Андський кондор

Цей птах є найбільшим представником сімейства грифів. Абсолютно непривабливий на вигляд андський кондор виконує роль санітара, харчуючись падалью. При цьому він, як і люди, схильний до обжерливості, через яке часом просто не може злетіти. Які ще звички характерні для цієї птиці? Чим вона відрізняється від своїх побратимів? Як розмножується? Дізнаємося детально.

Про те, що андські кондори — великі птахи, свідчить маса їх тіла. Вона сягає 15 кілограмів. Довжина тіла дорослої особи становить 130 сантиметрів. Розмах крил андського кондора може бути до трьох метрів. Саме завдяки таким параметрам птах і отримав статус найбільшого хижого птаха на планеті. Щодо тривалості життя, то у цього виду пернатих вона досягає півстоліття, що дозволяє віднести її до категорії довгожителів за пташиними мірками.

Птах живе в Андах, може зустрічатись на висоті 5 тисяч метрів над рівнем моря.

Перший погляд на неї викликає огиду. Потворна голова птиці абсолютно гола, що характерно для багатьох падальників. Але при габаритах цього кондора подібна лисість дуже неприємна. Проте непогано виглядає на тлі лисої шиї білий комірець птаха. Самці, до того ж, володіють червоним м`ясистим гребенем. Він разом із коміром надає птиці якусь солідність, якщо порівнювати з її побратимом грифом.

Крім падали, основою раціону андського кондора служать яйця інших пернатих, пташенята і дрібні птахи, що мешкають поряд з ним.

Особливостями андського кондора як хижака є його завидна витривалість та гострий зір. Це і дозволяє йому ширяти кілька годин на висоті, виглядаючи свою потенційну жертву. Не завжди подібні полювання закінчуються успіхом, оскільки величезні розміри не дозволяють птиці залишатися непоміченою. Але організм хижака влаштований так, що він може не їсти кілька днів поспіль, а потім компенсувати втрачене, з`їдаючи кілька кілограмів м`яса. Птах схильний до обжерливості, після чого просто не може підніматися в небо. До речі, природа обділила цього птаха гострими кігтями. Вони не допомагають їй у полюванні на видобуток. Кондору, який не може захопити і забрати їжу в інше місце, доводиться харчуватися дома полювання.

Ці птахи, як і грифи, є санітарами, очищають зони свого проживання від поширення хвороботворних інфекцій. Одночасно місцеві жителі полювали цих птахів і суттєво зменшили їх кількість. А результатом цього став відмінок худоби від різних хвороб.

У минулому столітті люди винищили багато андських кондорів, чим і надали вигляду загрози зникнення.

Сьогодні існує спеціальна програма порятунку чисельності кондорів. Її суть полягає у забороні полювання на них та вирощуванні пташенят у заповідниках. Тільки особи, що подорослішали і зміцніли, випускають на волю.

До речі, щоб не прив`язувати пташенят до людей, до домашнього середовища проживання, їм показують муляжі дорослих кондорів. Згодом дорослі пташенята сприймають як родичів живих птахів.

Розмноженню пернатих характерно те, що вони ніколи не будують гнізда. Самочки відкладають яйця у скелях, рідше – у дуплах дерев. Таке трапляється лише один раз на два роки, що теж негативно впливає на чисельність популяції цих пернатих. Орнітологи зауважили: якщо вкрасти яйце птаха, то воно порушує традицію і швидше відкладає нове. Ось так, викрадаючи яйця андських кондорів, вчені і підвищують їхню народжуваність.

На стінах печер Латинської Америки було виявлено зображення цього виду пернатих. Історики встановили, що вік подібних наскельних малюнків становив дві з половиною тисячі років. Дослідженнями культурологів встановлено, що древні індіанці андських кондорів не боялися, а навпаки, шанували, вважаючи їх символом здоров`я та сили. А в індіанських племенах шамани використовували пір`я та кістки пернатих як компоненти лікувальних зілля.