Анаконда – гігантська змія

Про гігантську анаконду складено безліч міфів та легенд і часом складно визначити, де закінчується правда і починається вигадка. І всьому виною – величезні розміри цієї змії, а також важкодоступність місць проживання та прихований спосіб життя тварини.

Гігантська анаконда має і низку інших назв: зелена або звичайна анаконда, а також водяний удав.

Опис, весняний вигляд анаконди

Це цікаво! Перша офіційна згадка про анаконду в художньому творі зустрічається в повісті «Хроніки Перу» Педро Сьєса де Леона, яка була написана в 1553 році. Автор стверджує, що ці відомості достовірні і описує анаконду як величезну змію довжиною в 20 футів з червоною головою і злими зеленими очима. Згодом вона була вбита, а в її животі було знайдено ціле оленя.

Анаконда є найбільшою змією світової фауни, причому самки виростають набагато більше за самців. За найдостовірнішими та перевіреними відомостями, звичайна довжина цієї змії не перевищує 4–5 метрів. Шведський зоолог Г. Даль у своїх щоденниках описує спійману ним у Колумбії тварину завдовжки понад 8 метрів, а його співвітчизник Ральф Блумберг описує анаконди завдовжки 8,5 метра. Але такі розміри є скоріше винятком із правил, а розповіді про спійманих 11-ти метрових анаконд є не більш як мисливськими байками. Описаний у 1944 році випадок упіймання гігантської анаконди довжиною 11 м 40 см сучасні вчені також відносять до розряду міфів і вважають, що розміри змії були перебільшені.

Тіло анаконди блідо-зеленого забарвлення, по всій поверхні вкрите світло-коричневими плямами овальної форми, з боків вони чергуються з рядом круглих сірувато-жовтих міток з темною окантовкою. Подібне забарвлення є ідеальним маскуванням у густих тропічних заростях серед опалого листя і корчів. У водному середовищі таке забарвлення також допомагає анаконді вистежувати видобуток і ховатися від ворогів серед водоростей та каміння.

Тіло анаконди складається з хребта та хвоста, причому ребра змії дуже гнучкі та еластичними і можуть сильно згинатися та випрямлятися при заковтуванні великого видобутку. Також еластичними є і кістки черепної коробки, між собою з`єднані м`якими зв`язками, які дозволяють голові розтягуватися і дозволяють анаконді проковтнути велику тварину. Мова, як і у всіх змій неймовірно чутлива і рухлива, вона відіграє важливу роль для вивчення навколишнього середовища та спілкування. Тверда та суха луска покриває тіло як броня, захищаючи його від ворогів. На дотик луска гладка і слизька, що робить затримання анаконди дуже складним завданням. Анаконда скидає шкіру за один раз суцільною «панчохою», для цього вона активно треться про каміння та корчі.

Ареал проживання

Анаконда мешкає у вологих тропіках та водоймах Південної Америки. Найбільша її чисельність у Венесуелі, Парагваї, Болівії та Парагваї. Також анаконду нерідко можна зустріти в джунглях Гвіани, Гайяни і Перу, але через те, що плазуне веде дуже потайний і непомітний спосіб життя, її чисельність досі має лише приблизне значення. Тому для вчених досі є проблемою точний підрахунок кількості анаконд у певному регіоні. Динаміка популяції відповідно також погано відстежується і у Червоній Книзі зазначено, що загроза зникнення виду відсутня. На думку ряду вчених анаконда не відноситься до тварин, яким загрожує винищення. Анаконда живе у багатьох державних та приватних зоопарках світу, але створити комфортні умови для розмноження дуже складно і тому змії рідко доживають у неволі до 20 років, а середня тривалість життя у зоопарках невелика: 7–10 років.

Анаконда – водний житель і мешкає у тихих та теплих водах заплав, річок та проток. Також її часто можна зустріти у невеликих озерах басейну Амазонки. Анаконди проводять основну частину життя у воді або біля неї, лежачи на каменях або в густих джунглях, вистежуючи свою жертву серед листя і корчів. Іноді любить погрітися у сонячних променях на піднесенні, зрідка забирається на дерева. При небезпеці ховається в найближчому водоймищі і може бути під водою дуже довгий час. У посушливий період, коли річки та канали пересихають анаконди здатні зариватися в мул і прибережний ґрунт, перебуваючи без руху до настання сезону дощів.

Це цікаво! Будова голови цієї гігантської змії, її ніздрі та очі розміщуються не з боків, а зверху та при вистеженні видобутку анаконда ховається під водою, залишаючи їх на поверхні. Ця ж властивість допомагає рятуватися від ворогів. Пірнаючи на глибину, ця змія закриває свої ніздрі спеціальними клапанами.

Незважаючи на гігантські розміри, анаконда нерідко стає жертвою ягуара або каймана, а поранена змія може привернути увагу зграї пірань, які можуть напасти на ослаблену тварину.

У порівнянні зі звичними нам удавами анаконди набагато сильніші та агресивніші. Вони можуть вкусити або напасти на людину, але частіше все ж таки вважають за краще не вплутуватися в конфлікт. Залишившись віч-на-віч з гігантським плазуном, потрібно бути дуже обережним і не варто провокувати анаконду гучними звуками або різкими рухами.

Це важливо! Дорослий чоловік здатний самостійно впоратися з анакондою, довжина якої не перевищує 2-3 метри. Сила і мускулатура цієї змії набагато перевершує силу удава, прийнято вважати, що один виток тіла анаконди в кілька разів сильніший за один виток удава. Широко поширений міф про те, що ці змії здатні ввести людину у стан гіпнозу, це неправда. Як і більшість пітонів, анаконда не є отруйною, проте її укус може бути дуже болючим і небезпечним для людини.

З давніх-давен ходить безліч міфів і легенд, які описують анаконду як хижака, який часто нападає на людину. Єдиний офіційно зафіксований випадок нападу на людину – напад на дитину з індіанського племені, що можна вважати випадковістю. Коли людина знаходиться у воді, змія бачить її не повністю і може легко прийняти за капібару або дитинча оленя. Анаконда не полює на людину, а місцеві племена індіанців часто ловлять анаконд заради ніжного та приємного м`яса, а зі шкіри роблять різні сувеніри та вироби для туристів.

Відомий англійський зоолог Джеральд Даррелл описує своє полювання на анаконду і описує її не як грізного хижака, а тварину, яка слабко захищалася і не виявляла агресії. Зоолог упіймав її, просто схопивши за хвіст і накинувши мішок на голову «лютої анаконді». Потрапивши в неволю, змія поводилася досить смирно, слабо ворушилася в мішку і тихо шипіла. Можливо, вона була невелика і сильно налякана, що легко пояснює таку «миролюбну» поведінку.

харчування

Анаконда полює у воді чи березі, раптово нападаючи на жертву. Харчується як правило ссавцями та плазунами невеликого розміру. Часто жертвою гігантського пітона стають гризуни агуті, великі водоплавні птахи та риби. Більші анаконди здатні легко проковтнути каймана або капібару, але це трапляється нечасто. Голодна анаконда може в окремих випадках полювати на черепах та інших змій. Відомий випадок, коли анаконда напала у зоопарку на двометрового пітона.

Ця величезна змія здатна довгим годинником сидіти в засідці, вичікуючи потрібного моменту. Коли жертва наблизиться на мінімальну відстань, анаконда робить блискавичний кидок, вчепляється в жертву та обвиває її сталевою хваткою мускулистого тіла. Незважаючи на поширену думку, ці змії, так само як і пітони, не ламають кістки своєї видобутку, а душать її, поступово стискаючи грудну клітку і легені. Часто анаконда заповзає в села і нападає на дрібну худобу, її жертвами можуть стати навіть домашні собаки та кішки. Серед анаконд відомі випадки канібалізму, коли дорослі особини нападають на молодняк.

Розмноження

Анаконди ведуть відокремлений спосіб життя і збираються по кілька особин тільки на період розмноження. Зазвичай цей час посідає вологий період дощів, який в долині річки Амазонки починається наприкінці квітня. Самка мітить свої сліди особливою речовиною, яка містить феромони і приваблює статевозрілих самців. Декілька дорослих тварин збиваються навколо самки у величезну купу, шиплять і влаштовують битви. При спарюванні, як і інші змії, анаконди скручуються в щільний клубок, а самець охоплює і утримує самку спеціальними рудиментами, видаючи специфічні скрипучі звуки. Так як у спарюванні беруть участь відразу кілька самців, досі залишається невивченим, якому з них вона віддає перевагу, найбільшому, молодому або тому, хто з`явився першим на «побачення».

Це цікаво! Те, що перед спарюванням самка посилено харчується, тому що після настання вагітності вона більше півроку не зможе полювати. Період посухи може тривати дуже довго і вагітна самка активно шукає захищене від сонця укриття із залишками живлющої вологи.

Зазвичай вагітність триває 7 місяців, після чого самка народжує до 40 дитинчат. Анаконда належить до живородячих змій і після пологів разом із живим потомством викидає нерозвинених зародків і з`їдає їх разом із мертвими дитинчатами, тим самим забезпечуючи собі трохи енергії доти, коли вона може знову вийти на полювання. Після народження маленькі анаконди вже абсолютно самостійні і незабаром розходяться у пошуках дрібного видобутку. Більшість малюків гине, стаючи жертвою дрібних хижаків та крокодилів, але до половини потомства може досягти дорослого віку.

Вороги анаконди

Анаконда має чимало ворогів і головні серед них - каймани, які також проживають в річках і протоках і ведуть схожий спосіб життя. Також на анаконду нерідко полюють пуми та ягуари, часто жертвою хижаків стають молоді чи ослаблені тварини в період посухи, а також самці, які втратили сили після спарювання. Але головним ворогом анаконди залишається людина, яка полює на гігантських змій заради забави та розваги. Шкіра анаконди також високо цінується серед туристів, що робить її привабливою для браконьєрів.

Це цікаво! Невелику парагвайську анаконду можна купити у приватних продавців, її ціна залежить від розмірів та становить 10–20 тис. руб.