Наскільки небезпечний для тварини та людини хламідіоз у котів

Хламідіоз у пухнастих вихованців представляє інфекційне захворювання, збудником якого є внутрішньоклітинні мікроорганізми - Chlamydia. Згідно з ветеринарною статистикою, 5 — 10% особин котячої популяції хворіють на хламідіоз. Інфекція вражає головним чином дихальну систему, що характеризується розвитком кон`юнктивіту.

Нерідко хламідії атакують травну систему та органи статевої сфери, небезпечна недуга і для людини. Одним з активних способів захисту тварин від захворювання є вакцинація.

Причини зараження

Заразитися хламідіозом може і абсолютно домашня кішка, яка ніколи не залишає межі квартири. Збудник нерідко вноситься із взуттям, речами самим власником із вулиці. При контакті домочадців з бродячими тваринами ризик інфікування пухнастого домосіду різко збільшується.

До групи ризику входять кішки, що контактують із свійським птахом. Збільшується можливість інфікування при утриманні у приміщення кількох вихованців. Нерідко піддаються масовому зараженню молодняку ​​розплідники, що спеціалізуються на розведенні кішок при недотриманні заходів профілактики.

Рекомендуємо прочитати про ендометрит у кішок. Ви дізнаєтеся про причини розвитку, форми захворювання, його прояви, ускладнення при гнійному ендометриті, лікуванні.
А тут докладніше про перитоніти у котів.

Симптоми хламідіозу

Спочатку, проникнувши в організм тварини, хламідії атакують епітеліальні клітини, що вистилають слизову оболонку кон`юнктиви, ротової порожнини, глотки, шлунка, кишечника, сечостатевої системи та прямої кишки. Мікроорганізми нейтралізують захист клітини та безперешкодно в ній розмножуються. Інкубаційний період становить від 7 до 14 днів.

Ветеринарні фахівці рекомендують звернути увагу на наступну симптоматику у вихованця з метою раннього звернення за кваліфікованою допомогою:

• Риніт. Витікання з носової порожнини мають прозорий характер. У тварини спостерігається часте чхання, сопіння.
• На початку хвороби іноді відзначається незначне підвищення температури. У особин з ослабленим імунітетом нерідко розвивається гарячка.
• млявість, апатія, сонливий, пригнічений стан.
• Поганий апетит, відмова від корму.
• Кон`юнктивіт. Запалення слизової оболонки ока починається із закінчення серозного характеру. При ускладненні вторинною інфекцією колір слизової стає цегляно-червоним, а закінчення набувають гнійного характеру. Спостерігається набряк кон`юнктиви. Поразка частіше має односторонній характер. Нерідко запалення набуває форми фолікулярного кон`юнктивіту.

У деяких випадках хламідійна інфекція проявляється кульгавістю, тугорухливістю суглобів. У молодому віці інфекція супроводжується низькорослістю, відставанням у зростанні та розвитку від породних стандартів.

У ветеринарній практиці розрізняють гострий та хронічний прояв недуги. Гостра форма характерна яскравим проявом клінічної картини. Хронічний перебіг хвороби має латентний характер і може протікати безсимптомно для власника.

У чому небезпека хвороби

Підступність недуги полягає в тому, що в чистому вигляді інфекція існує тільки на перших етапах впровадження мікроорганізмів в епітеліальні клітини. Зруйнувавши внутрішньоклітинні фактори захисту, хламідії провокують розвиток вторинної інфекції. Таке становище не лише посилює клінічну картину захворювання, а й ускладнює проведення діагностичних заходів.

У зіскрібках і мазках виявляють цитопластичні хламідійні включення. Для діагностики застосовується також імуноферментний тест, що дозволяє виявити специфічні антигени у біологічному матеріалі.

Високоточним методом діагностики інфекції є метод полімеразної ланцюгової реакції. Дослідження дозволяє виявити поодинокі копії хламідій у зразках.

Важливе місце займає диференціальна діагностика хламідіозу від інших схожих проявів інфекцій. Ветеринарний лікар виключає наступні хвороби: вірусний ринотрахеїт, кальцивіроз, реовірусну інфекцію, бордетеліз.

Для виключення неінфекційної пневмонії тварині може бути проведене рентгенологічне обстеження грудної клітки.

Лікування хламідіозу у котів

Призначити ефективне лікування може лише ветеринарний спеціаліст на підставі результатів діагностичних досліджень. Самостійна терапія підступної недуги може призвести до серйозних ускладнень і навіть загибелі вихованця. Якщо немає важких ускладнень у вигляді набряку легенів, хвору кішку можна лікувати в домашніх умовах, виконуючи всі приписи лікаря.

Комплексний підхід до позбавлення від хламідійної інфекції включає:

• Загальне застосування антибактеріальних препаратів. У ветеринарній практиці для лікування хламідіозу застосовуються антибіотики тетрациклінового ряду (тетрациклін, еритроміцин, доксициклін). При їх непереносимості можуть бути призначені засоби фторхінолонового ряду, наприклад, Ципрофлоксацин. Препарати застосовують у вигляді таблеток або внутрішньом`язово. Курс лікування, як правило, тривалий – не менше ніж 30 днів.

• Імуномодулююча терапія дозволяє зміцнити імунну систему тварини. З цією метою хворій кішці призначають Ронколейкін, Гамавіт, Фоспреніл і т.д.д.
• При явищах зневоднення застосовуються внутрішньовенні вливання фізіологічного розчину та глюкози.

У тому випадку, якщо у власника проживає кілька кішок, антибактеріальній терапії повинні бути піддані всі тварини. При ефективному лікуванні прогноз сприятливий.

Про лікування хламідіозу у кішок дивіться у цьому відео:

Обов`язковою умовою для профілактичної обробки має бути попередня дегельмінтизація та здоров`я тварини. У зв`язку з цим власнику перед плановою вакцинацією необхідно пройти обстеження вихованця щодо наявності хламідій в організмі.

У районах з високим ступенем ризику зараження вакцинація домашніх котів повинна проводитись регулярно. В обов`язковому порядку профілактичної імунізації піддаються кішки, що беруть участь у виставкових заходах, та племінні тварини.

Рекомендуємо прочитати про те, як вилікувати нежить і чих кота в домашніх умовах. Ви дізнаєтеся про причини чіху у тварини, лікування в домашніх умовах та профілактичні заходи.
А тут докладніше про те, чому у кота сльозяться очі.

Хламідіоз у домашніх кішок є висококонтагіозною інфекцією, переважно з респіраторною симптоматикою та розвитком характерного кон`юнктивіту. Діагностика захворювання ґрунтується на лабораторному аналізі біологічних матеріалів.

Лікування антибактеріальними препаратами тривале, під контролем ветеринарного спеціаліста. Як активна профілактика розроблено ряд вакцин, що попереджають інфікування домашньої кішки.