Чому собака не може сходити в туалет по-великому?
Зміст
Собака щодня ходить на прогулянку і господар уже точно знає, коли вона какає. Відсутність випорожнень більше 2 днів вважається порушенням і вимагає негайного з`ясування причин. Не можна пускати хворобу на самоплив. Запор – це порушення процесу дефекації і причин у нього може бути кілька. Розглянемо їх детальніше і дамо рекомендації, як діяти в тому чи іншому випадку.
Дуже часто причиною запору стають саме важкоперетравлювані і не перетравлювані предмети, що потрапили в стравохід собаки. Трубчасті кістки необхідно виключати із харчування собак повністю.
Вони небезпечні тим, що мають гострі сколи і можуть призвести до прободіння шлунка або кишечника. До того ж кістки не перетравлюються, а накопичуються, що може спричинити запор.
Помилки у раціоні
До виникнення проблем із дефекацією призводять похибки у раціоні.
Багато власників настільки люблять своїх чотирилапих вихованців, що годують їх надмірно і абсолютно неправильно. Якщо собака харчується постійно крутим бульйоном, в її раціоні багато клітковини, що важко перетравлюється, то нічого дивного в запорі немає. Перекорм тварини та низька фізична активність також сприяє появі проблем із щоденною дефекацією.
Якщо собака харчується виключно сухим кормом та зіткнулася із запором, слід замінити звичний корм іншим. Можливо, саме цей корм не підходить вихованцю.
Проблеми зі здоров`ям
Запор може бути викликаний серйознішими проблемами зі здоров`ям, такими як:
- Запалення параанальних залоз.
- Скупчення глистів у кишечнику.
- Хвороби кишечника та підшлункової залози.
- Непрохідність кишечника.
- Захворювання печінки та нирок.
- Поліпи в товстому кишечнику.
- Запалення простати у собак.
- Хвороби неврологічного характеру.
Основні поради
Щоб зрозуміти, чим викликаний запор, необхідно поспостерігати за вихованцем: чи продовжує він їсти і пити, чи немає блювоти. Слід виміряти температуру, щоб з`ясувати, чи немає запалення.
Схильність до запорів господар собаки може визначити за консистенцією калу. Якщо він сухий і твердий, а також досить широкий, це і заважає тварині спорожнюватися.
Найкраще не намагатися навмання допомагати тварині. Клізмами можна тільки нашкодити, особливо якщо у собаки непрохідність. Тому перше, що необхідно зробити – відвідати ветеринара та пройти обстеження.
Діагностика
Ветеринар спочатку просто огляне тварину та опитає господаря. При деяких станах цього досить для постановки діагнозу.
Дуже важливо відзначити, чи є позиви до дефекації у тварини, чи вона взагалі не намагається сходити в туалет по великому. Якщо є підозра на внутрішні захворювання або присутність у травному тракті стороннього предмета, призначають рентген.
Для більш інформативного дослідження можна використовувати рентген з контрастом. Якщо на рентгенологічному дослідженні не вдалося побачити точну причину, додатково призначають УЗД очеревини.
З`ясувавши причину, лікар зможе призначити лікування. Розглянемо основні методи усунення запору.
Лікувальні заходи
Якщо запор викликаний неправильним харчуванням, фахівець надасть такі рекомендації:
- При натуральному харчуванні в меню додають овочі та висівки. Добре очистити кишечник допомагає буряк, морква, гарбуз. Овочі можна запропонувати собаці у сирому вигляді або відварити їх разом із крупою.
- Курячі кістки повністю виключити. Вони не несуть користі, при цьому можуть стати причиною непрохідності або навіть прорив стінок кишечника.
- Невідповідний сухий корм замінюють іншим. Якщо це не допомагає, переводять тварину на натуральне харчування.
- У раціон вихованця вводять кисломолочні продукти.
Проносні та клізми
Проносне використовують як експрес-засоби для звільнення кишечника. Вдаватися постійно до такого лікування не можна. Використання проносних препаратів викликає звикання, кишечник перестає нормально функціонувати. Можна дати собаці олію або магнезію.
Лікар може призначити клізму, щоб розм`якшити калові маси та добитися очищення кишечника. Для цього можна використати гумову грушу або кухоль Есмарха. Декоративним собакам достатньо 200-300 мл води, а великим породам потрібно близько 1 л.
- Вода для клізми кип`ятиться та охолоджується до 30ºС.
- Для клізми можна використовувати відвар ромашки або календули. Перед введенням рідини в задній прохід наконечник змащують вазеліном і спускають зайве повітря з груші.
- Потім наконечник вставляють в анус і повільно вводять відвар у кишечник.
Бажано проводити процедуру з помічником. Клізма не приносить радості вихованцю, тому він може огризатися або вириватися, при цьому легко травмувати його задній прохід.
Під час проведення клізми тварину поміщають у ванну або таз, щоб не забруднити приміщення каловими масами. Після процедури бажано вийти на вулицю, де вихованець зможе спорожнитися.
Лікування паразитів
Якщо у собаки глисти, призначають препарати для дегельмінтизації. Цуценят призначають Дронтал Джуніор – це суспензія, яку впорскують у пащу за допомогою шприца без голки. Старшим старшим собакам призначають таблетки: Азінокс, Дронтал Плюс та інші.
Виводити глистів у вихованців рекомендується щокварталу. Звичайно, якщо ознак глистів немає, а вихованець постійно гуляє під наглядом і нічого не підбирає із землі, можна не труїти його таблетками. Але все-таки раз на півріччя проводять профілактичне чищення, адже яйця глистів можна занести до приміщення з брудним взуттям. Щоб захистити печінку під час вигнання глистів використовують гепатопротектори.
Забитий шлунок
Якщо шлунок забитий кістками або вихованець проковтнув неїстівний предмет, потрібна допомога хірурга. Без операції неможливо видалити уламки кісток. Вони можуть травмувати слизову оболонку кишечника.
Що не можна робити, якщо собака не може сходити в туалет по-великому
Багато власників собак не звикли відвідувати ветеринара. Вони починають лікувати собаку самостійно. Слід пам`ятати, що деякі некваліфіковані дії здатні спричинити погіршення стану, а в деяких випадках і смерть вихованця.
Під час запору не можна:
- Насильно годувати собаку.
- Примушувати її виконувати фізичні вправи.
- Якщо достовірно відомо, що вихованець проковтнув неїстівний предмет, не слід самостійно займатися його вилученням з використанням проносних засобів.
Висновки
За випорожненнями собаки необхідно стежити постійно. При підозрі на запор слід відвідати ветеринара для виявлення його причин. Самолікування може призвести до розриву кишечника, перитоніту і смерті тварини.