Інструкція із застосування дексаметазону для котів та кошенят

Склад та фармацевтичні властивості

Активним компонентом є фосфат дексаметазону (у вигляді натрієвої солі). Ця сполука являє собою синтетичний глюкокортикостероїдний гормон (метильоване похідне фторпреднізолону), що має протиалергічні, протизапальні та імунодепресивні властивості. Крім цього, він здатний підвищувати чутливість бета-адренорецепторів до катехоламінів, що виробляються наднирниками тварини.

Протизапальний ефект ліків пов`язаний з пригніченням вироблення медіаторів запалення опасистими клітинами та еозинофілами. Також у його основі лежать:

• прискорення синтезу ліпокортину;
• зниження кількості опасистих клітин, здатних виробляти гіалуронову кислоту;
• зменшення проникності судин;
• стабілізація мембран клітин та органел.

Імунодепресивні властивості лікарського засобу обумовлені руйнуванням лімфоїдних тканин, пригніченням вироблення лімфоцитів, уповільненням процесу вивільнення цитокінів та зниженням утворення антитіл. У свою чергу, протиалергічний ефект розвивається на тлі зменшення синтезу медіаторів алергії та зниження чутливості до них ефекторних клітин, гальмування виділення гістаміну з базофілів та опасистих клітин, придушення розвитку сполучної тканини та зміни механізму імунної відповіді організму.

Поряд з активними компонентами до складу Дексаметазону входить цілий комплекс речовин, що виконують допоміжні функції. Серед них — метабісульфат та гідроксид натрію, очищена вода для ін`єкцій, пропілпарабен, едетат динатрію та метилпарабен.

Показання до призначення

У ветеринарії «Дексаметазон» застосовують для лікування аутоімунних, алергічних та запальних захворювань. Найчастіше показаннями до призначення цих ліків стають:

• бронхіальна астма;
• анафілактичний шок;
• алергічна екзема;
• Червона вовчанка;
• набряк Квінке;
• атопічний чи алергічний дерматит;
• травматичний шок;
• травми спинного мозку;
• міжхребцева грижа;
• аутоімунні порушення у роботі суглобів;
• набрякання тканин легень;
• запальні процеси, що розвинулися на фоні травм;
• пухлини мозку;
• лімфома;
• отит;
• тромбоцитопенія;
• блефарити, кон`юнктивіти, кератити та інші офтальмологічні патології;
• мочекам`яна хвороба;
• артрити, артрози, бурсити;
• хвороби надниркових залоз;
• порушення у роботі опорно-рухового апарату;
• лейкоз та інші онкологічні захворювання.

Крім цього, «Дексаметазон» використовують для усунення алергічних реакцій на застосування інших медикаментів.

Порядок застосування

"Дексаметазон" рідко використовують як самостійний засіб. Найчастіше його призначають у комплексі з іншими ветеринарними препаратами – «Рімадилом», «Циклоспорином», «Дігоксином», «Аспірином», «Мітотаном», «Амфотерицином», «Фенобарбіталом», «Циклофосфамідом» або «Інсуліном». Ліки вводять внутрішньом`язово за допомогою стерильного шприца (колоти розчин підшкірно заборонено). При цьому котів утримують строго у горизонтальному положенні.

Дозування та кратність застосування «Дексаметазону» визначає лікар індивідуально для кожного вихованця. Ветеринар в обов`язковому порядку враховує діагноз, масу та вік кішки. Наприклад, при анафілактичному шоці ліки вводять одноразово (1,5 мл розчину на 1 кг ваги тварини). У той же час, при запальних захворюваннях ін`єкції роблять 2 рази на день протягом тижня. Дозу при цьому визначають із розрахунку 0,5 мг на 1 кг маси тіла вихованця.

Кошенятам «Дексаметазон» призначають лише після досягнення статевої зрілості, тобто у віці 7-9 місяців і старше. Схему лікування становить ветеринар (загальні вказівки щодо застосування препарату у подібних випадках відсутні). При цьому лікар враховує те, що у кошенят ризик виникнення побічних ефектів від застосування ліків набагато вищий, ніж у дорослих вихованців.

У разі перевищення рекомендованої дози "Дексаметазону" в 2 рази і більше у кішок розвивається передозування. Цей патологічний стан проявляється:

• зміною поведінки домашнього вихованця (апатією, постійною сонливістю, млявістю);
• блювотою;
• нудотою;
• підвищеним апетитом;
• різким зростанням споживання рідин;
• прискореним сечовипусканням;
• проносом та іншими порушеннями випорожнень;
• задишкою.

Симптомами систематичних передозувань можуть стати прояви травного тракту, а також підвищена сприйнятливість до вірусних та бактеріальних інфекцій.

Протипоказання та побічні ефекти

У розробленій виробником інструкції із застосування уколів «Дексаметазон» для кішок сказано, що препарат має широкий спектр протипоказань. Зокрема, ліки не призначають вихованцям, які раніше були виявлені:

• ниркова або печінкова недостатність;
• деякі захворювання серцево-судинної системи;
• цукровий діабет;
• алергічні реакції на компоненти, присутні у складі препарату.

Крім цього, «Дексаметазон» протипоказаний літнім, вагітним і кішкам, що годують, тваринам, що недавно пройшли вакцинацію або готуються до постановки щеплень. Заборонено використовувати ліки в період прийому таблеток, що володіють гіпоглікемічними властивостями, та деяких діуретиків. Крім цього, важливо враховувати, що дія Дексаметазону слабшає при поєднанні з рифампіцином, фенітоїном, барбітуратами, аміноглутетимідом та карбамазепіном.

Препарат має ряд побічних ефектів. Найпоширенішими з них вважаються:

• судоми у кінцівках;
• аритмія;
• постійне почуття голоду, спраги;
• брадикардія;
• прискорені позиви до сечовипускання;
• байдужість до того, що відбувається навколо;
• артеріальна гіпертонія;
• різке зростання внутрішньоочного тиску;
• порушення випорожнень;
• нудота та блювання;
• часте, важке дихання;
• ослаблення імунітету;
• прискорене виведення кальцію з організму домашнього вихованця;
• алергічні реакції.

Поява побічних ефектів є безумовною основою для відміни препарату та візиту до ветеринарної клініки. На консультацію доцільно взяти з собою інструкцію із застосування «Дексаметазону» або упаковку від ліків.