Аляскінський маламут

Аляскінський маламут (англ. Alaskan Malamute) це великий собака, призначений для роботи в упряжці на Алясці. Вважається, що це одна з найдавніших порід собак, виведена ескімоським племенем малем`ют спочатку як звичайна, а потім як їздова собака. Найчастіше їх плутають з сибірськими хаски, так як у них схожі забарвлення, але маламути значно більші і мають більш домінантний характер.

Тези

• Не рекомендуються для недосвідчених любителів, тому що природний розум і незалежність роблять їх складними для дресирування та навчання.

• Маламути будуть прагнути домінувати в сім`ї, і кожен її член повинен бути готовий (і вміти), поставити себе на позицію вище, ніж вони.

• Вони чудово риють, це закладено у них природою. Це потрібно враховувати, якщо собака живе у дворі, тому що можуть постраждати рослини і вона може викопати підкоп під парканом.

• Це великий, енергійний собака, створений для перевезення вантажів. Якщо її правильно не дресирували і їй нудно, то вона може стати руйнівною для дому.

• При правильно соціалізації та вихованні, маламути можуть добре уживатися в будинку з собаками та кішками. Але, на вулиці ці правила не поширюються і вони полюватимуть на дрібних тварин, у тому числі і на сусідських котів.

• Вони не вміють гавкати (за рідкісними винятками), а їхня густа вовна не призначена для жаркого клімату.

Історія породи

Аляскінські маламути вважаються однією з найдавніших порід собак, однозначно найстародавнішою в Північній Америці і, ймовірно, що найбільш довго живе поряд з людиною. Теорія підкріплюється археологічними знахідками, що підтверджують, що вони мало змінилися з давніх часів. Аналіз ДНК цієї породи, проведений у 2004 році, підтвердив, що вона найбільш близька до вовка.

Ймовірно, що предками сучасного маламуту були одомашнені вовки зі Східної та Центральної Азії. Вони потрапили до Північної Америки разом із кочівниками через Берінгову протоку зі східного Сибіру за часів плейстоцену, близько 14 000 років тому.

Аналіз ДНК сибірських хаски, аляскинського клі-ка і аляскинського маламута показав їх спорідненість із вовком та один з одним. Основна відмінність між ними в розмірах, маламути більші, потужніше складені і з важкою кісткою, їх вага коливається від 34 до 39 кг.

Тоді як сибірські хаски менше, середнього розміру та важать 20-27 кг. Згідно з даними отриманими палеонтологами, собака часів палеоліту зовні нагадував хаски, але за розмірами був навіть крупніший за маламут.

І хоча наукових доказів цьому немає, але маламути схожі на першого вовка, одомашненого людиною. Або, іншими словами, це перший собака на землі.

Будучи членами племені, собаки цього періоду просто не могли мати спеціалізацію. Життя ескімоських племен полягало в кочівницькому пересуванні суворими землями, і пошуку їжі.

Їх використовували на полюванні, як сторожових та в будь-яких інших цілях. Ескімоси далеко не відразу почали використовувати собак як їздові, у них не було такого вибору.

Суворий клімат Аляски, обмеженість продовольства зіграли у розвитку породи ключову роль. Собаки, які не змогли вижити в цьому кліматі, просто зникали з генетичного ланцюга, залишаючи місце тільки найпристосованішим і найсильнішим.

Аляскінські маламути імовірно виведені інуїтським (самоназва ескімосів) племенем малем`ют. Потрапивши на Аляску з Сибіру, ​​вони осіли на річці Анвік. Саме так вони розвивалися протягом століть, за заданими ескімосами стандартами.

А стандарти були прості і не мали відношення до краси, собака повинен був бути сильним, здатним як полювати, так і тягнути нарти і добре переносити морози. Внаслідок цієї природної селекційної роботи з`явився аляскінський маламут. Традиційно їх використовували на полюванні, для охорони кочів та як їздових собак.

Знайомство європейців із цими собаками почалося з часу підкорення Сибіру, ​​але справжня популярність прийшла у 1896 році, з початком золотої лихоманки на Клондайку. Хлинув натовп бажаючих наживи і всі вони хотіли пересуватися якнайшвидше, що в умовах півночі непросте завдання.

Ціни на собак злетіли, наприклад, за упряжку платили $1,500 і $500 за хорошого собаку, або $40,000 і $13,000 у сучасному еквіваленті. Маламути стали найдорожчим і найбажанішим собакою в регіоні.

Разом із золотошукачами прибули й інші породи собак, наприклад, ньюфаундленди і сенбернари. Їх почали схрещувати з місцевими, сподіваючись отримати сильніших собак. Однак, як їздові такі метиси не годилися і більше билися один з одним, ніж тягли нарти.

У той же час гонки на собачі упряжках стають популярним спортом. У 1908 році відбувся "All Alaska Sweepstakes", гонка довжиною в 408 миль. Перемога в цьому гоні означала престиж, славу та гроші і люди з усієї Аляски збирали собак для цих перегонів.

Але, незважаючи на витривалість, уміння працювати в команді та пристосованість до клімату, за швидкісними якостями аляскінські маламути програвали іншим породам. Власники сподівалися улучиш їхню швидкість, шляхом схрещування з дрібними породами і в цей період чистокровні собаки були на межі зникнення.

До 1920 становище породи було критичним і вона знаходилася на межі зникнення. Вони, як і раніше, були сильні і витривалі, але кількість чистокровних собак критично зменшилася. Тоді невелика група заводчиків об`єдналася, щоб відновити породу.

Протягом наступних 20 років вони поділяться на три лінії, щоб у підсумку стати сучасним типом собак. Ці лінії: Коцебу, М`Лут та Хінман-Ірвін. Усі сучасні собаки походять від цих ліній і мають риси тієї чи іншої з них.

Не встигла порода відновитись, як почалася Друга світова війна, в якій вони брали участь. Втрати були величезні і до 1947 залишилося всього 30 зареєстрованих собак, але зусиллями любителів породу вдалося врятувати, хоча для цього і довелося порушити чистоту ліній.

Сьогодні аляскінський маламут це одна з найпопулярніших порід північних собак. Почавши як їздовий собака у ескімоських племен, зараз це офіційний символ штату Аляска, але ще часто використовуються у своїй традиційній ролі.

Опис

Хоча їх часто вважають за близького родича сибірського хаски, аляскінські маламути найбільший і найстаріший собака півночі. Потужні, атлетичні, витривалі, вони створені для того, щоб перевозити важкі вантажі на великі відстані.

Висота собак в загривку досягає 64 см, а вага 39 кг, тоді як суки досягають 58 см і 34 кг. Втім, часто зустрічаються особи як більшого, так і меншого розміру. При оцінці собаки, більше уваги приділяється типу, пропорційності, спритності та іншим функціональним ознакам, ніж розміру.

Голова велика, широка, пропорційна щодо тіла. При погляді спереду, форма голови та морди має нагадувати вовка.

Очі середнього розміру, мигдалеподібної форми, зовнішні куточки очей розташовані вище, ніж внутрішні. Колір очей повинен бути карі, блакитні очі, що дискваліфікує порок.

Вуха середнього розміру, трикутної форми, зі злегка округлими кінчиками, широко розставлені на голові.

У аляскінського маламуту густа подвійна шерсть, з жорстким остовим волоссям і густим підшерстком. Підшерстя щільне, маслянисте і товсте, надає відмінний захист. Протягом літніх місяців шерсть стає менш густою та короткою.

Колір вовни коливається від сірого, вовчого до чорного, соболиного та різних відтінків. Допускається біле, однотонне забарвлення. Поєднання забарвлень допускається в підшерсті, мітках та на штанах.

Характер

Ці собаки відомі своїм доброзичливим ставленням до людей. Вони ніколи не уникатимуть незнайомців, вітаючи кожного як давно забутого друга.

Характер аляскінського маламуту не робить його придатним для сторожової роботи, хоча його розміри та зовнішність, що нагадує вовка лякають перехожих.

А дружність і товариськість означають, що вони не можуть любити тільки одну людину.

Ще однією причиною, через яку вони не підходять для охорони, є відсутність у них гавкіт, у традиційному сенсі. Однак вони можуть бути досить вокальними при вираженні щастя, страху, самотності або хвилювання. Емоції вони висловлюють за допомогою різноманітних звуків — бурчання, верещання, воя. Хоча невелика їх кількість все ж таки може гавкати.

Маламути, так само як і акіта-іну, люблять носити речі в пащі, це може бути навіть ваше зап`ястя. Але це не акт агресії, небажання завдати шкоди, а мила риса. Вони можуть взяти за зап`ястя, щоб привести вас до повідця, коли бажають погуляти. Це інстинктивна поведінка, яку неможливо викорінити.

Аляскінські маламути мають неймовірну пам`ять, властивість, яка служила їм у суворому кліматі і дозволяла знайти дорогу по найдрібніших слідах. Ця властивість означає, що при дресируванні потрібно бути дуже обережним.

Грубе, незаслужене звернення може призвести до повної втрати довіри до дресирувальника. Ще одним побічним продуктом природного розуму є незалежність, бажання подумати самому та спробувати межі дозволеного.

Дуже важливо, щоб власник був послідовним і твердим, і грав роль лідера чи альфи у собачому житті. Якщо власник не буде наполегливим і не займатиме роль господаря, собака візьме на себе цю роль і пануватиме в будинку. Це призведе до агресії, щоб вказати членам зграї (людям), на їхнє місце.

Собаки, які взяли на себе цю роль, складно перенавчаються, можуть вимагати професійного дресирувальника, реабілітації або навіть нової сім`ї, де власник поставить себе як домінуючу особину. Незграбні спроби власників встановити себе у ролі альфи, призведуть до агресії.

А ще маламути схильні швидко все розуміти і швидко нудьгувати, так що дресирування має бути коротким, різноманітним і рясніти стимулами.

На відміну від інших порід, які будуть повторювати одне й те саме щоразу, маламут покине і піде займатися справами розумнішими. Найчастіше їх описують як розумних, але впертих. Позитивне закріплення, нагороди та смакоти працюють куди краще ніж грубість та сила.

Починаючи з щенячого віку, правила, межі та обмеження повинні бути ясно позначені та дотримуватися з завзятою, але м`якою забороною. Батьки цих собак самі вирішували що і як робити, пробиваючи собі дорогу через мороз, сніг, завірюху і таку поведінку не можна взяти і вимкнути за бажанням власника. Важливо розуміти, що аляскінського маламуту можна направити туди куди вам потрібно, але не можна змусити туди прийти силою.

Хоча вони розуміють і вчаться дуже швидко, часто беруть деякий час, перш ніж виконати команду. Незалежні, якщо вони розуміють, що ваша команда не має сенсу або вони його в ній не бачать, але зволікають з її виконанням, а то й зовсім не виконують.

Пам`ятайте, що їх сотні років відбирали як їздових собак, нездатних до одноманітної роботи. Вони чудово проявляють себе у спортивних дисциплінах, і тих речах де потрібен розум, витривалість та різкість.

Розумні, маламути потребують занять, що позбавляють нудьги та одноманітності. Якщо такого заняття немає, але нудьга стає деструктивною і в домашній обстановці проявляється у погризених меблях, розбитих горщиках, обірваних шпалерах.

Будучи зграйними, вони повинні бути членами зграї, якщо залишаються одні, то страждають від стресу, нудьги і якщо у них є доступ до двору, то починають активно його перекопувати.

Для аляскінських маламутів - «земельні роботи» це природно, вони копають для розваги і для того, щоб охолоне в ямі. Якщо вам пощастило і ваш маламут любить копати, краще виділити йому куточок для цього або змиритися і забути про гарний газон, так як скоригувати таку поведінку неможливо.

Важливіше зробити їхнє життя цікавим, дати безліч спілкування, тренувань, прогулянок та зменшить деструктивну поведінку. Вони створені для щоденної, важкої роботи і це люди винні в тому, що їм нікуди подіти енергію. Власникам не мають можливості вигулювати, грати, виховувати маламута, краще звернути увагу на інші породи.

Як усі собаки, що працюють у упряжці, маламути добре знають спільну мову з іншими собаками. Соціалізацію їх потрібно починати раніше і знайомити з новими запахами, видами, тваринами та людьми.

Собаки, які не пройшли належної соціалізації, можуть домінувати над іншими собаками такої самої статі. Якщо ті не відступають, можуть виникати бійки. Хоча такі бійки не призводять до серйозних травм чи загибелі, вони зупиняються як тільки супротивник визнає перемогу.

Аляскінські маламути дуже дбайливі з дітьми і добре знаходять з ними спільну мову, тому що люблять грати та активність. Але, це великі собаки і не варто їх залишати віч-на-віч, без нагляду.

Як і інші шпицеподібні породи, вони можуть бути небезпечними для дрібних тварин. Вони формувалися природним шляхом, їхні батьки полювали і заганяли видобуток для виживання. Якщо випустити їх без повідка в природі, то вони полюватимуть на дрібних тварин, а в межах переслідувати кішок, білок.

При правильно соціалізації у віці 6-12 тижнів, маламути можуть приймати інших тварин як членів зграї. Однак, це не поширюється на інших тварин, поза домом.

Наприклад, вдома вони чудово живуть із вашим котом, але на вулиці вбивають кота сусіда. Ці собаки не рекомендуються для будинків де є інші дрібні тварини, інстинкт мисливця в них сильніший за розум.

Причому при полюванні вони схожі на кішок: тихі та завмерлі, вони притискаються до землі, перш ніж кинеться на жертву. Власники, які не можуть впоратися з такою поведінкою і схильні гуляти з собакою без повідка, не повинні заводити собі таку породу.

Догляд

Це охайні собаки, без характерного запаху псини. Вони доглядають за собою ніби кішки, видаляючи бруд звідусіль, куди можуть дотягнутися. Однак, шерсть у них густа, жорстка, із щільним підшерстком і якщо ви плануєте утримувати їх у квартирі, невеликий догляд за нею потрібен.

Зазвичай линяють вони двічі на рік, на літо шерсть стає коротшою і не такою густою. У цей час ця шерсть рясно обсипається на меблі та килими, літає у повітрі. Зменшити її кількість можна простим вичісуванням щодня.

Здоров`я

Існує лише одне дослідження здоров`я собак цієї породи, проведене в 2004 UK Kennel Club на маленькій групі з 14 собак. Середня тривалість життя аляскінського маламуту 10.7 років, що можна порівняти з іншими породами такого ж розміру. Проте, вибірка занадто мала, щоб вважатися достовірною та інші джерела свідчать, що маламут має одну з найбільших тривалостей життя для великих собак — до 15 років.

Проте, вибірка занадто мала, щоб вважатися достовірною та інші джерела свідчать, що маламут має одну з найбільших тривалостей життя для великих собак — до 15 років.

Найчастішими хворобами вважаються: дисплазія та катаракта.