Родезійський ріджбек: характеристика породи

Родезійський ріджбек – одна з найдавніших робочих порід собак. Ріджбекі воістину унікальні, оскільки є не лише нерозповсюдженими, а й єдиними офіційно визнаними породними псами із спекотної Африки. Саме через рідкість породи щасливим власникам пса складно розібратися в нюансах його утримання, правилах виховання та годування. Яка ж історія розвитку породи, як правильно складе раціон пса та рекомендації з дресирування.

Історія походження породи

Родезійські ріджбеки з`явилися завдяки схрещуванню одомашнених та диких псів. Відмінною рисою цих собак була смуга вовни від холки до основи хвоста, яка називається рідж. Такий гребінь є ще у диких псових собак, які проживали в Єгипті протягом 3 000 років до нашої ери. Саме наскельні малюнки підтверджують спорідненість стародавніх собак із сучасними родезійськими ріджбеками.

Деякі фахівці також стверджують, що собаки зі схожою статурою та зовнішнім виглядом також проживали в Ефіопії. Першими власниками цих собак стали люди з племені, поряд з яким жили ці пси, і вони перевезли їх до Південної Африки.

Створення першого розплідника

До 19 століття рижбеки стали великою рідкістю. Аборигенним собакам цієї породи довіряли в основному охорону майна та використовували їх у полюванні на велику дичину. Незабаром з`явився перший розплідник, який організував у ПАР Чарльз Хельм. Заводчик привіз зі своєї подорожі пару псів аборигенного типу та ріджбеків.

У своєму розпліднику чоловік привітно приймав гостей і із задоволенням демонстрував граціозних вихованців, що й послужило надалі своєрідною рекламою для цих породних псів. Знаменитий на той час мисливець Ройєн, який славився полюванням на великого звіра, зацікавився ріджбеками, вважаючи, що вони у його справі послужать непоганими товаришами. Ройєн прийняв рішення про переселення в Родезію, щоб самостійно зайнятися розведенням цих собак.

Мисливець схрещував цуценят аборигенних псів з найкращими гончими та лягавими породними собаками. Від отриманих в`язок, для подальшого розведення, Ройєн відбирав цуценят з ріджем і добре розвиненими охоронними та мисливськими якостями. Багато заводчиків, які побували в розпліднику Ройєна, називали ріджбеків Левовими собаками. Через таку прізвисько більшість любителів вважали, що пес може полювати на лева самостійно і навіть убити його. Така думка була дуже помилковою, оскільки пси могли полювати лише групами і заганяти дичину, утримуючи до приходу мисливця, а ніяк не вбивати її.

Одночасно відбувалося формування ще одного типу родезійського ріджбека – охоронного. Ці пси мали чимало подібних рис з мастифами та його використовували, переважно охорони покупців, безліч їх майна.

Офіційне визнання

Перші породні цуценята з`явилися на території Європи ще наприкінці 19 століття, але стандарт родезійських ріджбеків був прийнятий набагато пізніше, а саме у 20-х роках минулого сторіччя. Через кілька років після створення опису, ця порода собак була офіційно визнана в Африці. Світове визнання на той момент було неможливим, оскільки представники породи помітно відрізнялися за екстер`єром. З роками зовнішній вигляд родезійських ріджбеків був згладжений, а відмінна риса у вигляді ріджа – збережена. Незабаром Міжнародна Кінологічна Федерація (FCI) схвалила родезійських ріджбеків та внесла їх до племінних реєстрів. Інформація про родезійський ріджбек вікіпедії вказує на те, що ця єдина південноафриканська порода собак, визнана FCI.

Родезійський ріджбек: опис зовнішнього вигляду, допустимі забарвлення

Екстер`єр родезійського ріджбека повністю відповідає його призначенню. Оскільки представники цієї породи насамперед відмінні мисливці, вони витривалі, збалансовані, спритні та спритні пси. У кожного чистокровного родезійського ріджбека повинен бути присутнім набір цих обов`язкових робочих якостей на додаток до витонченої, елегантної та симетричної статури.

Відмінною рисою родезійського ріджбека вважають гребінь вовни, який зростає у зворотному напрямку. Завдяки цій цікавій особливості, родезійські ріджбеки, фото яких можна знайти в мережі, відображені на них у ракурсі зі спини.

Рідж (гребінь) також повинен, відповідно до стандарту, відповідати низці вимог. По перше, віночки повинні бути симетричними біля основи, від лопаток. По-друге, вони мають бути трохи довше від загальної довжини гребеня, а в – третіх – ширина ріджу біля основи або трохи нижче ½ довжини повинна становити близько 5 см.

Розміри родезійського ріджбека при оцінюванні, безумовно, враховуються, але головними критеріями є пропорції. Самки відрізняються від самців більш елегантною та витягнутою статурою, розміром та вагою. Отже, у стандарті прописані наступні зростання та вага для різностатевих особин:

• Самець: зріст від 63 до 69 см, вага – близько 36 кг;
• Самка: зріст від 60 до 66 см, вага – приблизно 32 кг.

Допустимі забарвлення

Шерсть у родезійських ріджбеків досить щільна, з характерним блиском, що добре прилягає до тіла. Стандартом допускаються всі забарвлення, від червоного до червоно-жовтого відтінку. Допускається і наявність наступних міток:

• темна маска;
• незначна кількість волосків білого кольору;
• мітки на пальцях та грудній клітці.

Не вітається велика кількість білих міток на животі, вище ліктів і чорний крап.

Характер та особливості дресирування

Оскільки порода належить до лягавих, дресирування собак має свої специфічні особливості. Тільки терплячий і наполегливий власник зможе навчати родезійського ріджбека, оскільки ці собаки не відносяться до легконавчених і поступливих. Без обов`язкових фізичних навантажень, собака стане некерованим і неврівноваженим, тому дресирування краще не відкладати і починати його якомога раніше.

Мисливські пси можуть легко долати непрохідну місцевість і відпочивати лише кілька годин, навіть після тривалої пробіжки. В основному, родезійські риджбеки використовуються для полювання на птахів, тому їх необхідно «ганяти» по болотистій місцевості та змушувати плавати у холодній воді. Якщо ж собака купується не на полювання, то необхідність навантажень все одно залишається актуальною.

Дресирувати ріджбека необхідно регулярно і грамотно, не спускаючи його з повідця під час перших занять. На першому місці для родезійського ріджбека його мисливські інстинкти і тому, почувши «видобуток», він пуститься в погоню, ігнорую команди господаря. Власник також не повинен заохочувати необґрунтовану агресію ріджбека до інших тварин, оскільки він почне кидатися під час прогулянок на кожну зустрічну кішку чи птицю.

З дітьми собаки уживаються добре і люблять активні ігри на свіжому повітрі. Ріджбеку також потрібні тривалі прогулянки, особливо при квартирному утриманні.

Характер у ріджбеків досить норовливий, волелюбний і тому господар повинен постійно доводити собаці свою перевагу над нею. Інакше пес стане некерованим.

Важливим пунктом у вихованні родезійського ріджбека є рання соціалізація. Цуценя необхідно з раннього віку починати знайомити з новими людьми та вихованцями, не заохочуючи при цьому прояви необґрунтованої агресії. Настороженість і підозрілість, властиві родезійському ріджбеку, без своєчасної соціалізації призведуть до агресивності та неконтрольованості. Пес вважатиме всіх оточуючих людей ворогами (зокрема і членів сім`ї), а домашніх вихованців – здобиччю, за відсутності правильного виховання.

Для спільних прогулянок у компанію ріджбеку краще додавати тер`єрів та лягавих. Безпородних і декоративних собак родезійський ріджбек сприйматиме як видобуток.

Догляд та утримання

Для утримання на вулиці родезійські ріджбеки не підходять. Навіть у літню пору року, при утриманні в заміському котеджі, собака повинен мати вільний доступ до будинку, а не весь час перебувати на ланцюгу або в будці. Якщо ж ріджбек живе у квартирі, тривалі щоденні прогулянки йому потрібні. Бажано також водити пса на спеціалізовані майданчики для собак та займатися з ним спортом.

До суворих зим вихованця необхідно привчати поступово. Цуценя, в зимову та осінню пору року потрібно одягати у спеціальні костюми, оскільки його імунітет ще слабкий, а дорослу особину лише за сильних морозів та у дощову погоду.

Представники цієї породи схильні до алергій та швидкого набору зайвої ваги, тому до складання раціону необхідно підійти з усією відповідальністю. Скласти раціон з натуральних продуктів для недосвідченого власника буде дуже проблематично, оскільки меню для вихованця має бути поживним, але при цьому дієтичним. Саме тому краще годувати ріджбека промисловим сухим та консервованим кормом не нижче преміум класу, який є гіпоалергенним.

Шерсть родезійського ріджбека потрібно регулярно очищати за допомогою м`якої щітки, добре вичісувати під час линьки. Водні процедури можна здійснювати лише за необхідності.

Пазурі у родезійських ріджбеків, при регулярних навантаженнях стираються природним шляхом. При необхідності підрізати кігті собаці, можна скористатися гільйотинним кігтерезом. Особливу увагу необхідно приділяти очам та вухам вихованця. Зважаючи на схильність до отитів та офтальмологічних недуг, органи зору та слуху домашнього вихованця потребують постійного контролю.

Вуха риджбеку необхідно очищати раз на пару тижнів за допомогою ватних дисків, змочених у дитячій олії або антибактеріальному розчині. Протирати при цьому потрібно лише видиму частину вуха, не вичищаючи вушну раковину.

Повіки собаки потрібно при необхідності очищати ватним диском, який змочується у теплій воді. Відвари з трав для протирання повік, без рекомендації ветлікаря не можна. Звичайні виділення з очей не повинні мати будь-якого відтінку та неприємного запаху.

Здоров`я ріджбека

Середня тривалість життя ріджбеків – 12 років, при дотриманні всіх правил щодо догляду та утримання. Оскільки пси цієї породи мають схильність до досить великої кількості захворювань, профілактичні огляди у ветеринарного лікаря повинні бути не рідше 1 разу на півроку.

До найпоширеніших недуг, які можуть виникнути у родезійського ріджбека, відносяться:

• дермоїдний синус;
• заворот кишечника;
• дисплазія кульшового суглоба;
• остеохондроз;
• дегенеративна мієлопатія;
• офтальмологічні недуги (глаукома, заворот віку та ін.);
• гіпотиреоз;
• алергія харчова;
• ожиріння;
• вроджена глухота.

Більшість перелічених вище хвороб виникає у вже літніх собак, але і при неправильному догляді вони можуть вражати молодих особин і навіть цуценят.

Скільки коштує цуценя родезійського ріджбека?

Ціна на родезійських ріджбеків буває різною і залежить вона від родоводу собаки та його відповідності стандарту. Ті особини. Які були вибраковані з подальшого розведення через неприпустиме забарвлення, коштують у середньому 250 доларів. Ціна на цуценят, що відповідають стандарту та з усіма документами набагато вища і стартує від 600 доларів.

Безумовно, купувати породного собаку краще в розпліднику. Родезійського ріджбека можна придбати і «з рук». Ціна в цьому випадку виявляється, як правило, набагато нижчою, але й гарантій на те, що пес дійсно є чистокровним ріджбеком, залишається менше.