Чому у собаки червоні вуха

Чим більше у пса вушні раковини, тим вище можливість підхопити інфекцію або зовнішнього паразита. Питання «чому у собаки червоніють вуха» має безліч відповідей, але найправильніший підхід – розбиратися в причинах почервоніння разом із ветеринаром.

Причини почервоніння

У зоні ризику - породи з довгими вухами, що висять (такса, пудель, спанієль, бассет-хаунд, деякі тер`єри і не тільки). Але періодично від вушних болячок, що супроводжуються почервонінням вуха, страждають інші собаки.

Червоність нерідко доповнюється свербінням, болем і накопиченням рідини з неприємним запахом. Тварина трясе головою, розчісує вуха до крові, втрачає апетит, погано спить (бродить з місця на місце). Іноді у вихованця підвищується температура. Про те, що саме викликало почервоніння внутрішньої поверхні вуха, розповість лікар, а завдання господаря не зволікати з відвідуванням ветеринарного пункту.

Алергія

У ролі провокатора може виступити будь-яка речовина (частіше - інгредієнт корму), після попадання якого в організм вухо червоніє, шкіра лущиться і покривається прищиками, починається сильне свербіння. У важких випадках з`являються гнійні жовтувато-сірі виділення.

Важливо! Винуватцями алергічного отиту виступають як атопія (надчутливість до компонентів довкілля), і часта у собак харчова алергія.

Харчовими подразниками часто бувають риба, дріжджі, курятина, рис, пшениця та овес, але не виключено, що ваш пес негативно сприйме якісь інші продукти.

Інфекція та паразити

Непомічений алергічний отит нерідко ускладнюється вторинною інфекцією (грибковою чи бактеріальною). У цьому випадку епідерміс зовнішнього слухового проходу не тільки червоніє, але й товщає (при хронічних формах хвороби), спостерігається висока концентрація сірки. Запущений та ускладнений інфекцією отит здатний призвести до повної втрати слуху, до того ж хронічна недуга гірше лікується і завдає собаці помітного дискомфорту.

Вушний свербіж та почервоніння характерні також для паразитарних захворювань, таких як:

• демодекоз;
• отодектоз;
• Хейлетієльоз.

Крім того, при паразитарному ураженні вуха в ньому утворюються вологі або сухі темно-коричневі виділення.

Чужорідне тіло

Як правило, воно потрапляє в слуховий прохід собак (особливо мисливських), які часто гуляють у лісопаркових зонах. Про те, що у вухо проникло стороннє тіло, наприклад, насіння або травинка, розповість обмежена зона почервоніння. У цьому випадку можна обійтися самотужки – витягти подразник із собачого вуха.

Інші аспекти

Травма вух

Собаки з великими вухами іноді травмують їх під час активних ігор, отримуючи гематоми. При гематомі вухо не тільки червоніє, а й стає відчутно гарячим, що говорить про розрив кровоносної судини.

При цьому пошкодження між шкірою та хрящем нерідко накопичується кров, що веде до вираженого розпухання вушної раковини.

Погана вентиляція

Широке вухо перегороджує шлях повітря, провокуючи накопичення вологи у внутрішніх вушних каналах, що дозволяє патогенним бактеріям легко розмножуватися. Вихід – раннє усунення вушних раковин. Ця операція необхідна не так для екстер`єру вихованця, як для його здоров`я.

Вестибулярне захворювання (периферичне)

Почервоніння буває ознакою ураження середнього або внутрішнього вуха, при якому собака втрачає рівновагу та орієнтацію. Це означає, що зачеплений вестибулярний апарат тварини.

Симптоми, на які варто звернути увагу:

• голова неприродно нахилена в один бік;
• вухо червоніє та болить;
• собака крутиться/падає у бік нахилу голови;
• нудота та блювання;
• собаці боляче відкривати пащу та жувати;
• втрата апетиту.

Купання

Вуха часто червоніють після невдалого купання, коли в слуховий прохід потрапляє вода і викликає запалення. При миття у ванній завжди затикайте вихованцю вуха ватними кульками, а на природі видаляйте вологу тампоном.

Також внутрішня поверхня вуха може змінити колір на червоний після укусу кліща.

Перша допомога при почервонінні

При виявленні кліща його витягують самостійно або у клініці. Це не дуже складна процедура, тим більше, що у продажу з`явилися інструменти для ефективного захоплення паразитів, що присмокталися.

Важливо! Якщо в слуховому проході засіло стороннє тіло, яке ви не в змозі витягнути (через глибину проникнення), не ризикуйте – везіть собаку до стаціонару. Невмілі дії тільки погіршать ситуацію – ви лише проштовхнете сторонній предмет ще далі.

Щоб усунути алергічні прояви, дайте вихованцю (з розрахунком на його вагу та вік) будь-який антигістамінний засіб. Так ви зніміть почервоніння вуха і свербіння, але не позбавитеся алергії. Якщо не хочеться тестувати тварину на алергени, спробуйте знайти подразник самостійно.

Для цього існує особлива методика, з покроковим винятком продуктів/виду корму: це займе не один день і навіть не тиждень, зате ви зрозумієте, яка їжа викликає алергічний відповідь.

При акценті на промислові корми спробуйте переключити тварину на нову, дієтичну лінійку продуктів або переведіть на натуральне меню. В останньому випадку продукти не змішують, а поступово вводять, спостерігаючи за реакцією собаки.

Якщо вам не вдалося виявити алерген, а вуха вихованця, як і раніше, червоніють і сверблять, доведеться відвідати «айболита».

Лікування отиту

Запалення зовнішнього вуха діагностується у собак часто, тим більше, що через нерозторопність власників недуга набуває хронічної форми. Причину отиту встановити не так просто: для цього потрібно досліджувати виділення із зовнішнього слухового проходу.

З`ясувавши природу хвороби (грибкова чи бактеріальна), лікар підбере ефективні адресні ліки. Щоб полегшити діагностику, не наносите перед візитом до лікаря місцеві мазі, лосьйони та гелі, які нівелюють симптоматику.

При лікуванні отиту зазвичай застосовують різні способи, включаючи:

• блокаду вушних нервів;
• промивання слухових проходів р-м гідрокарбонату натрію, далі – танін з гліцерином (1/20), розчин цинку сульфату (2%), креоліну (1/200), етакридину лактату (1/500) та стрептоцидну присипку;
• обробку розчином (2%) нітрату срібла, йодгліцерином, борним спиртом або перекисом водню;
• ментол на вазеліновому маслі 1-5% концентрації (при сильному свербіні).

Це цікаво! Оскільки ці методи не завжди давали необхідний ефект, запалення зовнішнього вуха спробували лікувати хімопсином, який використовується при хронічних гнійних отитах.

1. Вушна раковина разом із зовнішнім слуховим проходом протираються 3% розчином перекису водню.
2. Оброблені поверхні підсушуються ватним тампоном.
3. У вухо впускають кілька крапель розчину хімопсину (0,5%), розведеного у фізіологічному розчині хлориду натрію.

Схему повторюють двічі-тричі на добу до остаточного одужання собаки.

Запобіжні заходи, профілактика

Для попередження паразитарних отитів наносите на холку тварин щомісяця інсектицидні засоби фронтлайн, стронгхолд та інші. Після повернення з прогулянки не забудьте уважно оглянути собаку, приділяючи підвищену увагу її вухам.

Періодично протирайте внутрішні поверхні вушних раковин: можна використовувати вологі дитячі серветки, а також спеціальні вушні лосьйони. Під забороною – ватяні краплі або лікувальні препарати, якщо вони не призначені лікарем.

При довгих прилеглих вухах (якщо вони не були вчасно куповані) рекомендовано щоденне розчісування довгого волосся з тильного/лицьового боку зовнішнього вуха.

Важливо! Слідкуйте також за тим, щоб шерсть у вухах не скочувалась: при необхідності вистригаючи її або застосовуючи крем для депіляції. В останньому випадку, щоб уникнути алергії, крем треба обов`язково протестувати.

Ці заходи допоможуть знизити ризик отиту, але якщо запалення все-таки почалося, спробуйте налагодити циркуляцію повітря, піднявши собачі вуха і з`єднавши їх пластиром. Так ви полегшите стан вихованця, але робіть це обережно, щоб не травмувати ніжні вушні хрящі. І за будь-яких проблем з вухами не затягуйте зі зверненням у ветклініку.

Відео: чому у собаки червоні вуха