Доберман із некупованими вухами: за і проти

Одна з відмінних рис чудового та граціозного добермана – вуха-«свічки» (куповані та високо поставлені над головою). Доберман з некупірованими вухами, на думку багатьох, втрачає весь породний шарм та грізний вигляд. За стандартом, цуценятам добермана купірували хвіст на другому-третьому дні життя, а через два-три місяці та вуха. Такий створив породу Фрідріх Доберман, щоб убезпечити тварин від поламаних хвостів і порваних у бійці вух, якщо собакі доведеться захищати господаря та майно.

Кілька років тому європейські захисники прав тварин порушили складну тему, зокрема, що забороняє купірування хвостів та вух у багатьох порід: боксерів, догів, стаффордширських тер`єрів, цвергпінчерів, доберманів. У багатьох країнах на виставки не допускаються куповані собаки, у Росії такої практики поки що немає. У тексті ми поговоримо, чому деякі частини тіла собак забороняють купірувати, розглянемо переваги та недоліки процедури, висвітлимо процес купування хвоста та вух добермана, найдієвіші та найпопулярніші схеми постановки вух після операції.

Зазначимо, що в дикій природі стоячі вуха допомагають тваринам вижити, і це не жарти. Вуха стоять абсолютно у всіх хижаків і копитних, для кого важливий чуйний слух, здатність вловити будь-який шарудіння, не травмуватися в лісовій гущавині. Всі прабатьки сучасних собак від природи мали стоячу невелику вушну раковину, а вуха висячі мовою біологів і зоологів називаються «доместикація», тобто втрата необхідності вчасно виявити видобуток або небезпеку.

Як почали купірувати собак?

Перші собаківники і не задумалися б про те, щоб купувати собак, якби не виявили в одному з послідів цуценя з коротким куцим хвостиком. Такі цуценята траплялися нерідко, але закріпити на генетичному рівні особливість не змогли – тварини з хвостами, короткими від народження, давали нежиттєздатне потомство. Тоді собаківники вибрали швидший і надійніший шлях – відрізати хвіст у перші дні малюка після появи на світ.

Особливо ця практика йшла собакам з квадратним форматом (довжина хребта дорівнює висоті кінцівок). Тварини отримували ще коротший візуально корпус, компактний і збитий, що виглядало вкрай виграшно. До порід такого формату увійшов і доберман.

Пізніше куповані вуха стали візитівкою породи. Якщо Фрідріх Доберман різав вуха абияк, практично під корінь, то сучасні заводники і власники стали приділяти естетиці купованих вух масу уваги. Дивлячись на старі фотографії та нинішні, можна бачити, як вуха з коротких та «присадкуватих» стали перетворюватися на довгі, вигнуті, як полум`я свічки.

Останні п`ять-шість років мода на видовжені вуха, що гарно стоять добермані, посилилася ще більше. Сучасні собаки хизуються з вухами, відрізаними на всю довжину, а це, між іншим, вимагає від власника маси терпіння та старань. Справа в тому, що у доберманів вуха встають самі, тільки якщо куповані дуже коротко, а довгі свічки потрібно ставити, і часом на це йде до одного року. Про те, як відбувається процес, ми докладно поговоримо нижче.

Відповідно, суто функціональна в минулому маніпуляція, пов`язана з купіруванням доберманів, перетворилася на чисто косметичну. Власне, як і самі добермани з ролі реальних охоронців та охоронців перейшли в амплуа собак-компаньйонів та спортсменів. Наслідком цього стали численні противники, які виступають за заборони купірування, а країни Європи стали одна за одною забороняти ветеринарам і заводчикам проводити операції, перестали допускати тварин до виставок.

Так, з 80-х років і до теперішнього часу собаки, яким купували хвости та вуха, поступово перестали котируватися у низці європейських держав. Так, у Бельгії не можна продати або привести на виставку купованого цуценя, а в Німеччині знадобиться посвідчення мисливця та доказ того, що тварину купують для виконання своїх функцій, а не для краси.

Клуби більш ніж тридцяти країн світу висловили повну заборону не тільки на процедуру усунення вух та хвостів у собак, але й на племінне розведення таких тварин. Причому країни, що входять до Міжнародної федерації кінології, самостійно встановлюють породні стандарти, і вимоги до шоу-собаків змінюються. У Російських стандартах, що стосуються таких порід, як цвергпінчер, ротвейлер, доберман та інші, зазначено: «природний вид хвоста та вух».

Таблиця. Країни, де можна і не можна виставляти ненатуральних собак

АвстріяУ виставках можуть брати участь собаки, народжені до початку 2009 рокуВеликобританіяСобаки з купованими вухами не допускаються до виставок, можна виставляти собак із купованим до 2007 року хвостом.НімеччинаДопускається участь у виставках робітників мисливських собак без хвоста.ГреціяКуповані собаки не допускаються до участі з 2012 рокуДаніяСобаки, народжені після 2009 року та привезені з інших країн, можуть брати участь у виставках, не допускаються до виставок усі місцеві собаки, незалежно від року народження, якщо у них куповані вуха. Деякі мисливські породи з купованими хвостами можуть брати участь у шоу.ІсландіяКупований собаку можна виставляти, якщо в країні, де він народився, немає заборони на маніпуляцію.ІталіяУчасть дозволяється, якщо тварина купована за медичними показаннями, а також привезена з країни без заборони на купування.ЛатвіяДозволяється, якщо в країні народження собаки не заборонені операції.ЛитваДозволяється, якщо в країні народження собаки не заборонені операції.НідерландиСобаки з купованими вухами не допускаються на виставки незалежно від чого. З купованим хвостом можна, якщо у країні народження собаки це не заборонено.ПольщаЗаборонено виставляти купованих собак старше 2012 року народження. Іноземні собаки з країн, де дозволено купірування, допускаються до шоу.СловеніяКуповані собаки, народжені пізніше 2015 року, можуть взяти участь у виставці лише у випадку, якщо купірування проводилося за показаннями ветеринарного лікаря.УкраїнаКуповані собаки, народжені пізніше 2016 року, можуть взяти участь у виставці лише у випадку, якщо купірування проводилося за показаннями ветеринарного лікаря.ФінляндіяВиставки рангу світових та європейських роблять винятки для купованих собак, усередині країни собаки з купованими вухами та хвостом не допускаються до шоу.ФранціяНе допускаються.ЧехіяМожна виставляти собак із купованим хвостом.ХорватіяСобаки з купованими вухами та хвостом, народжені після 2013 року, не допускаються.

Однак Російська федерація кінології не входить до FCI, і заводчики не зобов`язані підкорятися тотальній забороні. Багато хто продовжує купірувати доберманів, як і раніше, деякі залишають хвости у тих цуценят, майбутні власники яких планують виставкову кар`єру за межами Росії. На російських виставках зараз немає заборони для участі доберманів, купованих за старим стандартом.

Президент РКФ (Федерації кінології нашої країни) Олександр Іншаков вважає, що некуповані собаки не є перспективними для шоу, багато втрачають з естетичного погляду і що європейська мода просто шкодить породам. Але, якою б не була офіційна думка РКФ, для міжнародної кар`єри купіровані добермани, та й інші породи, не призначені.

Думка доберманістів-породників

Скажімо чесно, професіонали, які довгі роки віддали породі доберман, обурюються побачивши лопухих хвостатих представників. Вважається, що в некупірованому добермані насилу можна впізнати статного і представницького собаку, і висячі вуха разом з довгим хвостом роблять плід старань Фрідріха Добермана схожою на гончу або навіть темного далматину.

У багатьох країнах, де добермани потрапили під заборону купірування, породні розплідники зазнали справжнього занепаду. Попит на некупованих цуценят різко впав, деякі заводники реєструють розплідники заново в тих країнах, де заборони на операцію немає, або ж вивозять собак за кордон, щоб провести процедуру там, і одразу передати цуценя новим власникам.

Бридери з багаторічним стажем впевнені: порода завоювала популярність не лише завдяки своїм приголомшливим характеристикам, а й не в останню чергу через ефектний, «диявольський зовнішній вигляд». Породники вважають, що якщо творець, Фрідріх Доберман бачив свого собаку саме такого – з коротким хвостом та високими вухами, так тому і бути завжди.

Купірування – це боляче?

Купірування хвоста у двох-трьохденного цуценя не найстрашніша для тваринного процедура. Існують два варіанти:

1. Хвостик відсікають купірувальних ножицями, залишаючи один або два хребці. Шви на рану не накладають, вже за добу сука-мати зализує хвостик щеняти.
2. Хвіст перев`язують гумкою на потрібному рівні, і через кілька днів він відсихає самостійно через відсутність кровопостачання.

Коли цуценятам менше трьох днів, для операції такого характеру не застосовується знеболювання, тому що перші дні малюки болю не відчувають: ділянки мозку, що передають відчуття хворобливості, ще не розвинені. При цьому ветеринарні лікарі Європи наполягають, що цуценята навіть у два-три дні відчувають сильний больовий шок. Втім, ті, хто був присутній під час купірування хвостів новонародженим доберманам, бачив: вже за десять хвилин малюки спокійно смокчуть матір і не виявляють ознак хворобливості.

Самі заводчики уточнюють, що цуценята переносять купірування хвоста легко в тому випадку, коли вони здорові та доношені. Операція для ослаблених малюків протипоказана, може стати колосальним стресом, а також небезпечні кустарні маніпуляції, під час яких у ранку може потрапити інфекція.

Щодо купірування вух, то найчастіше операцію проводять уже власники, коли цуценяті виповнюється п`ять-вісім тижнів. Маніпуляцію супроводжує загальний наркоз. Поки щеня знаходяться під дією наркозу, на різаний край вуха накладають шви, а вуха натягують на спеціальний пристрій, який доберманісти називають «корона». Вона потрібна для того, щоб вуха не скушкірилися від накладеного шовного матеріалу. Через десять днів шви знімають, як і «корону», і вуха починають мотати в ріжки, щоб вони «запам`ятали» форму, що стоїть.

Європейська спільнота, яка наклала на купірування заборону, описують процедуру як «болючу для цуценя». Борці за права тварин впевнені, що купірування викликає больовий шок, а операція проводиться через капризи людини, і не може бути підставою для того, щоб завдавати собаці страждань.

При цьому люди, які виступають за купірування, вважають, що з точки зору ветеринарного лікаря біль після вухів нічим не відрізняється від болю після кастрації, але цю операцію не поспішають забороняти навіть у здорових тварин. Ветеринари кажуть, що в рази негуманніші такі операції, як видалення кігтів у кішок або підрізання голосових зв`язок у собак, категорично вирішальні проблеми, які власники можуть вирішити вихованням.

Плюси та мінуси купірування

Прихильники відмови від купірування вважають, що на життєдіяльність чи здоров`я собаки наявність чи відсутність хвоста та вух вплинути не здатне. Сучасні собаки будь-якої породи, які не використовуються в заборонених боях або цькуванні, хвости самі собі не травмують, а довгі вуха, що висять, зовсім не обіцяють того, що тварина буде страждати на якісь недуги. Службовим породам і хвіст, і вуха не заважають, і навіть більше – собака з хвостом може простіше контролювати своє тіло, наприклад, стрибаючи чи різко змінюючи траєкторію.

Також противники купірування впевнені, що відсутність хвоста та вух заважає адаптації тварини, спілкуванню з іншими собаками. Це з тим, що собаки висловлюють свої емоції, ворушачи вухами чи подаючи сигнали хвостом, інші собаки ці прояви зчитують. Втім, доведено, що добре соціалізований купований собака не має жодних труднощів при побудові стосунків із одноплемінниками.

Головні «за» купірування пов`язані, звичайно, з екстер`єром добермана. Насамперед, заборона на проведення операції додала бридерам головного болю. Справа в тому, що десятиліття селекція доберманів щодо форми хвоста і вух не проводилася, тепер заводчики перебувають у розгубленості.

Справа в тому, що в стандартах хвостатих порід відразу прописано, як цей самий хвіст має виглядати: каралькою або бубликом, серпом, шаблею чи іншою формою. У доберманів пропорції, довжина та форма хвоста не турбували нікого, тому форма і не була закріплена генетично. Сучасні «натуральні» добермани мають хвости кільцем, прямі, як палиця, або лежачі на спині. Нерідкі заломи, деформації, зайва витонченість хвоста.

Відповідно, чудово складені та екстер`єрні пси просто втрачають бали від суддівської колегії на виставках через хвості, які вважаються «неправильними». Це може призвести до збіднення породного генофонду, оскільки перемога в рингах високого рівня дорівнює успішній племінній роботі. Так, заборони на купірування додали роботи заводчикам, а основна складність полягає в тому, що зараз неможливо сказати достовірно, які саме собаки здатні давати посліди з «правильними» хвостами, а які дають шлюб.

Ще одна перевага добермана, купованого вчасно – збільшення виставкового, шоу-потенціалу. Як показує практика, звичний і стандартний для багатьох образ собаки додає їй окулярів в очах судді, і дуже багато суддів-породників у принципі не розуміють і не бачать некупованих собак. У країнах, де дозволено виставляти купованих доберманів, у рингах вкрай рідко виграють їхні побратими з вухами та хвостом.

Як доберману купують вуха?

Новоспеченого власника добермана, у якого вже куповано хвостик, більше за все хвилює і турбує операція з обрізання вух. Вона зазвичай проводиться до зміни зубів, коли собаці виповнюється три-чотири місяці. Не потрібно звертатися з цим питанням до ветеринарного лікаря, тому що купірування – процедура в галузі естетики, а не здоров`я.

Щоб виріс собака радував власника красивими, довгими і витонченими вухами, потрібно звернутися з фахівцем-породником. Зазвичай заводчики і ріжуть вуха цуценятам, тому вирішувати це питання можна відразу ж, купуючи. Якщо у батьків щеня красиві вуха, потрібно просто попросити контакти купувальника у заводчика. Якщо такої можливості немає, варто пошукати відгуки на спеціалістів в інтернеті – вуха купуються один раз і на все життя, тому можна з`їздити до сусіднього міста.

Жодних лекал для обрізки краю вуха давно не використовують: якщо купувати буде знавець своєї справи, він підбере індивідуальну форму цуценяті, щоб вуха гармонійно виглядали, коли голова собаки виросте. Так, спочатку власнику може здаватися, що вуха більші або довгі, але пес підросте, і все встане на свої місця.

Процес купірування

Непідготовленого власника навряд чи запросять спостерігати за операцією. Проходить вона так:

1. Із власником обговорюють бажану форму вуха.
2. Цуценята водять наркоз, потім чекають, поки він подіє.
3. При необхідності вушні раковини розмічають маркером або ручкою, щоб орієнтуватися під час купірування.
4. Спеціальними ножицями відрізають край вуха, потім окремо вирізують естетичну форму вушної раковини.
5. Відрізаний край зашивають, обробляють антибактеріальним засобом.

Далі готові вуха натягуватимуть на спеціальний каркас, щоб шви, загоюючись, не скушкірували вухо, і край не був нерівним. Корону можна придбати у самого майстра купірування, а можна зробити самостійно, підібравши під голову цуценя. На жаль, фабричне виробництво таких каркасів не налагоджено, тому доведеться шукати саморобний варіант. Головне провести всі маніпуляції, поки собака перебуває під дією наркозу, інакше це буде болісно.

Як виготовити «корону» для добермана?

Щоб ставити вуха на корону, потрібно її виготовити. Пропонуємо просту та ефективну схему, яка не вимагає великого таланту або спеціальних матеріалів. Все, що знадобиться - дріт діаметром два міліметри, з`єднання якого можна запаяти, а можна щільно скрутити і сховати під шаром ізоленти, щоб місця з`єднання не поранили щеняти або самого власника.

Конструкцію потрібно зібрати так, як показано на малюнку. Розміри відповідатимуть голові собаки: потрібно заздалегідь виміряти щеняти, ще до операції. Підстава «корони», яка прилягатиме до голови (під номером 1), потрібно обмотати бинтом і зафіксувати пластиром, щоб дріт не натернув малюкові. До основи також будуть прив`язані зав`язки, щоб фіксувати корону під підборіддям собаки.

Як вдягнути «корону» на собаку?

Людина, що купує вуха, має показати, як надіти корону на голову цуценя. Виглядати це буде так: конструкцію одягають на лоб тварини, фіксують зав`язки. Потім по черзі клеять вуха: потрібно відрізати шматок лейкопластиру, що вдвічі перевищує по довжині куповане вухо. Пластирем проклеюють внутрішній край, не торкаючись зашитої області, потім натягують на всю довжину, пропускаючи через верхню перекладину «корони». Те саме роблять з другим вухом.

Як каркас насправді можна використовувати не тільки дріт, але навіть пластикову пляшку або навіть стаканчик. Детальніше можна переглянути у відеоролику.

Найголовніше – стежити, щоб вуха завжди були натягнутими, не гнулися та не провисали. Якщо це сталося, доведеться поновити склейку, акуратно знявши пластир. Вушка провітрюють близько хвилини, протирають будь-якою рідиною, що містить спирт, і приклеюють знову.

Ще одна складність – не допустити залому біля вушної раковини. Це відбувається, коли «корона» не має достатньої висоти, і вуха натягнуті не до кінця. Тому важливо зробити конструкцію із запасом, щоб вона перевищувала довжину купованих вух на пару сантиметрів.

Відео – Постановка «корони» доберману

Мотаємо «ріжки»

Після того, як шви зняті з вух – зазвичай це робиться на десятий день після операції, настав час знімати корону і приступати до замотування «ріжок». Робити це можна в тому випадку, коли краї вух добре зарості і не турбують собаку. Існує безліч методів постановки вух у доберманів, але основні принципи у них однакові. Ми спробуємо викласти суть та запропонувати варіанти замотування.

Отже, щодо головної мети при постановці «ріжок» — це жорстка постійна фіксація. Вушка собаки на етапі постановки повинні бути замотані безперервно, раз на три-чотири дні можна перемотувати «ріжки», але не більше ніж на п`ять хвилин залишаючи вуха у вільному стані. Якщо говорити образно, замотування та постановку вух у добермана можна порівняти з тим, як лікують переломи – фіксувати чітко та швидко, тримати до повного результату.

Потрібно розуміти, що куповане вухо підніматиметься не тільки хрящовою тканиною, а й вушними м`язами. Тому потрібно не тільки мотати ріжки, а й робити собаці масаж, ніби підтягуючи кожне вушко вгору. Маніпуляцію не потрібно проводити, поки вухо замотане, а ось у момент перемотування масаж не зашкодить.

Класичний спосіб замотування вимагає від власника деякої посидючості, а також мотка хорошого гіпоалергенного клейкого медичного пластиру. На весь процес постановки, який може затягнутися до кількох місяців, лейкопластиря знадобиться багато, але не варто економити на ньому, тому що цуценя носитиме «ріжки» постійно.

Край лейкопластиру клеять всередину вуха, в саму основу, і починають загортати вухо разом із пластиром у щільний ріжок. Краще, щоб перше замотування власник робив під керівництвом заводчика або досвідченого господаря дорослого добермана. Після того, як обидва вуха перемотані, краще зробити між ними жорстку перемичку.

Для цього можна взяти паличку від морозива, щільний картон або навіть сигаретну пачку, і примотати між вухами так, щоб вони були паралельно. Таке підклеювання оновлюється кожні чотири-п`ять днів. Вуха потрібно розмотати, протерти спиртовим лосьйоном або просто горілкою і відразу ж замотати назад.

Важливий момент! «Ріжки» потрібно і можна мотати лише тоді, коли вушка абсолютно загоєні і цілі, на них не залишилося жодної подряпини. До цього моменту щеня має носити каркас на голові, що виключає контакт пластиру з ранками. Робити замотку краще не одній людині, а вдвох, тоді один відволікатиме і утримуватиме цуценя, другий – мотатиме.

Процес замотування

Потрібно підготувати ножиці, пластир, знежирюючий розчин для вух. Сісти потрібно зручно, посадивши цуценя між колінами. Вуха протирають спиртовою рідиною або навіть бензином для запальничок, потім розпочинають процес.

Спочатку потрібно взяти одне вухо, відтягнути його трішечки назад і чітко вгору, щоб продовжити природну лінію. Ліве вухо крутять акуратно, але впевнено проти годинникової стрілки. Коли вухо закручене, його тримають за кінчик, і одночасно від самого заснування раковини, де хрящ, до кінчика примотують лейкопластир, по спіралі. Нагорі залишають близько сантиметра вільного вуха. Аналогічно крутять друге, праве вухо, тільки вже у бік ходу годинникової стрілки, а не проти.

Важливий момент! Через п`ять-десять хвилин після того, як зроблено замотування, потрібно поторкати вільні кінчики, залишені без лейкопластиру. Вони повинні бути теплими, а не в жодному разі не холодними – це ознака того, що у вухо не надходить кров і «ріжки» замотані надто туго. В цьому випадку потрібно розпустити пластир і зробити все наново.

Щоб зняти «ріжки» з собаки, потрібно акуратно підчепити пластир маленькими ножицями, розрізати вздовж, захищаючи собаку від можливого порізу, а потім прибрати у напрямку того, як росте шерсть. Волосся у великій кількості залишатиметься на лейкопластирі і вуха навіть можуть полишати – лякатися цього не потрібно, коли постановка буде закінчена, вони швидко обростуть знову.

Трапляється, що вуха починають впевнено стояти, але за кілька днів падають. Не потрібно панікувати, звинувачувати спеціаліста з купування чи себе. Головне в цій справі – послідовність та наполегливість. Зустрічаються собаки, яким мотають «ріжки» до двох років, і отримують як результат заповітні довгі та рівні вуха.

Як укласти натуральні вуха?

Якщо людина придбала натуральне цуценя з вухами, це зовсім не означає, що на них можна не звертати уваги. Вуха некупованого добермана повинні лежати трикутними конвертами, однією стороною торкаючись щоки, не піднімаючись на хрящах. Відповідно, їх потрібно укладати, щоб вуха не були схожі на лопухи або носові хусточки.

Найпростіший спосіб – фіксувати вуха за краї та підклеювати їх під горлом собаки. Деякі власники обертають лейкопластирем кілька монет або інший грузик, і приклеюють до кінчиків вух, щоб вони звикали займати правильне положення. Як і у випадку з «ріжками», потрібно не забувати давати вухам відпочинок. Також можна робити собаці масаж, що розслаблює м`язи між вухами. Робити це потрібно регулярно, двічі-тричі на день.

Підбиття підсумків

Деякі любителі доберманів впевнені, що ніколи не зможуть прийняти собаку з вухами та хвостом. Дехто вважає, що з моменту жорсткої заборони пройшло не так мало часу і зміни ще будуть прийняті. Проте вже зараз купованим собакам «замовлено» шлях на багато міжнародних виставок, у тому числі дуже престижні.

Відповідно, власники, які мріють про виставкову кар`єру та реалізацію племінної цінності свого добермана, повинні заздалегідь забронювати у заводчика «натурального» цуценя з хвостом і згодом не купувати вуха. Якщо доберман купується для спорту або як компаньйон, то можна сміливо купірувати собаку і насолоджуватися звичним елегантним виглядом.