Поширене отруєння щурою отрутою у собак: ознаки, допомога до звернення до ветеринару та терапія після

Випадковою жертвою боротьби людини з гризунами нерідко стають домашні вихованці, підбираючи на вулиці отруєні приманки або поїдаючи отруєних щурів та мишей. У ветеринарній практиці нерідкі випадки навмисного отруєння тварин щурами, коли догхантери розкидають отруту в місцях перебування собак і кішок. Власнику важливо знати основні ознаки інтоксикації для своєчасного надання допомоги чотирилапому другові.

Вплив отрути на організм тварини

Патогенез отруєння щурою отрутою пов`язаний з особливостями його впливу на функціональні системи організму. Як правило, для боротьби з гризунами у побуті та сільському господарстві застосовують родентициди. Ці речовини швидко проникають у кровоносну систему теплокровної тварини та порушують процеси згортання крові. Антикоагулюючі властивості мають такі отрути, як флокумафен, бромадіолон, дифетіалон, трифенацин, варфарин, ізопропілфенацин.

Родентициди за механізмом впливу на живий організм поділяються на родентициди 1 і 2 покоління та відрізняються за швидкістю дії. Антикоагулянти 1 покоління надають блискавичну дію на систему кровотворення, призводячи до порушення синтезу антигеморагічного вітаміну К.

Механізм дії отрут 1 і 2 покоління ідентичний. Під їх впливом відбувається порушення синтезу білків, що беруть участь у згортанні крові, збій в освіті вітаміну К, що призводить до розвитку геморагічного інсульту, множинним внутрішнім кровотечам.

Менш токсичним для домашніх вихованців є щурів. Речовина має вибірковість дії щодо гризунів, але малотоксична для інших груп тварин (летальна доза становить від 70 до 150 мг на 1 кг ваги). Механізм його дії на організм собаки полягає у збільшенні проникності стінок судин, розвитку трахеобронхіальної рясної секреції. Отрута призводить до ураження серцевої системи, при отруєнні собаки великими дозами розвивається набряк легенів.

Небезпечною для чотирилапого друга щурою отрутою є фосфід цинку. Отрута на його основі при попаданні в кисле середовище шлунка перетворюється на подразнюючу речовину - фосфін, і призводить до порушення функції травлення. Токсин має також неврологічну дію, вражаючи центральну нервову систему.

Кумулятивний вплив щурових отрут на домашніх вихованців характеризується тим, що симптоми розвиваються поступово, у міру зменшення запасів вітаміну К та розвитку геморагій в органах та тканинах.

Перша допомога собаці

Запідозривши у чотирилапого друга отруєння, власник має вжити заходів щодо надання першої допомоги. Грамотні дії дозволять дожити вихованцю до професійних дій ветеринарного спеціаліста.

Насамперед від собаки прибирають миску з їжею, залишають чисту воду. Зменшити дію отрути допоможе викликане блювання та промивання шлунка слабким розчином марганцівки. Щоб викликати у собаки блювотний рефлекс, достатньо покласти на корінь язика шматочок великої кухонної солі. Очищенню організму від щурої отрути сприяє клізму. Процедуру роблять із водою кімнатної температури.

До візиту в ветеринарний заклад собакі можна дати адсорбуючі речовини, такі як активоване вугілля. Препарат дають з розрахунку 2 - 3 таблетки на 10 кг ваги, попередньо розтерши їх у порошок. У такому стані адсорбуюча функція препарату проявляється краще, ніж у вигляді таблетки. Крім активованого вугілля собаці можна дати Ентеросгель, Поліфепан, Полісорб. Препарати пов`язують токсини та отрути, сприяючи їхньому якнайшвидшому виведенню з організму.

Протиотрутою при отруєнні вихованця щуром є Танін. Препарат не є специфічним антидотом, але ефективно пов`язує отруту у шлунку тварини. У тому випадку, якщо собака випадково проковтнув щурину приманку на основі фосфіду цинку, їй дають розчин мідного купоросу. Рішення про використання того чи іншого антидоту приймає ветеринарний спеціаліст на підставі анамнестичних даних та клінічної картини отруєння.

Наслідки для тварини

Враховуючи патогенез щурових отрут на організм домашніх вихованців, самолікування отруєння неприпустимо. За статистикою, звернення власника у перші години прояву клінічної картини до спеціалізованої установи дає шанс на порятунок у 85% випадків. Однак навіть за ефективної професійної допомоги у собаки можуть розвинутися різноманітні ускладнення. Найчастіше від дії отрути страждає печінка, нирки.

У тварини нерідко зберігається стійке порушення згортання крові. Збій проявляється у вигляді регулярної кровоточивості ясен, блідості видимих ​​слизових оболонок. Навіть після закінчення тривалого часу після отруєння можливі кровотечі при травмах.

Отруєння щурою отрутою у собак - явище не таке вже й рідкісне. Тварини можуть поїдати отруєних гризунів. Механізм дії отрути заснований, як правило, на порушенні згортання крові у теплокровних тварин. У ветеринарній практиці для лікування застосовують як специфічні антидоти, так і симптоматичне лікування.

Корисне відео

Про отруєння собак ізоніозидом дивіться у цьому відео: