Вирощування чорно-рябої молочної породи корів

У російських фермерських господарствах серед породи корів молочні види, що дають дуже великі надої, зустрічаються не так часто. Порівняно недавно з`явилася одна цікава, строкато-чорна порода, яка на даний момент посідає третє місце за ступенем поширення після таких порід, як червона худоба та симентальська. Розводять чорно-строкату породу на всій території Росії.

Походження чорно-рябої породи корів

Прародителями таких бурінок є представники голландської та остфризької породи. Все сприяло тому, щоб у ХVIII та XIX століттях у Нідерландах з`явилася нова порода: м`який клімат, чудове харчування, зацікавленість виробників вирощувати молочну худобу.

Спочатку такі тварини відрізнялися великою сприйнятливістю до різних захворювань, слабким імунітетом, тендітною статурою, хоча молока давали дуже багато. Однак завдяки допомозі селекціонерів, до ХХ століття вони стали міцнішими, а також підвищилися якісні характеристики м`яса.

Перші представники чорно-строкатих корів з`явилися в російській державі наприкінці XVIII століття в деяких поміщицьких господарствах. Однак тільки після 1917 року радянські вчені побачили у таких бурінках великий потенціал, внаслідок чого вони стали дуже швидко завойовувати місця у господарствах селян.

У 1959 році на прохання радянських селекціонерів чорно-плямисту рогату худобу виділили в окрему породу.

Зовнішній вигляд чорно-рябої корови

Від забарвлення бурінок походить назва породи: чорна шкіра тварини покрита безладно розташованими білими плямами різного розміру.

Крім потужної статури, характерної для молочних представників довгастого корпусу, така порода має й інші особливості зовнішнього вигляду:

• довга голова з витягнутою мордою, сірі роги мають на кінцях темне забарвлення;
• середньої довжини немускулиста шия вся у складках;
• груди не надто широкі;
• спина досить рівна, з прямим попереком і широким крижом;
• кінцівки рівні, міцні, стійкі;
• об`ємне черево, вим`я чашеподібної форми, частки розвинені нерівномірно, задні соски розташовуються дуже близько.

Висота в загривку молочної корови становить 130-132 см.

Залежно від районів проживання така порода має різні типи:

• бурі з центрального регіону країни відрізняються досить великою статурою. Важить доросла корова 550-650 кг, а бик - 900-1000 кг, а в деяких випадках навіть більше. Таким чином, окрім молока, ці тварини дають ще й багато м`яса.
• уральські тварини відрізняються сухим типом конституції, внаслідок чого виглядають легкими та гармонійними.
• корови з Сибіру значно менше тварин із центральних районів і він не такий щільний, як особини з Уралу. Середня вага дорослого представника становить 500-560 кг.

Характеристика продуктивності

Телята чорно-рябої породи при народженні важать 37 кг (телички) та 42 кг (бички). Поїсти вони люблять, тому щодня вони додають у вазі по 600-800 г. При ряснішому харчуванні телята в день можуть додати і кілограм. У 15 місяців вага малюків становить уже понад 420 кг. Найбільші дитинчата можуть важити 480 кг. Молоденькі бички можуть настільки сильно від`їстись, що за вагою наздоганяють своїх ровесників м`ясних порід.

Незалежно від району проживання, бики досягають ваги 900 кг, а іноді навіть перевищують тонну. Доросла молочна корова також досить важка і її вага коливається в межах 500-650 кг.

Приємно, що досягається такий результат без великих витрат на придбання спеціальних концентратів. Влітку тварини пасуться на зелених пасовищах, взимку харчуються сіном та соковитими добавками.

Цінується така порода тим, що корови дають дуже великі надої молока. Тварини, що проживають у різних регіонах країни, відрізняються різними показниками надої. На це впливає не лише клімат регіону проживання, а й умови утримання та годівлі.

Молочні тварини племінних господарств-передовиків центрального регіону Росії на рік дають до 8000 кг молока, жирністю близько 3,7% та вмістом білка від 3,0 до 3,2%. У молочних корів із Сибірського регіону також непогана статистика: передові господарства отримують по 8000 кг молока на рік, проте жирність його досягає 3,9%, білок – 3,2%. Уральські тварини з надоїв поступаються коровам із сибірського та центрального регіону, даючи на рік 5500 кг молока жирністю 4% та вмістом білка 3,47%. У звичайних умовах корівки здатні дати 3000-3500 кг молока.

Такі характеристики пов`язані один з одним. Наприклад, жирність молока безпосередньо залежить від обсягу надої, а він, у свою чергу, залежить від маси живої ваги, яка залежить від кількості вживаного корму.

Переваги та недоліки корів чорно-рябої породи

Корови такої породи, як найкращі представники молочного спрямування, приносять фермерським господарствам великий прибуток від продажу молочної продукції. Також багато фермерів роблять ставку на їхню приголомшливу властивість швидко набирати вагу.

Крім цього, така порода має й інші переваги:

• міцне здоров`я;
• вміння швидко акліматизуватися у новій обстановці;
• помірна скоростиглість при здатності нарощувати м`язову масу, вживаючи в їжу корм з невеликою кількістю концентрованих добавок;
• жирне молоко та пісне м`ясо.

Є такі буреня і недоліки. Вони, звичайно, несуттєві, але фермери борються з ними. Вона полягає в наступному:

• усунення основних відмінностей між типами породи;
• створення більш високих та великих тварин;
• підвищення кількісних показників надої;
• збільшення жирності молока та вміст білка в ньому.

Крім цього, бурі активно реагують на гарне до неї ставлення. Якісний догляд допомагає їй перетворитися на корову, що дає високі надої молока. Якщо ж ставлення до неї недбале, то й високих надої не доводиться чекати.

Висновок

Вітчизняні фермери дуже люблять корів чорно-рябої породи, тому придбати їх можна у будь-якому регіоні нашої країни. Господар такої бурінки не повинен забувати, що це все-таки досить велика порода, що вимагає просторого приміщення, а також великої кількості сіна та трави. Вкладені в неї сили, гроші та час повинні обов`язково окупитися та обернутися хорошим прибутком.