Птах грач
Зміст
Грач (Сorvus frugilеgus) — птах, що набув широкого поширення на території Євразії. Представники даного виду відносяться до загону Вороб`їноподібні, сімейства Вранові та роду Ворони.
Опис грака
Довжина дорослого птаха варіює в межах 45-47 см. Середня довжина крила – близько 28-34 см, а досить товстої дзьоби – 5,4-6,3 см. Всі представники сімейства Вранові і роду Ворони мають чорний колір пір`ям з наявністю дуже характерного фіолетового відливу. Основною особливістю дорослих птахів є гола основа дзьоба. Молоді граки мають оперення у навколоклювній основі, але в міру дорослішання воно зникає повністю.
Зовнішній вигляд
Вага великого дорослого пернатого може досягати 600-700 г. Основне оперення грака чорне за кольором, без матовості, але з присутністю металевого зеленого блиску. Практично всі пір`я на тілі грака відрізняються жорсткістю при майже повній відсутності пуху. Деяка кількість пуху мають лише так звані «шортики» на лапках. Саме такий покрив дозволяє досить легко відрізнити грака від ворон та галок, лапи яких голі.
Це цікаво! На відміну від ворони, з якою всі граки мають дуже велику зовнішній схожістю, представники цього виду мають широку шкірясту ділянку або так званий наріст сірого фарбування навколо дзьоба.
Махове перо всіх представників загону Вороньїноподібні та сімейства Вранові дуже жорстке і надзвичайно міцне, що має рівномірний та порожнистий внутрішній канал, який триває практично до самого кінчика. Пір`я граків мають таку незвичайну будову протягом багатьох сотень років, завдяки чому активно використовувалися в якості зручного та доступного письмового пристосування. Кінчик такого пера акуратно обрізався навскіс, після чого вмочувався в баночку з чорнилом.
Часткова линяння з втратою дрібного пера у молодих особин відбувається в період з липня до вересня, що супроводжується потовщенням шкіри та подальшим редукуванням пір`яних сосочків. Випадання пера прогресує у граків із віком, а линька статевозрілих особин відбувається у повному річному циклі.
Характер та спосіб життя
На території Західної Європи граки є в основному осілими, а місцями та перелітними птахами. У північній частині ареалу розповсюдження граки відносяться до категорії гніздячих і перелітних пернатих, а в південних широтах – це типові осілі птахи. Усі представники виду характеризуються як дуже неспокійні та неймовірно крикливі птахи, переміщення колоній яких поблизу житла людини викликає масу незручностей, що пояснюється майже безперервним карканням та шумом.
Під час наукових випробувань, проведених фахівцями Кембриджського університету на території Англії, було достовірно встановлено, що грак дуже вмів у створенні або використанні найпростіших знарядь своїм дзьобом, і не поступаються в такій діяльності шимпанзе, яка використовує з цією метою добре розвинені кінцівки. Граки є колективними птахами, які ніколи не живуть парами або поодинці, а обов`язково об`єднуються в досить великі колонії.
Скільки живуть граки
Як вдалося з`ясувати зарубіжним та вітчизняним ученим, жити представники загону Воробьїноподібні та сімейства Вранові цілком здатні до віку двадцяти років, але деякими дослідниками стверджується, що можуть також зустрічатися окремі екземпляри виду у віці понад півстоліття.
Насправді дуже багато пернатих даного виду часто гинуть від захворювань шлунка і кишечника, не досягнувши навіть трирічного віку. Тому, як показує загальна практика багаторічних спостережень, у природних умовах середня тривалість життя грака вкрай рідко перевищує стандартні п`ять-шість років.
Ареал, місця проживання
На території Європи ареал поширення грача представлений Ірландією, Шотландією та Англією, Оркнейськими та Гебрідськими островами, а також Румунією. У Скандинавських країнах представники численного виду гніздяться найчастіше в Норвегії та Швеції. Досить велика популяція населяє територію Японії та Кореї, Маньчжурію, західний та північний Китай, а також північну Монголію.
У зимовий період птахи цього виду відносно часто зустрічаються в країнах поблизу Середземномор`я або в Алжирі, на території північного Єгипту, на Синайському півострові, в Малій Азії та Палестині, в Криму та Закавказзі, періодично залітають до Лапландії. Тільки з настанням осені представники виду іноді з`являються у Тіманській тундрі.
Гніздові екземпляри зустрічаються в садах та парках, серед груп дерев, які розкидані в умовах культурного ландшафту, у лісових зонах, гаях та прирічкових тугаях. Такі птахи для гніздування віддають перевагу лісовим околицям з деревними насадженнями та місцями для повноцінного водопою, представленими річками, ставками та озерами. До кормового біотопу граків належать культурні ландшафти та численні степові райони. Для зимівлі такі пернаті, як правило, вибирають підгірські смуги та річкові долини, землі, що обробляються, та інші ділянки, не вкриті глибокими снігами.
Раціон грака
Звичайною кормовою базою для граків є різні комахи, а також їх личинкова стадія. Із задоволенням харчуються представники загону Воробьїноподібні та сімейства Вранові також мишоподібними гризунами, зерновими та городними культурами, деякими сміттєвими травами. Переважає в стандартному кормовому режимі пернатих їжа тваринного походження, включаючи великих комах типу сарани та коників.
Користь граків у сільському та лісовому господарстві незаперечна, що зумовлено дуже активним знищенням:
- травневих жуків та їх личинок;
- клопів-черепашок;
- кузек – шкідників зернових культур;
- ярих совок;
- гусениць лугового метелика;
- бурякового довгоносика;
- дротяних хробаків;
- дрібних гризунів.
Важливо! Дуже істотну роль відіграють представники виду Грачі в активній ліквідації локальних та великих вогнищ, що характеризуються масовим розмноженням шкідливих комах, включаючи сосновий шовкопряд, кобилок та буряковий довгоносик.
Охоче риються представники сімейства Вранові і роду Ворони своїм добре розвиненим і досить довгим дзьобом у землі, що дозволяє легко відшукувати різних комах та хробаків. Також граки часто йдуть за тракторами або комбайнами, що орють землю, жадібно підбираючи всіх личинок і комах, вивернених з ґрунту назовні. Збір шкідливих комах ведеться і на деревній корі, гілках або листі різноманітної рослинності.
Розмноження та потомство
Граки за своєю природою є звичайними зграйними пернатими, тому ними влаштовуються колонії на досить великих і високорослих деревах поблизу населених пунктів, включаючи роздоріжжя старих доріг. Як правило, на кроні одного дерева птахами в`ється одразу кілька десятків міцних і надійних гнізд, що використовуються протягом довгих років. Гніздо зазвичай представлене гілочками різного розміру та вистелене всередині сухою травою або шерстю тварин. Для зведення гнізда граками може також використовуватися сміття з міських звалищ.
Сформовані пернатими пари живуть спільно до кінця свого життя, тому граки є традиційними моногамними птахами. Самкою відкладаються яйця один раз на рік, у кількості від трьох до семи штук. Відомі випадки виведення самкою двох нащадків протягом одного року. Яйця грача досить великих розмірів, що досягають у діаметрі 2,5-3,0 см. Колір шкаралупи, як правило, голубуватий, але іноді має зеленуватий відтінок з бурими плямами. Інкубаційний період становить у середньому двадцять днів, після чого потомство з`являється на світ.
Це цікаво! У процесі шлюбних ігор самці приносять вибраним самкам своєрідні їстівні подарунки, після чого розташовуються поруч і сповіщають околиці гучними криками.
Граки дуже дбають про своїх малюків не лише у перші дні життя, а й після вильоту з гнізда. Пташенята представників сімейства Вранові вилітають з гнізда тільки в місячному віці, тому масовий перший політ молоді можна спостерігати в період з травня до червня. Нащадки після зимівлі воліють повертатися в рідне гніздо.
Природні вороги
Де-не-де граками значно сильно псуються посіви кукурудзи або інших сільськогосподарських культур, викопуються молоді сходи та знищується посівне зерно, тому такі пернаті досить часто знищуються пастками або відстрілюються. Завдяки великим розмірам, дорослі особини рідко стають здобиччю для хижих птахів або тварин.
Населення та статус виду
На територіях європейської частини ареалу граки відносяться до звичайних птахів, а в азіатській зоні поширення представників цього виду зустрічається досить рідко, тому їхня загальна чисельність є дуже помірною. Навіть у європейських країнах кількість особин граків дещо спорадічна, що обумовлюється необхідністю використовувати для гніздування винятково високорослі дерева. Загалом, встановлений охоронний статус граків на сьогоднішній день – «Викликають найменші побоювання».
