Папуга какапо

Какапо має специфічний лицьовий диск. Він утворений пір`ям, як і у сов. Ось чому папугу називають совиним. Диск виконує локаційну функцію.

У пташки короткі лапи, маленькі крила та хвіст. А ось дзьоб пернатих великий, сірий, оточений пучками тонких вібрісів. З їх допомогою птах орієнтується у просторі вночі.

Особливості виду

Напевно, велика вага і є причиною того, що літати пташці не під силу. У процесі еволюції мускулатура птиці, яка надає руху крила, повністю атрофувалася, маса стала збільшуватися. Вчені такі анатомічні зміни пояснюють тим, що в природному середовищі какапо було мало хижаків, необхідності рятуватися не виникало, от і втратилася здатність літати.

Ще одна особливість пташки - її довгожительство. Какапо може жити 90 років, а часом і більше. І ця характерна риса виду теж пояснюється тим, що в природному середовищі не було хижаків, а умови життя сприяли її тривалості. Папуги, що не літають, в наш час належать до категорії орнітофауни, яка знаходиться на межі зникнення.

Папуга какапо цікава тим, що він єдиний серед своїх родичів має полігінійну систему розмноження. Це означає, що один самець, як султан, може спаровуватися в сезон із кількома самками.

Він веде нічний спосіб життя. Зазвичай пересуваються пташки з опущеною до землі головою. У них неприємний голосний хрипко-каркаючий голос. Іноді він переходить на вереск, і його можна переплутати з верещанням свині або криком осла.

Ще одна специфічна особливість даного виду – приємний запах, який складається з квітково-медових ноток. Він досить сильний і стійкий, є сигналом про присутність птиці.

Що стосується характеру, то какапо відрізняється добродушністю, товариськістю. Птахи швидко прив`язуються до людей і, подібно до кішок, намагаються привернути до себе увагу. Вони пестяться, бурчать і труться, висловлюючи своє кохання.

Про харчування птахів

У денний час вони ховаються в розщелинах скель, у норках, а на полювання виходять у темний час доби. На протоптаних стежках пернаті займаються пошуком ягід, рослин, пилку, насіння, фруктів, кори та насіння. Основою їхнього меню служать плоди дерева ріму. Саме їм на батьківщині пташка віддає перевагу. Невміння літати пернаті компенсували здатністю бути відмінними альпіністами та дертися високо на вершини дерев. Так, плоди ріму вони розшукують на двадцятиметровій висоти деревах. Планувати какапо можуть і з висоти 50 метрів.

Втративши здатність літати, новозеландська пташка розробила сильні кінцівки. Вона по землі переміщається швидким темпом, наприклад, самі до джерел їжі до гнізда пішки проходять відстань в один кілометр. А ось самці у пошуках партнерки можуть подолати навіть 5 км.

Цікавий і шлюбний ритуал какапо. Чоловічі особи своїх потенційних партнерок закликають голосом, піднімаючись на високі дерева. При цьому вони видають низькочастотний звук, схожий на бурчання, роздмухуючи вшир, як повітряна кулька. Цю серенаду чути у радіусі п`яти кілометрів. При цьому резонатором звуку є чашоподібна яма в землі, яку виривають самці. Вони конкурують між собою, часом і б`ються. За період шлюбного ритуалу чоловічі особини втрачають половину своєї ваги. Самка, почувши шлюбні заклики, йде на звук. Після спарювання вона сама будує гніздо, а самець тим часом приваблює інших наречених. Без батька проходить процес висиджування та виховання молодняку. Кладка складається з двох-трьох яєць, їхня самка насиджує протягом 30 днів. Статевої зрілості какапо досягають на 5-6 році життя.