Лікування вірусного папіломатозу у собаки: як розпізнати хворобу?

Жахливий екологічний стан призводить до підвищення рівня захворюваності не лише людей, а й тварин. Тривожною стає ситуація і з хворобами ротової порожнини, зокрема з папіломатозом вірусної природи.

Новоутворення також мають здатність перетворюватися на злоякісний вигляд, що вже смертельно небезпечно для собаки. У такому разі розвивається лускатоклітинна карцинома, і одужання пса стає під великим питанням.

Злоякісний вид новоутворення вивести складно.

Збудники

Збудником виступає вірус, який входить до ДНК більшості тварин.

Вірус виступає провокатором захворювання.

Збудник не має оболонки, тільки серцевину та капсиду. Дозріває в ядрі, виходить назовні після клітинного руйнування. Надзвичайно стійкий до умов зовнішнього середовища, чудово переносить перепад температур. Поширення вірусу в організмі спричиняє клітинну видозміну.

Епізоотологія та патогенез

Вірусний папіломатоз хворіє на більшість видів ссавців.

Джерелами зараження виступають хворі особини, вид зараження - контагіозний шлях. Проникає в організм через пошкоджені шкірні покриви або видимі слизові оболонки. А також існує можливість заразити вихованця при вакцинації, якщо використовуються нестерильні голки або інші різально-колючі предмети.

Бувають випадки зараження при вакцинації.

Контакти з брудним взуттям, одягом, предметами побуту, неприбрані майданчики для вигулу також становлять серйозну небезпеку, існує ризик зараження. Період прихованого розвитку становить приблизно близько двох місяців, все залежить від конкретної, окремо взятої тварини, її імунітету та стану здоров`я.

Збудник та інфікування

Збудник добре приживається на епітеліальному шарі слизової оболонки, на шкірному покриві, провокуючи утворення та розростання папілом та бородавок.

Поетапно відбувається таке:

• інфікування через ушкодження на слизовій оболонці;
• проникнення у базальний клітинний шар;
• попадання на поверхневий епітеліальний шар;
• деформація вірусними білками інфікованих клітин;
• розподіл та розмноження хворих частинок;
• утворення у роті новоутворень у вигляді сосочків.

Активується та починає прогресувати хвороба з часом. Поштовхом прогресування стають: вік, стресові ситуації, імуносупресія – хіміотерапія або лікування кортикостероїдами.

Хвороба може проявитися у собак у віці.

Рецидиви вірусу

Вірус здатний перейти від здорового собаки до ослабленого.

Якщо собака раптово одужала, значить, набуває імунітету до повторного зараження папіломатозом. Однак не все так райдужно. Навіть здорова тварина продовжує носити в собі вірус і здатна заразити ослаблених або хворих вихованців.

Застосування сироватки

• Якщо псу ввели сироватку, тоді виробляється пасивна несприйнятливість до недуги.
• Віруси подібного типу виступають провідниками інтерферону, дія якого при подібній інфекції досі неясна, тому ефект від сироватки залишається під питанням.

Застосування сироватки не гарантує позитивного ефекту.

Швидше за все, недостатнє вироблення імунітету після введення сироватки пов`язане з похилим віком тварини, коли доброякісні бородавки перетворюються на злоякісні нарости.

Симптоми папіломатозу у собак

Найчастіше папіломатоз розвивається у вихованців, вік яких коливається від одного року до чотирьох років.

• Перші висипання з`являються в області губ, далі поширюються в ротову порожнину, на епітелій гортані. Спочатку виникають маленькі ущільнення світлого рожевого кольору, які згодом розростаються у великі осередки. Залежно від конкретного випадку вогнища можуть бути множинними, а можуть мати локалізований характер.
• Ускладнений процес виражається поширенням поразки на щоках, яснах, мові. У деяких випадках уражається носова зона, стравохід. Ротова поразка характеризується неприємним запахом з пащі, посиленим слиновиділенням. Крім того, нарости надзвичайно заважають собаці поглинати корм та воду, виникає кровотеча, якщо відбулося травмування наросту. Бувають випадки, коли вихованець не може закрити рота через широке розростання папілом.
• У разі кровотеч зростає ризик потрапляння вторинної інфекції та розвитку ускладнень, тому захворювання краще не ігнорувати і негайно вживати заходів для його усунення. Ознакою вторинної інфекції практично завжди буде підвищення температури тіла та зміна поведінки собаки. Все залежить від походження патології.

При папіломатозі у собак є неприємний запах з пащі.

Діагностика папіломатозу

Діагностика здійснюється шляхом візуального огляду.

Діагностується папіломатоз декількома способами та завжди під контролем лікаря. Основні методи діагностики:

• інформація анамнезу;
• візуальний огляд;
• тактильне обстеження;
• імуногістохімічний аналіз;
• електронно-мікроскопічний метод дослідження;
• метод полімеразної ланцюгової реакції.

Застосовуючи подібні методи дослідження, необхідно враховувати вік собаки, її теперішній загальний стан. Має сенс провести також діагностику передбачуваних супутніх захворювань.

Лікування папіломатозу у собаки (заходи)

1. Легкі, не ускладнені випадки, не вимагають особливого лікування, тому що бородавки найчастіше зникають самі і настає повна ремісія. Однак трапляється так, що нарости заважають нормальній життєдіяльності тварини – їсти, ковтати, ходити. Тоді лікар приймає рішення здійснювати хірургічне видалення бородавчастого висипання.
2. Вилучення відбувається під місцевою анестезією за допомогою новокаїну. Проводиться кріохірургія, лазерна терапія, електрохірургія, електрокаутер. За допомогою цих технологій бородавки назавжди видаляються. Папіломатоз небезпечний для людини, тому що має видову приналежність.
3. Медикаментозне лікування полягає у застосуванні антибіотиків широкого спектру дії. Рекомендований препарат азитроміцин – один або в комплексі з іншим антибіотиком. Доцільним буде використання інтерферону, але можливі труднощі з придбанням цих ліків через його дорожнечу. Але також неясною залишилася картина із побічними ефектами після його застосування. Так що інтерферон з обережністю слід призначати.
4. При запущених випадках може допомогти системна хіміотерапія. Призначають вінкрістин, циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин. Як допоміжну терапію застосовують імуномодулятори. Рекомендовано застосовувати фоспреніл.

Для лікування папіломатозу використовується препарат Азітроміцин.

Профілактика

Щодо профілактики, то з більшою часткою ймовірності хворобу запобігти не вдасться. Основним профілактичним заходом виступає роздільний зміст тварин, не допускати скупченості. Запобігати зниженню імунітету, не допускати послаблення організму.

З метою профілактики слід стежити за імунітетом собаки.

Якщо мали місце «підозрілі контакти», в жодному разі не можна застосовувати кортикостероїдні препарати через те, що ці ліки здатні знижувати імунітет собак, що гарантовано створить сприятливе середовище для активації вірулентності збудника.

Відео про папіломи у собак