Червоний ара

Зовні цей птах дуже привабливий. Але біда в тому, що червона ара ніяк не підходить для утримання в будинку. А причина в тому, що він дуже голосно співає, що навряд чи сподобається сусідам та й господарям. Крім цього, він ще й завжди завдає своїм величезним дзьобом шкоди меблів, іншим предметам інтер`єру, про які любить чистити та терти його. Дізнаємося про інші особливості птиці, її поведінку в дикій природі, розмноження та харчування.

Ara macao - так червоного ару називають латиною. Птах неймовірно розумний, товариський, привабливий. Ті люди, які утримували пернатих у квартирі як друзів та вихованців, не раз відмовлялися від цього через величезні збитки інтер`єру. Адже ару потрібно випускати періодично з клітини для польотів, а улюблене заняття птиці - псування меблів. Папуга просто любить «рівняти» меблі великою дзьобом. Всі виступи, різьблення, інші прикраси поверхонь швидко набувають зіпсованого вигляду завдяки цим вихованцям. А якщо господар залишить літаючого птаха одну в будинку, то про масштаби збитків можна лише здогадуватися. Що поробиш, всі дії своїм дзьобом птахи звикли робити в дикій природі, це в них закладено на генетичному рівні.

Мешкають червоні ари в Болівії, Мексиці, Венесуелі, Бразилії, Еквадорі, Перу, Панамі. У цих країнах населяють лісисті савани та тропічні ліси, посушливі прибережні долини. Пірнаті воліють триматися високо в кронах дерев. Там вони поводяться абсолютно спокійно, тому їхню присутність можна виявити лише по залишках їжі, які звалюються на землю. Коли ж червоні арки лякаються, то видають голосні крики. Вони нагадують каркання або пронизливий вереск. Найбільшу полохливість птиці виявляють поблизу поселень людини. А причина в тому, що місцеві індіанці раніше за птахів у спокої не залишали. Вони розоряли їх гнізда під час полювання. Головну цінність для індіанців представляли прекрасне пір`я цього виду пернатих. Саме вони прикрашали одяг під час ритуальних танців. І ця своєрідна мода зовсім не дивує. Всім людям, серед яких індіанці, властиво захоплюватися оперенням червоного арі. Шия та голова птахів, верх спинки та крил, живіт та груди їх яскраво-червоного кольору. Низ крил з надхвістю має небесно-блакитний колір. А посередині крил пернатих проходить широка жовта лінія.

Розмір цього виду папуг досить значний. Тіло має довжину до 90 сантиметрів, до 60 доходить довжина хвоста, а крил - від 30 до 40 сантиметрів. Дзьоб птахів сильно вигнутий. Він жовтий, а біле надклюв`я прикрашене коричневою цяткою біля основи. Лапи птиці темно-сірі, на них два пальці дивляться вперед, два тому.

Харчуються ці птахи, переважно рослинною їжею у вигляді плодів. Вони можуть бути і не зовсім стиглими. Часто у раціоні червоних ар з`являються ягоди, горіхи, фрукти, насіння. А ще птахи їдять і квіти, суцвіття, п`ють їх нектар. Іноді в меню пернатих виявляються личинки та комахи. Полюють птахи на них у період дозрівання сільськогосподарських культур. Цим пернаті завдають багато клопоту місцевим жителям. Але і вони негативно впливають та впливали на цих птахів.

У червоних ар, які створюють постійні пари, існує традиція використання одного і того ж дупла протягом життя. І якщо пташенята гинуть, то пара все одно користується цим гніздечком. Воно передається у пернатих у спадок. Це знали й індіанці, які витягували папуг, що ледь оперилися, з гнізд. Вони забирали потомство у свої села. Там пернаті швидко адаптувалися до нових умов життя, господарів ніколи не залишали, адже птахам було надано абсолютну свободу. Але таке райське, на перший погляд, життя могло припинятися в періоди посух. Коли індіанцям нічого було їсти, вони поїдали своїх вихованців. Потім йшли до вже знайомих гнізд і забирали звідти всіх птахів.

У дикій природі червоні ара живуть до 80 років. Це птахи-довгожителі, які тривалий час залишаються у репродуктивному віці. Тільки це й допомогло птахам вижити. Але сьогодні їхня популяція перебуває під захистом міжнародних природоохоронних організацій.