Як розпізнати лімфому у собак і в чому полягає лікування

Зазвичай лімфома виникає у собаки середнього та старшого віку. Причину захворювання досі не встановлено. Після низки досліджень виявлено, що у багатьох випадках лімфома у собак передається генетично, і в деяких порід така патологія спостерігається досить часто. До групи ризику належать:

• боксери;
• доги;
• сенбернари;
• такси;
• ердельтер`єри;
• ротвейлери;
• бассетхаунди.

Лімфосаркома у собак – один з найбільш часто зустрічаються різновидів лімфоми.

В анамнезі багатьох хворих собак є схожі зовнішні фактори:

• проживання собак у районах з діючими фабриками та заводами;
• застосування господарями гербіцидів для знищення бур`янів;
• у місцях проживання вихованців часто використовуються лакофарбові матеріали;
• собаку тривалий час лікували кортикостероїдними препаратами.

Стадії лімфоми

Лімфома поділяється на кілька стадій. За основу класифікації прийнято ступінь ураження лімфовузлів, органів та всього організму в цілому.

I стадія – торкнувся лише один лімфатичний вузол.

II – хвороба вражає кілька лімфовузлів.

III – збільшено всі лімфовузли.

IV – уражені печінка та селезінка. При цьому лімфовузли можуть залишатися в нормі, не змінювати розмір.

V - уражається кістковий мозок, порушена центральна нервова система, самопочуття тварини різко погіршується і закінчується все смертю.

Ознаки захворювання

У будь-якого виду лімфоми симптоми виявляються по-різному. Залежить це від того, який орган торкнеться, і як швидко розвивається хвороба.

Загальні ознаки:

• підвищена температура;
• відсутність апетиту;
• різка втрата ваги навіть за хорошого апетиту;
• млявість, швидка втома, сонливість;
• посилена линяння.

В інших випадках симптоми можуть бути різними.

Найчастіше помічають таку ознаку, як збільшення лімфовузлів. Вони можуть збільшитися під нижньою щелепою, в паху, в області лопаток. Збільшений лімфовузол округлої форми, він досить твердий, рухливий. При натисканні на нього тварина рідко відчуває біль. Особливістю є те, що лімфатичні вузли не зменшуються навіть після курсу прийому противірусних та протизапальних препаратів.

При інших видах та стадіях лімфоми у вихованця можуть бути проблеми зі шлунково-кишковим трактом, органами дихання (кашель, задишка), ураження шкіри, нервові розлади. На жаль, всі ці симптоми виявляються вже тоді, коли хвороба запущена, і перемогти її неможливо.

Помітивши у свого вихованця збільшені лімфовузли або будь-які інші, навіть незначні ознаки, необхідно відразу звернутися до лікаря. Тільки на ранній стадії може бути сприятливий прогноз. І якщо вилікувати лімфому повністю не можна, можна продовжити життя майже на рік, а для собаки це великий термін.

Діагностика

Визначити точний діагноз можуть лише у ветеринарній клініці після цілого ряду обстежень:

• ветеринарний лікар проводить пальпацію, виявляючи збільшення лімфатичних вузлів та інших внутрішніх органів (печінки, селезінки, органів черевної порожнини);
• проводиться аналіз крові, при якому визначають кількість лімфоцитів та білка, форми еритроцитів. Під час серологічного обстеження перевіряють реакцію імунітету;
• беруть сечу на аналіз.

Основним та найбільш точним обстеженням є пунктування. Зі збільшеного лімфовузла береться матеріал для цитологічного або гістологічного дослідження. Виявляється, є в ураженому органі змінені клітини чи ні.

Цитологію роблять частіше, тому що цей аналіз не вимагає спеціальної підготовки тварини та проводиться без анестезії. Лімфовузол проколюють за допомогою шприца.

Гістологія проводиться рідше, тому що тканину для дослідження січуть під наркозом. Зазвичай це відбувається тоді, коли необхідно терміново видалити лімфовузол.

У деяких випадках роблять рентген та ультразвукове дослідження.

Тільки після отримання результатів всіх обстежень можна поставити точний діагноз та почати лікувати собаку.

Лікування

Лікування лімфоми буває результативним лише на ранній стадії захворювання. Цілком хвороба не виліковується, але за допомогою медикаментів можна домогтися ремісії захворювання на термін від кількох місяців до року.

Без лікування лімфома розвивається стрімко і летальний кінець настає через 3-4 тижні. Смерть відбувається через те, що уражений орган повністю перестає функціонувати.

Основний метод лікування – хіміотерапія. Існує безліч препаратів для її проведення і жоден із них недосконалий. Який з них застосувати, за якою схемою проводити хіміотерапію, як максимально уникнути ускладнень – це визначає ветеринарний лікар. Його вирішення залежить від стадії захворювання, стану собаки та безлічі інших супутніх факторів.

Якщо лімфома перейшла до однієї з останніх стадій, а загальний стан собаки сильно погіршився, то проводити терапію безглуздо. Ліки призупиняють розвиток хвороби, але при цьому вони негативно впливають на інші органи та системи. У цьому випадку лікар призначає знеболювальні та кортикостероїдні препарати.

Лімфому перемогти не можна. Навіть після ремісії хвороба через деякий час знову почне свою руйнівну дію. Мета будь-якого лікування – покращити самопочуття собаки та продовжити її життя настільки, наскільки можливо при даному діагнозі.

Профілактика

Оскільки наука не визначила причин виникнення онкологічних захворювань, то і запобігти їх неможливо. Єдине, що може зробити кожен власник – бути більш уважним до стану свого вихованця, особливо якщо відомо, що у його родоводі були випадки захворювання на лімфу. При збільшенні лімфовузлів необхідно одразу звернутися до ветклініки.

Також слід вчинити, якщо у тварини помічені інші зміни у здоров`ї. І добре, якщо діагноз не підтвердиться, але зі схожими ознаками може протікати будь-яке інше захворювання, а терапія на ранній стадії завжди буває ефективною.