Чому кішка не може сходити в туалет?

Якщо проблеми з сечовипусканням спостерігаються у кішки протягом доби та більше, не можна зволікати з походом до ветеринарної клініки. Такий стан не пройде сам собою, і допомогти вихованцю будинку господар не зможе.

Симптоми проблем із сечовипусканням у вихованця

Найголовнішим і значущим симптомом того, що кішка не може сходити по-маленькому, стане сухий лоток. Якщо його міняли добу або більше тому, а він, як і раніше, так і не намок, наявність проблеми не викликає жодних сумнівів! Варто відзначити і недостатньо рясна сечовипускання: якщо зазвичай кіт або кішка ходить в туалет багато, а зараз - зовсім мало і рідко, господареві варто насторожитися. Також необхідно перевірити лоток на наявність крові або гнійних виділень і якщо останні будуть насиченими жовтими кольорами, варто поспішити у ветклініку.

Непрямим симптомом, що вказує на проблему з сечовипусканням, може стати напружений та твердий живіт. Кішка намагатиметься лежати на спині, щоб не зачіпати його, і не дасть господареві його промацати. Якщо тварина активно пручається тому, щоб її доторкнулися, нявкає і шипить, йому явно боляче і неприємно. Можна зробити відповідні висновки і щодо поведінки вихованця: він буде апатичним і млявим, а також почне часто і жалібно нявкати або навіть кричати.

Як лікувати кішку в такій ситуації?

Самостійно вилікувати кота у господаря не вийде: перед лікуванням проблем із сечостатевою системою необхідна ретельна діагностика, що включає огляд спеціаліста, аналізи крові та сечі, а також проведення УЗД. На основі результатів ветеринар підбере для вихованця оптимальну схему терапії: для початку відновлюється відтік сечі, а після проводяться промивання, лікування антибіотиками та профілактичний догляд за твариною.

Відтік сечі відновлюється двома способами. Якщо уретра кішки не закупорена і функціонує нормально, слід надати їй велике питво, прибрати з раціону корм і доповнити його відварами трав з легким сечогінним ефектом: можна використати брусничний лист, листя мучниці та польовий хвощ. Якщо є проблеми з уретрою, необхідна катетеризація сечового міхура: катетер встановлюється на 5-7 днів, після чого проводиться лікування.

Коли відтік сечі у кішки відновлено, необхідно провести промивання сечового міхура та уретри. Для цієї мети використовуються такі антисептичні розчини, як марганцівка, фурацилін, хлоргексидин, борна кислота або звичайний фізрозчин. Промивання очищає сечовий міхур від слизу, гною, згустків крові, піску та інших небажаних елементів, а також знезаражує його.

Після промивання кішку продовжують лікувати консервативними методами: активно застосовуються антибактеріальні та сульфаніламідні препарати, негативний вплив яких компенсують пробіотиками та ентеросорбентами. Не варто нехтувати дезінфікуючими відварами різних трав та спеціальними урологічними зборами.

При сильних болях призначають спазмолітичні та седативні препарати: вони заспокоюють кішку та допомагають їй спокійно перенести лікування.

Профілактика хвороб сечостатевої системи

Профілактика - це важлива частина догляду за вихованцем після перенесеної хвороби, адже захворювання сечостатевої системи нерідко повертаються, до того ж із серйозними ускладненнями. Зазвичай рекомендації щодо подальшого догляду дає ветеринар, але вони універсальні і є спільними для всіх кішок із проблемами сечовипускання:

• Необхідно виключити переохолодження тварини. Протяги, зимові прогулянки та холод у квартирі заборонені за таких хвороб! Якщо кішка застудить нирки, проблем із сечостатевою системою не уникнути - і протікати хворобу буде складно.
• Не можна нехтувати вакцинацією: причиною запалення сечовивідних шляхів нерідко стають патогенні мікроорганізми, тому їхня присутність в організмі домашнього вихованця необхідно уникати.
• Кішці з такими проблемами необхідний постійний доступ до чистої фільтрованої води: кожен прийом їжі вихованець повинен рясно запивати, тому потрібно стежити за його напувалкою. Якщо господар часто відсутній вдома або дуже забудька людина, варто придбати автоматичний варіант! А ось наливати надто багато води в миску не варто, вона може зіпсуватися.
• Дуже важливо стежити за раціоном кішки. Багато кормів і продуктів погано позначаються на здоров`я нирок вихованця! Варто бути обережними з м`ясними та рибними продуктами, виключити з раціону заборонені корми та перевести тварину на спеціальні сорти для кішок із проблемами сечостатевої системи – вони гарантовано не завдадуть.

Для кожного з цих пунктів необхідні послідовність та строгість: навіть найменше послаблення та зневага правилами може обернутися серйозними проблемами для здоров`я вихованця та його подальшого самопочуття.

Якщо в будинку живе кастрований кіт, варто отримати для нього додаткові рекомендації у фахівця: таких вихованців проблеми з сечостатевою системою стосуються набагато частіше, ніж звичайних котів.

Кішка не може сходити в туалет по-великому

Запор у кішки може виникнути через неправильний корм, незвичну обстановку або стресову ситуацію, через грудки вовни та інших сторонніх тіл у шлунку, а також через недостатню рухливість. Причиною запору також може стати вік: кошенята та літні вихованці ходять у туалет рідше, ніж дорослі особини.

Варто бути уважним: навіть старі коти та маленькі кошенята мають спорожняти кишечник раз на два-три дні. Якщо цього не відбувається, потрібно не зволікати та звернутися до фахівця!

До хвороб, що викликають запори у вихованців, відносяться всілякі запальні процеси шлунково-кишкового тракту, спайки, грижі, пухлини та інші стани, що спричиняють непрохідність кишечника. Проблема може бути в анальному проході: при розривах, запаленнях і рубцях дефекація приносить сильний біль, тому кішці доводиться терпіти і не ходити в туалет.

Симптоми запору у кішки

Важливим симптомом, який свідчить про проблеми з дефекацією у вихованця, є сама відсутність фекалій та часті, але безплідні спроби тварини випорожнитись. У такій ситуації кіт довго сидить у лотку, риє наповнювач і видає скаргні звуки: якщо господар помічає щось подібне, можна не сумніватися, що вихованцю важко сходити в туалет! Для літніх тварин і кошенят такий стан є нормальним, але потрібно стежити за часом: якщо у кота не виходить покакати вже 3 дні, необхідно показати його лікарю.

Інші симптоми, на які важливо звернути увагу, це поведінка вихованця та його апетит. Якщо тварина погано їсти, апатично і нявкає частіше, ніж звичайно, у неї напевно щось болить! Варто звернути увагу на живіт кішки: якщо він напружений, здутий і на дотик твердіший, ніж раніше, це явна ознака проблеми. Як і у випадку з проблемами сечостатевої системи, кішка намагатиметься не лежати на животі і не підпускати господаря до нього, уникаючи болю.

Як допомогти вихованцю з хворобами ШКТ?

Захворювання травного тракту у тварини необхідно лікувати лише під наглядом ветеринара: самостійні заходи можуть сильно нашкодити коту і навіть вбити його. Так, проносні препарати не можна приймати перед проведенням УЗД - якщо проблема полягає в непрохідності кишечника, це спровокує його розрив! При невеликій і недовгої запорі можна спробувати змінити раціон вихованця: додати в нього більше рідини і зменшити кількість сухого корму. Якщо це не допомагає, потрібно поспішати до ветеринара.

Якщо лікар призначає проносний препарат, варто віддати перевагу м`яко діючим засобам: вазеліновому маслу, Дюфалаку та рослинним зборам. Утриматися від застосування рицинової олії! Незважаючи на те, що його нерідко хвалять і рекомендують, воно має дуже грубий і різкий вплив, який надалі погано відбивається на вихованці. Ще можна використовувати клізми, але їх не варто ставити самостійно: замість допомоги вихованцю господар може зробити лише гірше.

Після проходження лікування треба використовувати препарати з лактобактеріями та біфідобактеріями та їжу, що містить їх у великій кількості, якщо кіт погодиться її їсти. Можна підібрати спеціальний корм із вмістом таких бактерій - він дуже корисний після перенесеного захворювання.

Профілактика котячих запорів

Головним правилом із профілактики проблем із запорами у кішки буде зміна її раціону. У ньому повинна бути чиста і свіжа вода у великій кількості, свіжі овочі та вологі корми, які корисні для травлення. Крім цього, необхідні вітаміни: додавати їх кішці в їжу, вирощувати для неї спеціальну траву або купувати відповідний корм.

Необхідно урізноманітнити рухову активність вихованця: намагатися грати з ним частіше, влаштовувати прогулянки. Рух завжди добре позначається на роботі кишечника, і особливо це важливо для літніх вихованців.

І не забувати спостерігатися у ветеринарній клініці. Обов`язкові огляди, УЗД раз на рік, профілактичні щеплення та лікування при необхідності — це те, що необхідно будь-якому вихованцю. Якщо захворювання хронічне, його потрібно вчасно попереджати - саме тому походом до ветеринара не слід нехтувати.