Що робити, якщо у собаки відмовляють задні лапи

Категорія Собаки

Зміст

Про причини проблеми
Про допомогу псу

Що робити, якщо у собаки відмовляють задні лапи

Ця патологія частіше виникає у представників дрібних та середніх порід собак. Генетична схильність до уражень міжхребцевих дисків спостерігається у такс, всіх брахіцефалічних псів. Зазвичай проблеми із задніми лапами починаються у віці 3-8 років. Отже, дізнаємося, чому тварин відмовляють задні лапи, і що потрібно в таких ситуаціях робити.

Про причини проблеми

Перерахуємо найпоширеніші серед них:

Травми. Розриви зв`язок та сухожилля, переломи, розтягнення, пошкодження периферичних нервів призводять до порушень функції кінцівок. До травматичних причин відносять також удари, автотравми, падіння, укуси під час бійок, різкі повороти, підскальзування на крижаній кірці. Якщо йдеться про травмування хребта, то порушується цілісність його структури, виникає набряк, і це призводить до стискання радикулярних нервів. Якщо цей процес тривалий, то нервові клітини гинуть, припиняється іннервація кінцівок.
Запальні захворювання. Це артрити, артрози суглобів, дископатії, пухлини, грижі міжхребцевого диска, парези та паралічі.

Дегенеративні захворювання хребта. Вони порушують важливі обмінні процеси в тканинах, змінюють структури ланок хребетного стовпа, що негативно відображається на роботі задніх лап.

Спондильоз. Це локальне старіння хребетних сегментів. На ранній стадії недуга не виявляється. Коли він прогресує - починається звапніння (відкладення в тканинах солей кальцію) кінцівок.

Пухлини. Якщо вони розвиваються поблизу спинного мозку або в ньому самому, то це призводить до послаблення або відмови задніх кінцівок, порушення ходи, розладів сечовипускання та дефекації.

Дископатія. Причиною ураження тазових кінцівок бувають захворювання міжхребцевих дисків. Змінена речовина диска проникає в канал хребта, затискає спинний мозок. Виявляється це неврологічним дефіцитом. Проблема частіше характерна літнім тваринам, великим, французьким бульдогам.

Про допомогу псу

Помічаючи ознаки неблагополуччя у пересуванні пса, варто відразу звертатися до ветлікаря, що спеціалізується в області неврології. Больова реакція при зміні положення тіла, небажання ходити, напружена хода – ознаки відмови задніх лап та сигнал до негайного звернення за медичною допомогою.

Якщо пес отримав травму хребта, то до лікаря його потрібно доставити в іммобілізованому стані, не застосовуючи знеболюючих. Біль обмежить активність собаки, що дозволить уникнути зміщення хребців. Встановивши діагноз, лікар призначить медикаментозне лікування швидше за все у вигляді ін`єкцій. Можливо, знадобиться проведення операції. У період відновлення хвостатим пацієнтам призначаються масажі, спеціальні заняття з повернення рухової активності.

Зневірятися відразу не потрібно. Відомі випадки, коли знерухомлені повністю собаки поверталися до активного пересування.

При відмові у собаки задніх лап фахівець спочатку проведе ретельний огляд та оцінить стан пацієнта. Потім він надасть екстрену допомогу, поставить попередній діагноз. Коли йдеться про спінальну патологію, то лікар перевіряє, чи збереглися чутливість кінцівок, рефлекси та больовий синдром у зоні хребта. Призначається рентгенологічне дослідження. Часто фахівці проводять мієлографію. Так називається обстеження із введенням у спинномозковий канал рентгеноконтрасної речовини. Мієлографія дозволяє виявити найменші порушення, непомітні на стандартному рентгенівському знімку. Аналізи крові та сечі дозволяють ветеринару виявити або виключити супутні патології, наприклад, ниркову, серцеву та печінкову недостатність, пієлонефрит.

Після вищевказаних досліджень фахівець може дати прогноз розвитку захворювання та поставить господаря перед вибором між хірургічним та терапевтичним лікуванням. Можливо, наполягатиме на якомусь одному з них.

Отже, жоден господар не зможе встановити правильний діагноз своєму вихованцю у разі відмови задніх лап. Тільки кваліфікований фахівець зможе призначити адекватну терапію та повернути псові колишню активність.