Вкрай небезпечний пієлонефрит у собак: чим раніше звернутися до лікаря, тим вище шанси врятувати тварину

Пієлонефрит – одна з небезпечних хвороб видільної системи у собак. Поразка ниркових канальців і чашково-мисливської системи ускладнюється бактеріальною або вірусною інфекцією, що негативно позначається на стані здоров`я в цілому.

Основні причини:

• Захворювання органів сечовидільної системи. Наявність в анамнезі у вихованця нефриту, уретритів, вагінітів та запалення сечового міхура збільшує ризик розвитку пієлонефриту. Мочекам`яна хвороба у 15% випадків є причиною гнійного запалення ренальних структур, тоді лікарі говорять про висхідну інфекцію.
• Цукровий діабет, при якому відбувається не тільки порушення обміну речовин у всьому організмі, а й змінюється нирковий тиск, що негативно позначається на стані захисних систем парного органу.
• Вроджена аномалія у розвитку видільної системи.
• Піометра, ендометрит у самок. Продукти запалення з матки зі струмом крові та за лімфатичною системою проникають у нирки, призводячи до розвитку патологічного процесу. Такий шлях називається гематогенним та лімфогенним.

Хронічна форма у ряді випадків проходить практично безсимптомно. бактерії і віруси, що потрапили в ренальні структури, атакують клітини імунної системи - лейкоцити. Внаслідок цього у нирках утворюються інфільтрати. При сильному імунітеті запальний процес згасає, а уражені ділянки замінюються сполучною тканиною.

У разі ослаблення захисних сил організму та проникнення у нирки патогенної мікрофлори у тварини розвивається гостра форма пієлонефриту з характерною симптоматикою:

• млявість, апатія, пригнічений стан. Собака мало пересувається, уникає різких рухів та фізичної активності.
• Знижується апетит. У тяжких станах розвивається анорексія.
• Збільшується спрага і частішає сечовипускання, нерідко спостерігаються помилкові позиви до спорожнення сечового міхура.
• Іноді помітні в сечі каламут і домішки крові.
• Тварина негативно реагує на погладжування в ділянці попереку.
• Дискомфорт у ділянці нирок змушує собаку горбитися.
• Гнійне запалення, як правило, супроводжується гіпертермією. Загальна температура тіла може підніматися до 41С, спостерігається озноб, тремор м`язів.
• У важких випадках з`являється блювота, зневоднення, запах ацетону з пащі та шкіри і навіть коматозний стан.

• Сечогінні. Поліпшити загальний стан та прискорити одужання собаки допоможуть лікарські трави з сечогінним ефектом. За рекомендацією лікаря можна давати відвари брусничного листа, квіток календули, плодів шипшини. Дезинфікуючою дією має відвар ялівцевих ягід.

З метою контролю ефективності лікування 1-2 рази на тиждень у тварини беруть сечу та кров. За необхідності проводять коригування. Аналіз крові ветеринарні фахівці рекомендують проводити 1 раз на місяць протягом півроку після одужання. Це допоможе виявити розвиток серцевої та ниркової недостатності.

При виявленні у собаки пієлонефриту ветеринарні фахівці роблять, як правило, обережні прогнози. Повне одужання тварини можливе лише при своєчасному обігу, грамотно підібраному лікуванні, відсутності супутніх патологій. У ряді випадків у собаки розвивається хронічна ниркова недостатність, а гострий запальний процес перетворюється на хронічну фазу.

• Провокувати розвиток недуги може цукровий діабет, при якому відбувається не тільки порушення обміну речовин у всьому організмі, а й змінюється нирковий тиск, що негативно позначається на стані захисних систем парного органу.
• Нерідко ветеринарні фахівці виявляють уроджену аномалію у розвитку видільної системи, як причину пієлонефриту у собак.
• У самок до запального процесу у нирках можуть призвести такі захворювання, як піометра, ендометрит. Продукти запалення з матки зі струмом крові та за лімфатичною системою проникають у нирки, призводячи до розвитку патологічного процесу. Такий шлях проникнення інфекції у ветеринарній практиці називається гематогенним та лімфогенним.
• Найчастіше до пієлонефриту може призвести забій нирки при падінні або ударі, травма органу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
• Порушення кровообігу у нирках при отруєнні, інтоксикації лікарськими препаратами – одна з причин розвитку запалення у системі виділення.
• Некваліфіковано проведена хірургічна операція - Рідкісна, але можлива причина пієлонефриту у волохатих пацієнтів.
• Неопластичні освіти у нирках, сечовому міхурі, сечовивідних каналах, гіперплазія простати також можуть призвести до розвитку запалення у ниркових баліях.

На думку ветеринарних фахівців, спровокувати розвиток пієлонефриту у чотириногих вихованців може переохолодження. Купання собаки в холодній воді, відкритій водоймі нерідко призводить до розвитку серйозного захворювання нирок. Ослаблений імунітет, похилого віку збільшують ризик розвитку пієлонефриту у тварин.

млявість, апатія, пригнічений стан. Собака мало пересувається, уникає різких рухів та фізичної активності.

У важких випадках власник стикається з такими симптомами пієлонефриту у собаки, як блювота, зневоднення, запах ацетону з пащі та шкіри. У тварини може розвинутись навіть коматозний стан унаслідок розвитку ниркової недостатності.

Діагностика стану

Виявивши у чотирилапого друга ознаки запального процесу у видільній системі, власнику необхідно негайно доставити тварину до спеціалізованої клініки. Самостійне встановлення діагнозу та лікування такої тяжкої та підступної хвороби неприпустимо.

Ветеринарний спеціаліст насамперед проведе клінічний огляд вихованця з обов`язковою термометрією та пальпацією нирок. При підозрі на пієлонефрит у собаки візьмуть кров та сечу. В урине хворої особини виявляється скупчення еритроцитів, лейкоцитів, циліндричного епітелію, відзначається помірна протеїнурія.

Основною умовою антибактеріальної терапії є тривалий курс – не менше 14 днів. У занедбаних випадках ветеринарний фахівець може призначити запровадження антибактеріальних препаратів протягом кількох місяців.

Спазмолітики

Лікування пієлонефриту у собак включає не тільки застосування антибіотиків, а й зняття болю. З цією метою хворому собаці призначають спазмолітичні препарати – Спазган, Папаверин, Ношпу, Платифіллін. Кошти знімають спазми, розширюють судини, покращують кровотік у нирках та зменшують набряклість в органі.

Імуностимулятори

У боротьбі із хворобою важливе значення має підвищення захисних сил організму. З цією метою хворій тварині призначають імуностимулятори – Гамавіт, Імунофан, Нуклеопептид та інші. Такі фітопрепарати, як Цистон, Канефрон діють на місцевий імунітет, захищаючи клітини нирок від мікробних агентів.

Підвищити загальний імунітет допомагають вітамінно-мінеральні комплекси. При пієлонефриті корисно давати собаці аскорбінову кислоту, вітамін А та Е. Призначити той чи інший вітамінний комплекс має ветеринарний фахівець.

Прогноз для тварин

При виявленні у пухнастого пацієнта пієлонефриту ветеринарні фахівці роблять, як правило, обережні прогнози. Повне одужання тварини можливе лише при своєчасному обігу, грамотно підібраному лікуванні, відсутності супутніх патологій. У ряді випадків у собаки розвивається хронічна ниркова недостатність, а гострий запальний процес перетворюється на хронічну фазу.

Профілактика запалення нирок у собак

З огляду на серйозність патології, власник чотирилапого вихованця повинен знати, які існують заходи профілактики недуги:

• Не допускати переохолодження. Утримувати собаку в теплому та сухому приміщенні.
• Своєчасно лікувати хвороби сечостатевої системи.
• Регулярно проводити профілактичну диспансеризацію вихованця, особливо після досягнення ним 8 років.
• Дотримуватись принципів раціонального харчування. Збалансувати раціон тварини не тільки за поживними речовинами, але й вітамінами та мінералами.

Рекомендуємо прочитати про причини підвищеної спраги у собак. Зі статті ви дізнаєтеся про те, скільки собака в нормі повинна пити в день, причини сильної спраги, про що може свідчити приєднання блювання, поліурії.

А тут докладніше про лікування циститу у собак.

Пієлонефрит у собак відноситься до серйозних патологій видільної системи. Запалення ниркових структур призводить до порушення сечовивідної функції, що супроводжується тяжкою інтоксикацією організму. Самолікування недуги неприпустимо. При найменшій підозрі на патологію собаку слід показати спеціалісту і чітко дотримуватися всіх рекомендацій щодо лікування.