Анатолійська вівчарка — пильний сторож та захисник

Кангал завжди був охоронцем, а не пастухом

Визнання FCI порода отримала лише 1989 року. На це вплинула і її порівняльна нечисленність, і обмеженість розведення (дозволено лише на території Туреччини).

Карабашем собаку назвали через темне забарвлення морди та вух

Інша назва породи – карабаш – у перекладі означає «чорна голова», що точно описує особливість забарвлення цього собаки.

Опис породи турецький кангал

За класифікацією МКФ кангал належить до 2-ї групи («Пінчери та шнауцери, молоси, гірські та швейцарські скотогінні собаки»), секції 2.2 («Гірські собаки»). Стандарт породи зафіксовано за номером 331.

Таблиця: стандарт зовнішності анатолійської вівчарки

Недоліки (вади)

Будь-яке відхилення від норм стандарту вважається недоліком. До серйозних вад відносяться:

• висота крупа нижче висоти холки;
• надто легка або важка статура;
• нетипова форма хвоста;
• біла пляма на грудях діаметром понад 10 см;
• біла лінія на морді, масці, біла пляма на шиї.

Підстави для дискваліфікації собаки

Причинами дискваліфікації особи можуть стати:

• агресія чи боягузтво;
• недокус;
• перекушування, що перевищує зворотні ножиці (з відходом);
• надто коротка морда (одна третина довжини черепа);
• шерсть дуже коротка і гладка, позбавлена ​​підшерстка;
• відсутність маски на морді;
• коричневий ніс та пігментація;
• очі різного кольору.

Характер кангалу

Анатолійська вівчарка — собака врівноважена, горда, незалежна і впевнена в собі. Це дуже розумний і слухняний вихованець, сміливий сторож, але без агресії. До незнайомців виявляє настороженість, лише коли несе сторожову службу. Дуже ніжна із власниками.

Кангал - робочий собака, справжній помічник людини, здатний працювати у важких умовах, навіть якщо доводиться обходитися без їжі та води. Це вимагає від собаки самостійності, обмірковування та прийняття рішень. Тому турецький карабаш дуже гордий та незалежний, він знає ціну своїм здібностям. І господар потрібен під стать — сильний і вольовий.

Анатолійські вівчарки чудово знають свою територію і охоронятимуть її дуже пильно. При необхідності пес може голосно гавкати, але ніколи не робитиме цього даремно.

Кангал - дуже пильний сторож

У собак цієї породи стійка психіка, вони дружелюбні по відношенню до всіх членів сім`ї. Кангал виглядає серйозно, та й розміри у нього великі. Проте собаку можна залишити наодинці з дітьми, він не завдасть їм шкоди, дбайливо ставиться і охоронятиме. Але дитині слід пояснити правила поведінки з собакою, щоб вихованець не образився на грубість.

А ось до домашньої живності особливих почуттів від цього собаки чекати не варто. Максимум, чого можна домогтися вихованням, - не кривдити кішок і не звертати уваги на іншу дрібницю (хом`яків, птахів). З іншими великими собаками кангал зможе ужитися, якщо виконуватиме разом з ними одну роботу, а до дрібних порід ставиться поблажливо.

Не можна застосовувати жорстокі методи і у вихованні собаки, інакше вона стане некерованою. Якщо забезпечити вихованця роботою або адекватним фізичним навантаженням, то й пакостити він не стане — йому буде ніколи й нема чого. А ось без відчуття власної потреби та важливості цей пес просто зачахне. Він виявить не найкращі сторони свого характеру — норовливість і впертість.

Відео: анатолійська вівчарка

Як вибрати цуценя

Придбати кангала дуже складно з огляду на заборону турецької влади на вивезення чистокровних особин. Але від цього інтерес до собак цієї породи лише зростає. У приватних заводчиків цуценя може коштувати не менше 30 тис. рублів, але при цьому гарантій чистокровності малюка ніхто не дасть. Відрізнити їх, звичайно, можна за специфічним забарвленням, але оцінити решту стати собаки в юному віці не візьметься навіть фахівець.

Навіть цуценята кангалу не бояться суворих погодних умов

Є й розплідники, рідко монопородні (наприклад, Antalkaya), частіше - що займаються розведенням близьких порід, наприклад, алабаїв. Тут щеня може коштувати від 65 тис. рублів, а найперспективніші малюки - і 120 тис. рублів.

Зміст кангалу

Ідеальні умови утримання кангалу — велике подвір`я заміського будинку. Анатолійська вівчарка більшу частину часу повинна проводити на свіжому повітрі, у будь-якому приміщенні їй буде тісно для рухів. Крім того, від нудьги поведінка собаки може стати деструктивною. Цій породі просто необхідно працювати.

Якщо подивитися на це питання з боку людини, слід врахувати, що кангали линяють дуже довго і багато. При утриманні вихованця в будинку це може стати справжньою проблемою.

У дворі кангалу слід облаштувати укриття від негоди, але тримати його у вольєрі, а тим більше на прив`язі не рекомендується. Собака повинен мати можливість вільно пересуватися по всій території, щоб тримати під контролем все, що відбувається.

Особливості догляду за анатолійською вівчаркою

Кангали - невибагливі собаки. Жодних особливих умов утримання вони не вимагають. Але все ж таки від турботи господаря залежить працездатність і здоров`я вихованця, тому йому необхідно приділяти час.

Вихованцю обов`язково потрібно облаштувати місце для відпочинку. Воно має розташовуватися на настилі, щоб бути завжди сухим, також слід захистити лежанку від вітру та дощу. Місце облаштують так, щоб собака міг бачити двір і стежити за тим, що відбувається.

Гігієнічні процедури

Линяння карабаша проходить дуже рясно, тому в такі періоди слід вичісувати вихованця якнайчастіше. Можна застосовувати фурмінатор, який краще прибере відмерлі волоски. Інший час досить вичісувати собаку раз на тиждень.

Купають кангалів дуже рідко. Влітку досить дати можливість вихованцю досхочу наплаватися у водоймищі. Взимку можна розтерти шерсть снігом, а потім дати собаці обсохнути у теплому приміщенні.

Куточки очей очищають від засохлих скоринок щодня, використовуючи ватний диск та кип`ячену воду. Вуха оглядають раз на тиждень і очищають від бруду, не проникаючи дуже вглиб.

Пазурі у цих собак зазвичай сточуються самостійно, але щотижня перевіряти їх на наявність тріщин і сколів необхідно, як і оглядати подушечки лап.

Вигул

Вигулювати анатолійську вівчарку обов`язково, навіть якщо вона вільно переміщається двором. Робити це потрібно не менше двох разів на день за годиною. В ідеалі кангал весь день повинен бути в русі з короткими перервами.

Кангалу необхідно довго активно гуляти

Прогулянки мають бути дуже активними: біг, подолання перешкод. Без достатньої активності м`язи собаки швидко слабшають.

Годування

Годувати кангала можна натуральною їжею чи готовою продукцією. У першому випадку основу меню має становити нежирне м`ясо (яловичина, індичка, кролик). Його можна давати сирим (попередньо ошпаривши окропом або переморозивши) або привареним. М`ясо доповнюють відвареними субпродуктами та морською рибою (дають не частіше двох разів на тиждень). Також до раціону вводять крупи, овочі, зелень.

Собаки, що знаходяться на натуральному раціоні, повинні отримувати вітамінно-мінеральні добавки.

Сухі корми вибирають з урахуванням потреб великого собаки, що у постійному русі. Але тут важливо не припуститися, перегодовуючи вихованця. Кангалу потрібно менше їжі, ніж таким же за розміром побратимам, тому дозування, вказане на упаковці корму, краще не перевищувати. Цій породі підійдуть корми класу суперпреміум або холістик, які забезпечать тварину всім необхідним для здоров`я:

• Pro Plan Adult Large Athletic-
  

  Собачий корм з куркою Pro Plan Adult Large Athletic є повнораційним та містить велику кількість білка у складі

• Royal Canin H.E Club;
• Kennels` Favourite High Power.

Дорослого кангалу годують двічі на день. Собаки цієї породи багато п`ють, тому їм потрібно поставити глибоку миску та щодня міняти в ній воду.

Здоров`я анатолійської вівчарки

Специфічних захворювань у анатолійських вівчарок немає — дається взнаки ретельний відбір претендентів на розведення.

Але все ж таки кангалів не оминули стороною патології, що зустрічаються в інших великих порід, наприклад, дисплазія кульшового суглоба. На розвиток захворювання впливають підвищена маса тіла, надмірні фізичні навантаження, особливо у віці до 1 року. Патологія супроводжується кульгавістю, а потім і знерухомленістю кінцівки. При перших змінах ходи слід показати вихованця ветеринару. Крім того, захворювання передається у спадок і виявляється в ранньому віці за допомогою генетичних тестів. Тому можна уникнути появи патології у потомства, вчасно вивівши хвору особину із програм розведення.

Вихованцю необхідна вакцинація за графіком, яка захистить його від небезпечних інфекційних захворювань, а також регулярні обробки від паразитів (раз на три місяці, додаткові антигельмінтні заходи за 2 тижні до кожного щеплення).

Тривалість життя кангалу, як і у багатьох собак великих порід, - 10-12 років.

Дресирування та виховання

Кангал — слухняний собака, тим більше що мета його життя служити людині. Тому дресирування цієї породи дає добрі результати. Але враховуючи незалежний характер та самостійність карабашів. виховання слід починати якомога раніше і постаратися не допускати помилок.

Цуценя обов`язково має пройти соціалізацію. Він повинен весь час перебувати серед людей та спілкуватися з ними, але господар йому потрібен лише один. Ця людина не тільки займатиметься з вихованцем, а й годуватиме її.

Дресирувати кангалів повинен сам господар, щоб встановити порозуміння зі своїм вихованцем

При дресируванні використовують метод позитивної мотивації. Звичайно, спочатку в цій якості виступають ласощі, але потім досить буде і похвали з ласкою. Кангал настільки хоче послужити людині, що прагнутиме виконати будь-яке завдання, щоб отримати ще порцію ніжності від свого господаря.

При вихованні кангала дуже важливо дотримуватися рівноваги. Господар має бути уважним, дбайливим, лагідним, але водночас твердим. Дозвольте кангалу один раз пройти попереду себе, і ви надовго залишитеся у його світосприйнятті на других ролях.

Фізичні покарання під час виховання анатолійської вівчарки неприпустимі. Озлоблений кангал може наважитися постояти він, що закінчиться дуже несприятливо для людини.

Найкращі прізвиська для кангалу

Кангали цілком заслуговують на горді і красиві імена. Тому до вибору клички слід підійти з усією серйозністю. Не потрібно називати вихованця прикольними прізвиськами, що принижують його гідність. Ім`я має бути так само величне, як і сама порода. Можна звернути увагу на тюркські імена. Так, хлопчиків-кангалів можна назвати:

• Адалат - справедливість;
• Агалак - влада;
• Батир - богатир;
• Демір - залізо;
• Камал - фортеця;
• Султан - владика.

Дівчаткам-кангалам підійдуть імена:

• Ахтар - комета;
• Гая - скеля;
• Данара - талісман;
• Джіта - пісня;
• Ойша - місячна;
• Юні - джерело.

Відгуки про кангальські вовкодави

А я власник і заводчик Кангалов (Анатолійської вівчарки) у Росії. Вважаю цю породу ідеальною для охорони ділянки. При тому, що собаки короткошерсті, вони цілий рік за будь-якої погоди живуть на вулиці. Наші цуценята на місяць вже жили у вольєрі (у грудні) і не замерзали, навіть будкою не користувалися — влаштували з неї туалет. Дуже спокійний, інтелігентний собака з чудовою психікою. Ніколи не бере участь у собачих перекличках. Взагалі, рідко гавкає. Дуже не вибаглива. При величезному зростанні (ставиться до гігантів) виглядає дуже стрункою, підсмаженою. Швидко та легко бігає. Через свою невелику для такого зростання ваги в нашій породі дисплазія — рідкість. Охоронні якості у крові, вироблені століттями..

Привозили Карабаша! Словами та фотографіями це не передати. Дивишся, і в голові одна думка: «Як я раніше не знав, що в світі є така краса!» Зрозуміло, що цей собака знає як жити правильно. Це написано у кожній її лінії, від яких неможливо відвести око. І вже точно люди, які живуть з таким собакою, теж поступово навчаються жити правильно. І можливо навіть купують ті самі лінії, від яких не відвести очей.

Кангали є національним надбанням Туреччини, тому в цій країні так ревно охороняють чистоту цієї породи та пишаються нею. Анатолійська вівчарка має врівноважений характер, це пильний охоронець, який обмірковує свої дії. Але все ж таки впоратися з її вихованням здатна не будь-яка людина.