Як вчасно розпізнати та лікувати мікоплазмоз у собак

Що це за хвороба

Мікоплазми, що є збудниками хвороби, – це умовно-патогенні мікроорганізми, які не є ні бактеріями, ні вірусами. Живуть збудники інфекційного захворювання скрізь: у ґрунті, воді, траві. Щоправда, недовго. Зараження відбувається при прямому контакті з носієм.

Так як мікоплазми мешкають на слизових, то можливе зараження повітряно-краплинним шляхом. Також патогенні мікроорганізми розвиваються на слизових оболонках травного тракту та статевих органах. Шляхи зараження – контактний, статевий та під час пологів.

Практично 80% собак мають присутність мікоплазми в організмі, але хворіють лише 10%. Таким чином, собака може бути носієм захворювання, але не хворіти. А коли за певних умов знизиться імунітет, то можливий прояв хвороби. Найчастіше собакам мікоплазмоз передається від кішок.

Багатьох власників собак цікавить питання, чи передається мікоплазмоз від домашньої собаки до людини. Заразитися від вихованця не можна, тому що мікоплазма в тілі людини іншого типу. Мікоплазми специфічні, різні види небезпечні для різних тварин. Але, наприклад, в організмі кішки можуть жити собачі патогенні мікроорганізми, і вона може бути здоровою, але заражати собак.

Однак дотримуватись правил особистої гігієни господарям, спілкуючись з вихованцем, слід неухильно, особливо дітям та людям зі слабким імунітетом.

Мікоплазмоз може призвести до тяжких уражень сечостатевої, дихальної системи, артриту, збою імунної системи у тварини. Захворювання лікується довго та важко. Хвороба небезпечна тим, що може спровокувати розвиток тяжкої форми анемії, для лікування якої знадобиться прийом антибіотиків та переливання крові.

Як виявляється

Головна небезпека захворювання криється у відсутності яскраво виражених симптомів. Іноді симптомами захворювання у собаки є сльозогінність, кон`юнктивітні запалення. У цей момент може приєднатися бактеріальна інфекція, і тоді виділення стають густими та гнійними. Також може додатись кашель та чхання. З першого погляду господар може подумати, що це застуда чи вірусна інфекція.

Мікоплазма також може вражати суглоби, тоді собака починає шкутильгати, їй важко ходити. Потім запалюється суглоб, візуально це виглядає як шишка. Якщо у тварини поставлений діагноз артрит, але вона не реагує на лікування, то обов`язково слід зробити аналіз на наявність мікоплазми.

Якщо уражені шкірні покриви, виникає абсцес, рани сочуться. Можливий дерматит та хронічні екземи. При ураженнях сечостатевої системи розвиваються такі захворювання, як цистит, вагініт, нефрит. Під час вагітності поразка може спровокувати викидень або передатися потомству, яке буде слабким та недієздатним.

Якщо відразу не діагностувати захворювання і не розпочати лікування, то може підніматися температура, собака стає млявою, спостерігається блювання, пронос.

Діагностика та лікування вихованця

Перед тим як розпочати лікування, ветеринар проводить огляд собаки, розмовляє з господарем про стан здоров`я вихованця та зміни у поведінці. Точний діагноз лікар може поставити лише після того, як проаналізує результати обстеження. У цьому випадку слід здати загальний аналіз крові та біохімію, аналіз сечі, провести серологічне дослідження та рентген абдомінальної області.

Після встановлення діагнозу призначаються антибіотики тетрациклінового ряду. Препарат "Доксициклін" для лікування мікоплазмозу є препаратом номер один. Лікування проводиться за відповідною схемою протягом 14 днів у тому випадку, якщо уражені верхні дихальні шляхи; якщо сечостатеві, то термін прийому збільшується.

Терміни прийому ліків призначає ветеринар з урахуванням стану вихованця. Важливо вживати препарат, доки не будуть знищені всі патогенні мікроорганізми. У жодному разі не можна самостійно приймати антибіотики, змінювати дозування та тривалість прийому. Антибіотики «широкого спектру» можуть призвести до знищення корисних бактерій, а недостатня кількість приписаних препаратів не здатна запобігти розмноженню шкідливих мікроорганізмів.

Збільшена доза тетрациклінових антибіотиків призведе до тяжких наслідків, а безконтрольне застосування сприятиме розвитку мікробів, стійким до цього виду.

Для захисту печінки лікар призначає гепатопротектори. Оскільки при ослабленому імунітеті антибіотики не матимуть належного ефекту, ветеринар також призначає імуностимулятори. При необхідності призначаються ліки місцевої дії для зняття больових синдромів у уражених органах. Під час лікування лікар призначає повторні обстеження, щоб виявити ефект від призначених препаратів та при необхідності призначити інші.

Якщо лікування проводив ветеринар, то собака відновиться і піде на виправлення. Але важливо пам`ятати, що навіть після одужання собака залишається носієм мікоплазми і за несприятливих умов та ослаблення імунітету можливі рецидиви.

Відео «Лікування захворювання на мікоплазмоз»

У цьому відео ветеринар розповість про лікування мікоплазмозу та хламідіозу у домашніх тварин.

Заходи профілактики

Так як наслідки хвороби дуже важкі, то потрібно вжити всіх можливих заходів, щоб не допустити зараження. Харчування має бути повноцінним та збалансованим. Усіми силами слід підтримувати здоров`я та міцність імунної системи вихованця:

1. Не допускати перемерзання, виключити стресові ситуації.
2. Своєчасна вакцинація, протипаразитарна обробка, обробка від бліх та кліщів.
3. Перед в`язкою проводити ретельне обстеження обох партнерів.
4. Для прогулянок обирати місця, де немає сміття.
5. Не варто вигулювати собаку там, де скупчення бродячих тварин.

Фахівці провели дослідження і довели, що якщо собака добре харчується, вживає вітаміни і має хороший імунітет, то зараження мікоплазмозом не призведе до тяжких наслідків.