Особливості медоносних порід бджіл

Бджоли - одні з найкорисніших комах. Вони виробляють унікальний за своїм складом продукт – мед, який використовується людиною для зміцнення імунітету та боротьби із застудними захворюваннями. Загалом у світі існують сотні видів бджіл, кожен з яких необхідно розглядати окремо.

Види бджіл

Ці дивовижні та корисні комахи діляться на два типи: дикі та одомашнені. У першому випадку такі види бджіл живуть у природі, у другому – використовуються людиною в області бджільництва.

Найбільший інтерес викликають домашні комахи, тому що вони необхідні для отримання меду та інших продуктів бджільництва (віск, прополіс). Крім того, подібні особини численні – у їхніх сім`ях живуть від 1 000 до 10 000 особин, а саме трутні, матки та так звані робочі бджоли. Також вони досить легко піддаються прирученню – їх можна «одомашнити» та використовувати протягом багатьох років для своїх цілей.

Породи бджіл та їх відмінна характеристика

Усього бджолярами виведено кілька десятків порід, що найбільш щільно використовуються в даній області. Найвідоміші з них називаються бакфаст,. Розрізняються вони між собою за характером, середовищем, розмірами. Так, виділяють чотири головні типи: гігантські та карликові, медоносні та індійські.

Далі будуть розглянуті найпопулярніші породи бджіл, які живуть у природному та штучному середовищі. Їх докладний опис включає ряд характеристик: від переваг і недоліків до ареалу проживання.

Бджоли породи Бакфаст

Це перші представники породи бджіл, що заслуговує на увагу. Комахи відносяться до гібриду, який не має природного ареалу проживання. Порода вигідна, тому що виробляє велику кількість меду, проте матка обійдеться недешево.

Бджоли породи бакфаст популярні у всьому світі за рахунок того, що:

• мають стійкість перед трахейними кліщами, які в змозі викорінювати бджіл цілим сім`ями;
• миролюбні – дуже рідко жалять людей, лише у разі великої небезпеки;
• не мають схильності до активного роїння – спосіб розмноження сімей, який може послабити їхній стан;
• невибагливі щодо особливостей утримання, що економить кошти заводчиків.

Недоліком бджоли бакфаст фахівці називають низьку морозостійкість. Через те, що порода спочатку була виведена у вологому кліматі Великобританії, вона вкрай теплолюбна. Тому бакфаст, як порода бджіл, не підходить бджолярам із північних регіонів Росії.

Середньоросійська порода

Відомі також як темні європейські бджоли. Вони є корінними жителями центру та півночі Європи. За своїми розмірами середньоросійська бджола досить велика, характеризується сірим забарвленням. Мають відмінний імунітет – стійкі до хвороб і без проблем справляються з морозами.

Середньоруській породі бджіл властиві надзвичайно плодючі матки, які можуть відкладати до 3 000 яєць протягом 24 годин. До переваг виду фахівці зараховують:

• "чесність" - вони не схильні до крадіжки;
• збирання нектару з однієї певної культури, що є цінною якістю для бджолярів, які зацікавлені у монокультурних видах меду;
• можливість протягом одного року зібрати до 100 кг меду;
• добре переносять зимівлю.

Заслуговує на увагу активне роїння (розмноження), яке у разі не послаблює представників сімейства. Але є у породи бджіл та мінуси. Наприклад, досить злісний характер. Середньоруська бджола часто дратується і може вкрай агресивно реагувати на те, що немає уваги або, навпаки, бджоляр надто часто «втручається» в життя на пасіці.

Доповнює список мінусів того, що вони, затримуючись на конкретній культурі, не встигають вчасно перейти на інші види рослини, які могли б збагатити та покращити смакові якості меду. Ареалом їх проживання та розведення є Росія, Білорусь та Прибалтика.

Про породу бджіл карника

Їм характерне сіре забарвлення зі срібним узліссем. Тіло невеликого розміру. Характерними особливостями породи бджіл карника називають спокій та миролюбність, продуктивність, ранній початок розвитку, а саме навесні.

У той же час, їм властиво слабкий розвиток прополісу на тлі активної зміни особин-медоносів, що може послабити зграю. Іншою характерною особливістю бджіл карника є стійкість перед падевим токсикозом (незаразна хвороба, яка виникає при вживанні меду). Однак є схильність до нозаметозу – захворювання дорослих особин. Роіння середнє, що рідко призводить до послаблення сім`ї.

Початковим ареалом проживання є Югославія, Австрія та Альпи. Не дивно, що бджола карника, мабуть, найбільш популярна порода в центральній Європі. Їм характерна більша зимостійкість, ніж бакфасту та іншим європейським породам.

Породу розводять бджолярі з регіонів, де переважає теплий та помірний клімат. Ними також займаються в районах, де здійснюється збирання падевого меду.

Карпатська порода бджіл

Їм характерне попелясте забарвлення та довгий хоботок – до 7 мм. У представленої дуже миролюбної породи, мабуть, найбільші крила з усіх бджолиних. При цьому розмір тільця середній. До переваг, якими володіє карпатська бджола, зараховують:

• швидке вирощування потомства робітничими бджолами, завдяки якому сімейство активно збільшується;
• підприємливість у питанні пошуку медоносів;
• активне формування воску та інших продуктів бджільництва;
• високий імунітет до сезонних захворювань (представники карпатської породи практично ніколи не хворіють);
• не звертають уваги на воскову міль, яка є шкідником та загрожує іншим видам комах;
• відмінну морозостійкість.

Крім того, карпатські породи бджіл дуже економні – витрачають мінімум кормової бази порівняно з іншими породами. Мед, який вони збирають у великій кількості, містять дуже мало цукру. Бджолам карпаткам характерно слабкий роїння, що робить їх стійкішими. До недоліків особин можна віднести схильність до крадіжки. Ареал їхнього проживання Закарпатська область.

Сіра кавказька порода

Розводити їх рекомендується на Кавказі та області Закавказзя. Довжина хобота особин становить 7.2 мм, що є рекордним показником для одомашнених бджіл. Ця порода досить миролюбна, але може виявитися агресивною, якщо буде загроза безпеці. Відрізняються слабким роїнням.

До переваг сірих закавказьких бджіл зараховують:

• можливість отримання великої кількості прополісу;
• активність у плані пошуку меду;
• перельоти під час поганої погоди, наприклад, під час туману або дощу.

До умовних мінусів можна віднести швидку зміну медоносів та середню стійкість перед морозами. Інші важливі характеристики особин – це гарне запилення бобових, середня продуктивність бджолотки – близько 1500 яєць на добу.

Далекосхідна порода бджіл

Дуже цікавий вид комах, що є гібридом трьох порід: української, середньоросійської та кавказької. Довжина хоботка становить близько 6.8 мм, забарвлення тулуба, залежно від переважання виду, може бути різним: від жовтуватого до суто сірого. До переваг відносять:

• миролюбний характер;
• підприємливість у плані спільного пошуку корму та облаштування вулика;
• добре переносять зимівлю, стійкі перед різкими морозами;
• оптимальну продуктивність під час виробництва воску;
• несприйнятливість до ряду інфекційних захворювань, у тому числі до бактеріозу та гнильця.

Серед недоліків перебуває помірна злодійкість, небажання приймати підсаджених маток. Якщо ж бджолотка своя, за добу вона може винести близько 1550 штук. При цьому відзначають середню продуктивність сім`ї за сезон у плані отримання меду: від 30 до 60 кг, найкращими були показники близько 200 кг. Розводити їх рекомендується у східній частині Росії – Амурська область, Хабаровський край та інші.

Висновок

Бджолознавство – непроста наука. Необхідно враховувати всі існуючі характеристики цих комах: від переваг та недоліків до продуктивності, ареалу проживання. Це допоможе впритул зайнятися саме тим різновидом, який даватиме оптимальну кількість меду та інших побічних продуктів. Також грамотний вибір сімейства дозволить особинам без втрат пережити зиму та не зіткнутися із серйозними захворюваннями.