Російська блакитна кішка

Основна інформація

Загадкове походження кішок та їх неординарне та помітне забарвлення все ж таки не змогли сприяти стрімкій популяризації російської блакитної. У цьому плані порода поступалася британським блакитним кішкам та довгошерстим блакитним, які користувалися величезною популярністю вже наприкінці дев`ятнадцятого – початку двадцятого століть. Водночас російська блакитна дуже виділялася серед представників інших порід.

У 1939 році порода стала носити сьогоднішню офіційну назву - російська блакитна кішка. Друга світова війна внесла свій негативний внесок у розвиток породи. У військовий та післявоєнний періоди населення представників цієї породи стрімко падало. Професійні селекціонери, які прагнули зберегти породу, почали схрещувати російських блакитних сіамськими котами подібного забарвлення, а також з британськими короткошерстими кішками. Це призвело до того, що особливості російської блакитної почали поступово губитися. Було прийнято рішення зробити максимум зусиль для виведення чистокровних представників породи.

Як не дивно, але на своїй батьківщині російські блакитні не стали такими популярними, чого не можна сказати про США. Там ці кішки були дуже потрібні. Такою ж популярністю ці вихованці користувалися і в Японії.

Кропотлива селекційна робота призвела до того, що було виведено російську блакитну кішку з напівдовжиною вовною. Таких тварин почали називати «нібелунгами». Наприкінці минулого століття, 1987-го року, Міжнародна Асоціація визнала нібелунгів окремою породою. З цього моменту вони вже не належали до російських блакитних кішок. Проте, заради справедливості, треба сказати, що навіть зараз нібелунги вважаються дуже рідкісною породою.

Тривалі спроби відновити породу увінчалися успіхом, але результатом цих робіт стали і негативні прояви, які, хоч і нечасто, але все ж таки зустрічаються у цих кішок. До небажаних характеристик фахівці відносять будь-які плями, смужки або вкраплення на шерсті вихованця – забарвлення має бути строго блакитним з помітним сріблястим відтінком. Відхиленням також прийнято вважати глибоко посаджені або опуклі очі. Потрібно зауважити, що в ранньому віці у кошенят можуть бути незначні смужки на шерсті, але з віком вони всі зникають.

Незважаючи на те, що російські блакитні кішки люблять свободу, все ж таки вони не виявляють особливої ​​любові до прогулянок на вулиці. Їм вони вважають за краще перебування в будинку поряд із близькими людьми. Власникам кішок цієї породи, які мають у будинку інших вихованців, не варто турбуватися, вони чудово ладнають з іншими домашніми улюбленцями.

У кішок цієї породи досить яскраво виявляється мисливський інстинкт. Особливо помітна ця особливість у котів, які проживають у приватному будинку. Така кішка стане справжньою знахідкою для власників, у яких у будинку є миші. Купивши російську блакитну, гризуни зникнуть. При неможливості реалізувати свій інстинкт за призначенням, вихованці ловитимуть метеликів, горобців і т.п.д.

Характер російських блакитних кішок формується у процесі їх дорослішання, хоча базові його риси вже закладені самою природою. Як і більшість спокійних кішок, представники цієї породи не вимагають спеціального дресирування. Головна умова виховання слухняної кішки породи російська блакитна - шанобливе ставлення до вихованця, врівноважений спосіб спілкування, регулярні активні вправи. Що стосується туалету, то цих кішок дуже легко привчити до лотка.

Російські блакитні кішки вживаються в будь-яких сім`ях, незалежно від їхнього кількісного складу. Найчастіше вони зустрічаються серед людей похилого віку, у всьому причиною - поступливий характер і простота догляду. Крім того, власники російських блакитних кішок стверджують, що ці тварини здатні надавати терапевтичну дію. Вони, на їхню думку, знімають стрес і допомагають подолати нервозність.

Процес соціалізації повинен починатися з першого дня появи кошеня у будинку. Вихованця потрібно знайомити з навколишнім світом, привчати до базових навичок. Якщо в будинку є інші вихованці, то відразу необхідно забезпечити їх контакт між собою. Щоправда, щодо собак можуть виникнути складності.

Купають кішок російської блакитної породи в міру необхідності, те саме стосується і підстригання кігтів. Окрему увагу слід звернути на вуха вихованця. Контроль їх стану необхідно проводити ретельно та регулярно. Обробляють вуха спеціальним розчином, який призначається виключно ветеринаром.

Декілька цікавих фактів

• У процесі нелегких селекційних праць, які допомогли зберегти породу, виникли різні відхилення від стандарту породи. Тому, вирішивши купити російську блакитну кішку, будьте готові до того, що вам може не пощастити, і ви станете власником нечистокровного домашнього улюбленця. Найкраще для правильного вибору звернутися до знайомого фахівця.
• На сьогоднішній день є три різновиди російської блакитної кішки, а саме: англійська, скандинавська та американська. Тому вихованці можуть дещо відрізнятися залежно від різновиду.
• Існує думка, що справжня племінна порода російської блакитної кішки вироджується через те, що селекція проводиться за участю кішок однієї родинної лінії.
• В Англію кішка цієї породи могла потрапити не лише завдяки морякам, а й як подарунок, поданий самою Катериною II іноземним гостям.
• Незважаючи на те, що російські блакитні кішки відрізняються досить спокійним і поступливим характером, все ж таки в поодиноких випадках вони можуть виявляти впертість. Тому власник має бути готовий до такої поведінки свого вихованця.
• Російська блакитна кішка відрізняється міцним здоров`ям та відсутністю схильності до генетичних відхилень. Тим не менш, це можливо лише при правильному режимі харчування, достатньому догляді та увазі по відношенню до вихованця.
• Російські блакитні кішки на батьківщині менш популярні, ніж у ряді зарубіжних країн, наприклад, у Японії та США.