Ознаки та допомога собаці при виразці шлунка

Серед захворювань органів травної системи виразка шлунка у собак займає одне з лідируючих місць за частотою народження. Ерозивне запалення виникає як самостійна патологія органу, так і супроводжує інші недуги, наприклад, панкреатит, новоутворення, порушення кровообігу.

Виразкові процеси вимагають грамотного підходу у призначенні терапевтичних заходів. Ігнорування симптомів хвороби може призвести до шлункової кровотечі, перитоніту та загибелі вихованця.

Етіологія виразки шлунка

Багаторічний ветеринарний досвід у лікуванні хвороб травного тракту у домашніх тварин дозволяє виділити такі причини розвитку виразки шлунка у собак:

• Гастрит. Хронічно протікає недуга або неефективна терапія часто призводять до того, що запальний процес слизової оболонки органу під впливом агресивної соляної кислоти шлункового соку та травних ферментів переходить у некротичну стадію з утворенням більш глибоких уражень тканини.
• 

• Ульцерогенну дію мають не тільки лікарські препарати, але й хімічні речовини. Отруєння побутовими та сільськогосподарськими отрутохімікатами, розчинниками, продуктами нафтохімії – одна з найчастіших причин розвитку виразкового ураження шлунка у чотириногих вихованців.
• Розвинутись захворювання може внаслідок ниркової недостатності. Уремічна гастропатія обумовлена ​​підвищеним рівнем сечовини у крові. Розповсюджуючись по всьому організму, сечовина потрапляє в шлунок, де розщеплюється до аміаку. Високий рівень речовини призводить до стимуляції секреції соляної кислоти – розвиваються ерозії та виразки.
• Стрес. Зміна власника, поява нового члена сім`ї або вихованця, порушення методів тренування призводять до вироблення у собаки гормонів стресу. Під їх впливом відбувається порушення синтезу травних ензимів та збій у механізмах захисту слизової оболонки від впливу агресивних компонентів шлункового соку.
• В етіології виразкової хвороби простежується і спадкова схильність до недуги.

На думку ветеринарних фахівців, одним з головних факторів, що провокують хворобу, є харчування. Годування вихованця сухими сумішами сумнівної якості, недотримання водного режиму, присутність у раціоні продуктів зі столу призводять до порушення вироблення шлункових ензимів.

Особливо шкідливі для собак гострі, копчені, солоні та солодкі продукти. Високий відсоток жиру в раціоні сприяє тривалому перебування їжі в шлунку, що порушує захисні механізми слизової оболонки органу та призводять до ерозій та виразок.

• Нерідко спостерігається спотворення смаку. Собака їсть неїстівні предмети.
• Пес може приймати вимушену «позу, що молиться», що свідчить про болі в епігастральній області. Собака витягує передні лапи вперед, груди при цьому лежить на підлозі, тазова частина тулуба піднята вгору.
• При промацуванні живота в області шлунка собака відчуває дискомфорт, занепокоєння через хворобливість.
• Постійні відрижки після їжі.
• Блювота. Власник, як правило, спостерігає її у тварин через кілька годин після годування. Собака при цьому відчуває дискомфорт, больові відчуття. Під час блювотного акту тварина сильно скорочує м`яз живота. Після звільнення шлунка від харчових мас полегшення стану у тварини не спостерігається. Блювотні маси, як правило, темного кольору, з домішкою крові.
• У разі розвитку шлункової кровотечі спостерігається так звана «кавова гуща» — блювотні маси стають темно-кавового, іноді чорного кольору, який обумовлений перетравленою кров`ю. Симптом характеризує тяжке ураження слизової оболонки шлунка і вимагає невідкладного професійного втручання.
• На тлі блювання у собаки відзначаються ознаки зневоднення та порушення електролітного балансу: сухість шкірних покривів, тьмяна, скуйовджена шерсть, западіння очного яблука.
• Порушення механічної та ферментної функції шлунка призводить до запорів, що чергуються з проносом. Калові маси характеризуються наявністю неперетравлених частинок корму, смердючим кислим запахом.
• У занедбаних випадках у хворої тварини спостерігаються ознаки анемії у вигляді блідості видимих ​​слизових оболонок.

Розвиток недуги відбувається тривалий час без зовнішніх проявів. Блювота з кров`ю є симптомом тяжкого ураження тканин шлунка і потребує термінової ветеринарної допомоги.

Діагностика

У спеціалізованому закладі, крім зібраного аналізу, клінічної оцінки стану вихованця, для діагностики захворювання проводяться такі методи дослідження:

• 

  При сильному блюванні хворій тварині призначають протиблювотні препарати, наприклад, Церукал. Зменшити нудоту та блювотні позиви допомагає Мотіліум. У разі виявлення у блювотних масах крові собаці призначають кровоспинні засоби – Вікасол, Діцинон, вітамін К. У тяжких випадках проводиться інфузійна терапія, спрямована на усунення зневоднення.

  

  Годувати хворого собаку слід невеликими порціями 4 - 5 разів на день. Такий режим харчування дозволить знизити кислотність шлункового соку, нормалізувати моторно-евакуаторну функцію органу. Їжа має бути кімнатної температури. Гаряча і холодна їжа протипоказані хворому псу.

  Якщо вихованець звик харчуватися готовими сухими кормами, ветеринарний лікар порекомендує в цьому випадку спеціальні лікувальні суміші, наприклад Hill`s i/d або Royal Canin Gastro Intestinal. Високий ступінь засвоюваності білків, що містяться в кормах, наявність пребіотиків і органічних кислот позитивно позначається на процесах регенерації пошкодженої слизової оболонки травного тракту.

  Сухі корми слід попередньо замочити у невеликій кількості води та стежити за тим, щоб чиста фільтрована вода у хворого вихованця була у вільному доступі.

  

• Своєчасно лікувати захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрит, панкреатит, хвороби печінки), коліт).
• При схильності вихованця до порушення травлення застосовувати спеціальні лікувальні корми або дієтичні продукти.
• Не використовувати для годування собаки харчові відходи, консервовані, гострі, солодкі, солоні та копчені продукти.
• Під час прогулянки на свіжому повітрі не допускати поїдання вихованцем сторонніх предметів та харчових покидьків.
• У разі застосування протизапальних препаратів типу Преднізолону, за рекомендацією лікаря слід давати собаці H-2 блокатори з метою профілактики утворення ерозій та виразок.
• Проводити регулярні обробки тварини проти гельмінтів.