Непальський калао

Категорія Птахи

Історична батьківщина цього виду пернатих - Непал. Але сьогодні їх там уже немає. Цих оригінальних та яскравих птахів сімейства носорогів залишилося близько 10 тисяч. Вони розселилися по листяних лісах Лаосу, Індії, Бутану, В`єтнаму, Таїланду. Там вони мешкають на висоті дві тисячі метрів над водою. Дізнаємося детально про цих пернатих.

Aceros nipalensis – так звучить латинська назва непальського калао. Цей вид птахів у державі Непал з 1846 вважається вимерлим, у В`єтнамі - близьким до зникнення, знаходиться під загрозою вимирання в Таїланді.

Птах відноситься до роду азіатських калао. Головна особливість її зовнішнього вигляду - великий вигнутий дзьоб, званий мандибулою, з виростом на верхній частині. Його називають рогом, тому що виріст схожий на нього формою.

Що стосується забарвлення цього екзотичного птаха, то голова і шия самця руді, дзьоб - зеленувато-жовтий, задня частина тіла і спина - чорні. Хвіст птаха чорно-білого кольору. На мандібулі птиці є кілька темних смужок. У зоні очей пернатих є зона шкіри без оперення. Вона блакитнуватого відтінку і схожа на своєрідні окуляри.

У жіночих особин нижня частина тіла, шия та голова темно-коричневі. „Окуляри” у самок блідо-сині. А колір очей у представників обох статей червоний. Молоді птахи схожі на дорослих самців. Однак у них меншого розміру дзьоб і на ньому немає чорних ліній.

Середній розмір птиці складає 90-120 сантиметрів. Це найдовші серед усіх птахів-носорогів. Вони видають м`які та дзвінкі звук „кок” або ”куп”.

Непальського калао можна зустріти у вологих тропічних лісах, змішаних та вічнозелених. Їх першими ворогами є куниці та панди.

Що стосується традиційного раціону цих пернатих, то його поза шлюбним сезоном складають плоди та інша рослинна їжа. Пірнаті воліють груші, мускатні горіхи, бруньки дерев.

З настанням періоду розмноження птиці розширюють своє меню і стають всеїдними для того, щоб їхнє потомство було міцним. Вони їдять крабів, комах, дрібних птахів, амфібій, молюсків, рептилій.

Якщо говорити про звички цих птахів, то вони ведуть зграйний спосіб життя, в основному, денний. Світлий час доби непальські калао проводять серед густого листя, на гілках. Зазвичай у зграях цих птахів по 15-18 особин.

Сезон розмноження у пернатих починається в березні, триває до червня включно. Весь цикл виведення потомства займає у непальського калао 117-126 днів. Для будівництва своїх гнізд птиці вибирають великі міцні дерева із дуплами. Зазвичай їхня висота від 6 до 33 метрів.

Жіночі особи роблять вхід у дупло закритим, запечатуючи його складом з листя та бруду. Залишається лише невелика щілина для того, щоб самець міг подавати через неї їжу, а вона - справляти свої природні потреби. В результаті під гніздом унизу виросте купка посліду. І в такій материнській в`язниці самка проводить чотири місяці. Як правило, у гнізді непальського калао два яйця. Кладка на рік буває одна.

Тільки після того, як пташенята оперяться, їх мама відкриває вхід і разом з ними виходить із дупла. Ще місяць батьки охороняють і дбають про пташенят.

Якщо говорити про зв`язок птахів та людини, то вона має негативний відбиток. Люди, по суті, винищують цих екзотичних птахів заради їхнього смачного м`яса та дзьобів, які вважаються оригінальними сувенірами та продаються на місцевих ринках. Для людей же птахи не приносять жодної шкоди. Навпаки, вони поширюють насіння тих рослин, якими звикли харчуватися. У зв`язку зі винищенням сьогодні популяція цих птахів скоротилася суттєво.

У 2004 році непальські калао були внесені в категорію видів Всесвітнього союзу охорони природи, що охороняються. У Конвенції CITES значиться, що основні загрози виду становлять руйнування довкілля, серед яких полювання, вирубка дерев для гніздування, розробка сільськогосподарських угідь.