед, в області морди утворює бакенбарди, а кінцівки обростають шерстим покривом виключно знизу вгору;
• порода Тексель має дуже гарну і кучеряву вовну, яка зовнішнім виглядом трохи нагадує мокру хімічну завивку. Завдяки дуже незвичайному і привабливому волосяному покриву, порода Тексель належить до найбільш популярних у багатьох країнах;
• порода Абіссінська є однією з найкрасивіших і найстаріших, що відрізняються жорсткою вовною з декількома розетками у вигляді досить довгих волосків. Свинки такої породи неймовірно рухливі та характеризуються відмінним апетитом;
• порода Мерино має довгу і кучеряву шерсть, а також своєрідні, добре розвинені щоки та бакенбарди. Породною особливістю є великі очі та вуха, коротка голова, а також міцна та компактна статура. На голові свинки розташовується симетрична та помітно піднята «Корона»;
• порода Перуанська відрізняється довгою і красивою вовною, що не потребує особливого або занадто складного догляду. Власники морської свинки такої породи часто використовують для шерсті вихованця спеціальні папільотки, що запобігають надмірному забруднення довгого волосся;
• порода Рекс належить до короткошерстих, тому хутро відрізняється незвичайною структурою волосків, що візуально роблять домашню свинку схожою на милу плюшеву іграшку. В області голови та спини шерстий покрив жорсткіший;
• порода Корнет у деяких країнах має назву «Хохлата» або «Носяча корону», що пояснюється наявністю між вухами особливої ​​розетки. Порода відрізняється наявністю довгого волосся по всьому тілу. Прародителями Корнета стали породи Шелті та Крестед;
• порода Шелті характеризується довгою та прямою, дуже шовковистою шерстю, а також присутністю в області голови своєрідної гриви, що спадає на плечі та область спини свинки. Короткошерсті від народження тварини отримують свій повноцінний шерстий покрив тільки до піврічного віку.

Це цікаво! Дуже екзотично і незвичайно виглядають морські свинки породи Болдуїн, що мають м`яку і пружну, абсолютно голу шкіру, а кілька слабопомітних і не дуже довгих волосків може бути тільки на колінах тварини.

Порода Селф цілком заслужено є однією з найпопулярніших і затребуваних серед короткошерстих домашніх морських свинок. Наявність суцільного забарвлення в дуже різноманітних колірних варіаціях робить унікальними навіть найдрібніші рухи тіла звірка.

Зміст морської свинки

Протягом декількох перших днів після покупки, домашня морська свинка, як правило, поводиться мляво і дуже тихо, що пояснюється стандартною адаптацією домашнього вихованця. У цей час тварина дуже полохлива, має поганий апетит і довго сидить, завмерши на одному місці. Щоб полегшити гризуну період адаптації, потрібно обов`язково створити у приміщенні абсолютно спокійну та доброзичливу атмосферу.

Клітина, наповнення

За своєю природою морські свинки – тварини полохливі, які важко реагують на будь-яку зміну обстановки або занадто гучні звуки. Для їх утримання можна використовувати тераріум або клітину з піддоном, але другий варіант краще. У клітці розміщується будиночок для сну або відпочинку, а також ігрові атрибути, годівниці та напувалки. Габарити будиночка підбираються з урахуванням розмірів тварини.

Догляд, гігієна

Домашнього вихованця потрібно оберігати не тільки від протягів, а й тривалого влучення прямих сонячних променів. Водні процедури здійснюються за необхідності, а шерстий покрив розчісується щотижня. Пару щорічно можна виконувати підрізування неточених природним чином кігтів.

Підвищеної уваги вимагатимуть виставкові тварини, яких з раннього віку привчають сидіти у нерухомій, строго певній позі. Довгошерстих вихованців необхідно привчити до щоденного процесу розчісування, а також накручування волосся на спеціальні папільотки. Гладкошерстих і жорсткошерстих свинок слід періодично тримінгувати.

Раціон морської свинки

У природних умовах проживання морські свинки харчуються корінцями та насінням рослин, листям, що опали з дерев або чагарників ягодами та плодами. Основний корм домашньої морської свинки може бути представлений якісним сіном, що нормалізує стан травного тракту і дозволяє тварині сточувати зуби. Завдяки особливій будові травної системи такі домашні вихованці вживають їжу досить часто, але відносно невеликими порціями.

Важливо! Ветеринари рекомендують використовувати готові корми, норма дачі яких становить одну столову ложку на добу.

Дуже актуальні у раціоні гризуна різні соковиті корми, які можуть бути представлені яблуками, салатом, морквою та іншими овочевими культурами. Солодкі фрукти, плоди та ягоди даються як ласощі. Для ефективного сточування зубів звірятку видаються яблучні або вишневі гілочки, корінь селери або кульбаби. У клітку свинки необхідно встановлювати напувалку з чистою та свіжою водою, яка в обов`язковому порядку повинна замінюватись щодня.

Важливо пам`ятати, що морські свинки належать до травоїдних тварин, тому будь-які корми тваринного походження повинні виключатися з раціону такого домашнього вихованця. До того ж, дорослими звірками не засвоюється лактоза, тому доповнення раціону такого вихованця молоком може стати причиною розвитку розладу травлення. Будь-які неякісні корми та різка зміна раціону викликають тяжкі захворювання, а іноді стають основною причиною летального результату.

Здоров`я, хвороби та профілактика

До категорії найпоширеніших захворювань, з якими може зіткнутися початківець і навіть досвідчений власник морської свинки, належать патології:

• глистами та зовнішніми паразитами;
• алопецією або випаданням вовни внаслідок неправильного раціону, стресових ситуацій, нестачі вітамінів чи мінералів, наявності паразитів;
• травмами та переломами, що виникають внаслідок порушення правил утримання;
• рахітом при нестачі сонячного світла чи вітамінних компонентів;
• простудними хворобами у формі ГРЗ, пневмонії, отиту або циститу, що є результатом переохолодження;
• аномаліями зубних різців;
• порушеннями у функціонуванні травної системи, що супроводжуються проносом, запором, ентеритом та метеоризмом;
• кератитами та кон`юнктивітами, що виникають під впливом інфекцій, хімічних та механічних подразників.

Незбалансований раціон або надмірна дача корму можуть спровокувати у домашнього вихованця швидкий розвиток важкого ожиріння.

Розмноження та потомство

Найкраще вперше спарювати морських свинок у віці півроку. Період тічки у самки триває шістнадцять днів, але запліднення можливе лише протягом восьми годин, після чого настає вагітність, що закінчується через два місяці появою потомства.

За тиждень до настання пологової діяльності у самки розширюється тазова частина. У посліді найчастіше буває від двох-трьох до п`яти дитинчат. Новонароджені морські свинки добре розвинені і здатні самостійно пересуватися. Самка найчастіше вигодовує своє потомство не довше двох місяців.

Купівля морської свинки

Тварини шоу-класу повністю відповідають стандарту породи та беруть участь у виставкових показах, а свинки брид-класу беруть участь у розведенні та становлять так званий «кістяк» будь-якого розплідника. Такі морські свинки коштують досить дорого та мають усю необхідну документацію. Найдоступнішими за ціною залишаються вихованці пет-класу.

Вартість тварини залежить від багатьох параметрів, включаючи підлогу, якість, особливості забарвлення та походження. Імпортні свинки обходяться за вартістю купівлі плюс ціна перевезення до набувача, що може становити 13-15 тисяч рублів і навіть вище. У будь-якому випадку звірятко має бути абсолютно здоровим, досить вгодованим і активним, з чистими очками і носом, а також з доглянутою шерстю без гребінців або лисин.

Відгуки власників

Безумовно, вартість чистопорідної рідкої свинки не завжди доступна рядовому покупцеві, але при бажанні займатися професійним розведенням таких популярних гризунів свій вибір слід зупинити саме на тваринах із відмінним родоводом.

Це цікаво! Свинарство в нашій країні ще не досягло зарубіжних висот, але вже зараз шанувальники декоративних гризунів прагнуть купувати домашніх вихованців, які мають оригінальний і екзотичний зовнішній вигляд.

Досвідчені власники категорично проти схрещування представників довгошерстих і короткошерстих порід, оскільки все отримане в результаті потомство буде віднесено до категорії низькоякісних метисів, які не беруть участь у виставкових показах. Крім іншого, неприпустимість в`язки представників різношерстих порід обумовлена ​​гальмуванням розвитку породних якостей.

У будь-якому випадку морська свинка по праву відноситься до найкращих домашніх вихованців, особливо для всіх, хто намагається завести тварину вперше. Такий звір невибагливий у догляді і простий у змісті, дуже ласкавий і досить товариський, тому ідеально підходить для домашнього утримання навіть у сім`ях з дітьми.

Відео про морську свинку