Чи завжди мокрий ніс – ознака здоров'я, а сухий – захворювання?

Багато хто вважає, що мокрий ніс у собаки є ознакою відмінного здоров`я і, навпаки, якщо сухий і гарячий, то тварина захворіла. З метою кращої роботи нюхових рецепторів існує спеціальний механізм їх активації – клітини, що виробляють слиз. Чим активніше тварина досліджує зовнішній світ, тим активніше вони синтезують слиз для активізації нюху. Тому у вихованців мисливських та службових розшукових порід ніс частіше перебуває у вологому стані.

Собачий аналізатор бере участь також у терморегуляції організму. Тому в спекотні дні тварина ходить з висунутим язиком, на допомогу приходить і носа.

Після сну в теплому та сухому приміщенні орган буде сухим. Це пов`язано з тим, що під час сну обмінні процеси різко уповільнені, температура тіла не збільшується за рахунок активної роботи м`язів.

Пересихати ніс у собаки може і при зневодненні. Виявивши вихованця, що уткнувся мордою в лапи, з сухим носом, не слід впадати в паніку - це звичайне явище. Як тільки тварина стане активною, станеться зволоження органу-індикатора.

Сухий ніс – частий супутник морозної та вітряної погоди.

Звернутися до ветеринара слід, якщо:

• крім сухого носа є такі симптоми, як млявість, відмова від їжі, порушення функції сечовипускання та дихання, діарея;
• орган почервонів, лущиться, покритий скоринками або виразками, спостерігається свербіж;
• при видимих ​​травмах носа після надання першої допомоги.

Читайте докладніше в нашій статті про причини зміни температури носа у собаки, а також виділення з нього.

Який ніс має бути у здорового собаки — сухий чи мокрий

І початківці собаківники, і досвідчені заводники часом перебувають у полоні упереджень щодо оцінки здоров`я вихованця за станом його носа і вважають його одним із головних індикаторів розвитку хвороби. Більшість власників переконані, що мокрий ніс у собаки є ознакою відмінного здоров`я і, навпаки, якщо ж цей орган сухий і гарячий, слід бити на сполох і звертатися за кваліфікованою допомогою.

Не менший занепокоєння власники відчувають, виявивши, що у собаки гарячий та мокрий ніс. Така ситуація може виникати в спеку року, при тривалому перебуванні вихованця в теплому приміщенні. Організм включає захисні механізми - собака часто облизує ніс, зволожує його.

Власнику слід розрізняти фізіологічно обумовлений температурним режимом стан слизової та патологічний, коли орган нюху стає гарячим унаслідок розвитку гіпертермії. При підозрі на лихоманку собаці необхідно виміряти температуру тіла. Якщо параметр перевершує нормальні значення, вихованця слід показати ветеринарному спеціалісту.

Якщо ж собака млява, не їсть, а ніс при цьому мокрий і холодний, власнику слід проконтролювати процеси сечовипускання та роботи кишечника. При проносі, блюванні, замку, частому сечовипусканні або його затримці необхідно показати вихованця ветеринарному спеціалісту. Слід також звернути увагу на стан слизових оболонок (сухість, анемія, ціаноз), на роботу серця та характер дихальних рухів у вихованця.

За відсутності апетиту більше 2-х діб необхідно показати тварину ветеринарному спеціалісту для проведення клінічного огляду. При підозрі на хвороби внутрішніх органів буде призначено діагностичні методи дослідження.

Дивіться у цьому відео про те, чому у собаки мокрий ніс:

Поширеною причиною сухості слизових оболонок є алергічна реакція на інгредієнти їжі або навколишні алергени (побутові хімікати, пилок рослин, пил, медикаменти).

Коли собака точно захворів

Якщо у собаки крім зміни стану шкіряного індикатора є такі симптоми, як млявість, відмова від їжі, порушення функції сечовипускання та дихання, діарея, власнику необхідно не затягувати з візитом до ветеринарного спеціаліста. Підтвердити побоювання допоможе проведена термометрія.

Обов`язковий візит до спеціалізованої установи і в тому випадку, якщо ніс вихованця почервонів, лущиться, покритий скоринками або виразками, спостерігається свербіння. При видимих ​​травмах органу нюху після надання першої допомоги необхідно показати хворого вихованця ветеринарному спеціалісту, оскільки навіть незначне механічне пошкодження може призвести до порушення сприйняття запаху у тварини.