Вомбати (vоmbаtідає)

Вомбати, або вомбатові (Vоmbаtidае) - представники сімейства сумчастих ссавців, які відносяться до загону дворізцевих, що мешкають переважно на території Австралії. Всі вомбати є нори, що риють, повністю травоїдними тваринами, зовнішнім виглядом нагадують дуже мініатюрних ведмедів або досить великих за розмірами хом`яків.

Опис вомбату

Ссавці з загону Дворізцеві сумчасті та сімейства Вомбатові жили на нашій планеті більше десяти мільйонів років тому, що безпосередньо вказує на незвичайну своєрідність та унікальність такої тварини. Багато видів вомбатів вже зникли, тому в даний час представниками сучасної фауни є тільки два роди із сімейства вомбатів: короткошерстий, а також довгошерстий або квінслендський вомбат.

Зовнішній вигляд

Вомбати є типовими представниками травоїдних ссавців. Середня вага дорослої тварини становить 20-40 кг при довжині в межах 70-120 см. Вомбат відрізняється досить щільною та компактною статурою, має невеликий за розмірами тулуб, велику голову та чотири добре розвинені, потужні кінцівки. Для вомбат характерна наявність невеликого хвоста, який прийнято вважати нерозвиненим. Вовняний покрив такого ссавця має сіре або попелясте фарбування.

Це цікаво! Особливо побудована задня частина травоїдної тварини - саме тут присутня значна кількість кісток і хрящів, покритих дуже твердою шкірою, яка служить вомбату свого роду захисним щитом.

При загрозі проникнення природних ворогів у нору до такої незвичайної тварини, вомбати, як правило, виставляють свою задню частину і таким чином захищають або блокують прохід у своє житло. Завдяки значним розмірам, задня частина також цілком може використовуватися як зброя, що давить противника. Незважаючи на короткі лапи, вомбати при пересуванні розвивають швидкість до 40 км/год, а також здатні забиратися на дерево і навіть добре плавати.

Увагу привертає і область голови таких забавних та компактних «ведмедів». Голова дуже велика в порівнянні з розмірами тулуба, при цьому трохи сплюснута, з наявністю з боків очей-бусин. У разі реальної небезпеки вомбат здатний не тільки захищатися, але й цілком ефективно нападати своєю головою, використовуючи з цією метою характерні рухи, що рухаються.

Щелепи, а також зуби ссавця за своєю будовою і зовнішнім виглядом мають велику схожість з первинними харчопереробними органами гризунів. Серед інших сумчастих тварин, саме вомбати мають найменшу кількість зубів: для верхнього та нижнього ряду характерна наявність пари передніх зубів ріжучого типу, а також жувальні зуби. При цьому у тварини повністю відсутні традиційні кутові зуби.

Це цікаво! Вомбати цілком заслужено славляться мистецтвом земляного копання, і можуть легко створювати цілі підземні лабіринти. Саме з цієї причини вомбат часто називають найбільш талановитими і великогабаритними землекопами.

Кінцівки вомбату дуже міцні та мускулисті, досить сильні, що мають кігті, які розташовуються на всіх п`яти пальцях кожної лапи. Добре розвиненому кістяку кінцівок відводиться дуже важлива роль у житті ссавця. За допомогою лап дорослі мініатюрні «ведмеді» здатні рити зручні та місткі нори. Тунелі, що вириваються ними, часто досягають довжини 18-20 метрів при ширині 2,5-3,0 метра. Представники загону Дворізцеві сумчасті та сімейства Вомбатові спритно вибудовують своєрідні підземні «палаці», в яких мешкають цілими сім`ями.

Спосіб життя вомбата

Вомбати ведуть переважно підземний і нічний спосіб життя, тому головною умовою при виборі житла є наявність сухого ґрунту за повної відсутності надто великогабаритного каміння, підземних вод і коріння дерев. Значну частину доби вомбат проводить усередині своєї нори. Відпочинок і сон здійснюється вдень, а при настанні темного часу доби ссавець виходить нагору, розминається або підкріплюється.

Всі представники вомбатових вважають за краще жити досить великими групами, тому територія для їхньої життєдіяльності займає дуже значні розміри. Кордони своєї території, яка може становити кілька десятків гектарів, позначаються своєрідними квадратними екскрементами тварини. За своїм характером вомбати дружелюбні і абсолютно не бояться людини, через що часто містяться як домашній екзо.

Тривалість життя

Як показують багаторічні наукові дослідження та натуралістичні спостереження, середня тривалість життя вомбату в природних умовах не перевищує п`ятнадцять років. У неволі ссавець здатний прожити майже чверть століття, але терміни залежать від умов утримання та особливостей раціону харчування.

Види вомбатів

В даний час до сімейства віднесено три сучасні види, які об`єднуються в два роди:

• Рід Lаsiоrhinus. Довгошерсті, або шерстоносі, або волосатоносі вомбати (Lаsiоrhinus) - тварини з роду сумчастих ссавців. Досить велика тварина з довжиною тіла 77-100 см, при довжині хвоста 25-60 мм та вагою 19-32 кг. Хутро м`яке і довге, на спині буро-сірого кольору, а на грудях і щоках — білого фарбування. Вуха невеликі та трикутні за формою;
• Рід Vоmbаtus. Короткошерсті, або голоносі, або тасманійські вомбати (Vоmbаtus ursinus) - тварини, що належать до виду сумчастих ссавців. Єдиний із сучасних представників роду голоносих вомбатів.

Це цікаво! До найближчих родичів представників вомбатових ставився дипротодон, але цей просто гігантських розмірів представник сумчастих вимер близько сорока тисяч років тому.

Від популяції квінслендського вомбату на сьогоднішній день залишилося трохи більше ста особин, що містяться в невеликому заповіднику на території Квінсленду. Широколобий вомбат із роду Lаsiоrhinus має довжину близько метра, світло-сіру шкіру та оригінальні гострі вушка.

Ареал, місця проживання

Батьки вомбатів були невеликими за своїми розмірами, селилися на деревах, а перебиралися з однієї гілки на іншу за допомогою довгих, як у всіх мавпи, хвостів, або зачіплялися за стовбурову частину рослин за допомогою великих пальців на лапах. Така особливість позначилася на ареалі та місцях проживання сучасного ссавця.

Найменш вивчені австралійські сумчасті довгошерсті або шерстоносі вомбати поширені на південному сході Південної Австралії та заході Вікторії, а також на південному заході Нового Південного Уельсу, у південній та центральній частині Квінсленду. Відомі три підвиди роду Vоmbаtus або короткошерсті вомбати: Vоmbаtus ursinus hirsutus, що мешкає в Австралії, Vоmbatus ursinus tаsmаniеnsis, що живе на Тасманії, а також Vоmbаtus ursinus ursinus, що населяє тільки острів.

Раціон вомбату

Вомбати дуже охоче поїдають молоді трав`янисті пагони. Іноді в їжу ссавцям використовуються також рослинні коріння та мохи, ягідні культури та гриби. Завдяки такій анатомічній особливості, як поділ верхньої губи, вомбати здатні дуже точно і грамотно підбирати для себе харчовий раціон.

Це цікаво! Передні зуби тварини можуть доходити безпосередньо до рівня землі, що дуже зручно для зрізання навіть найменших зелених пагонів. Важлива роль при виборі харчування в нічний годинник відводиться також добре розвиненому нюху.

Слід зазначити, що представники вомбатів характеризуються повільними, але водночас дуже ефективними обмінними процесами. Для повноцінного перетравлення всієї з`їденої їжі ссавцеві необхідно близько двох тижнів. Крім цього, саме вомбати на сьогоднішній день є найекономнішими споживачами води з усіх ссавців, що нині живуть на нашій планеті (зрозуміло після верблюда). Дорослій тварині достатньо близько 20-22 мл води на добу на кожний кілограм маси тіла. Тим не менш, вомбати важко переносять холоди.

Природні вороги

У природних умовах у таких представників загону Дворізцеві сумчасті практично немає ворогів, оскільки грубу шкіру дорослого ссавця практично неможливо поранити чи прокусити. Крім іншого, ззаду вомбати захищені ще й неймовірно міцною бронею, що нагадує панцир броненосця. Однак якщо вомбатам доводиться захистити від ворогів свою територію, то він може стати досить агресивним.

За перших ознак наближення небезпеки тварина набуває дуже суворого вигляду, починає розгойдувати великою головою і видавати неприємні звуки, які нагадують мукання. Такий безстрашний і дуже рішуче налаштований зовнішній вигляд вомбату найчастіше досить швидко відлякує нападників. Інакше відбувається напад вомбату, який чудово бореться за допомогою голови.

Розмноження та потомство

Народження дитинчат будь-якого підвиду вомбату абсолютно не має будь-якої залежності від сезонних особливостей або погодних умов, тому процес розмноження такого рідкісного ссавця може відбуватися протягом усього року. Тим не менш, у найбільш посушливих регіонах, за спостереженням вчених, може відзначатися сезонний варіант розмноження. Вомбати відносяться до категорії сумчастих тварин, але сумки у самок розташовуються особливим чином і повернені у напрямку назад, що полегшує процес копання землі для нір і запобігає попаданню бруду до малюка.

Це цікаво! Вагітність у самки вомбата триває приблизно три тижні, після чого народжується єдине дитинча. Незважаючи на наявність у кожної самки пари сосків, виношувати та вигодовувати двох малюків такий ссавець не може.

Протягом восьми місяців після появи на світ новонароджене маля перебуватиме у матері всередині сумки, де його оточує цілодобова турбота і увага. Вомбат, що підріс, залишає материнську сумку, але ще приблизно протягом року, до моменту досягнення статевої зрілості, він проживає поряд зі своєю батьківкою.

Населення та статус виду

Довгошерсті вомбати на сьогоднішній день знаходяться під загрозою повного зникнення. Після того, як сталося заселення Австралії європейцями, природний ареал вомбатових дуже сильно скоротився, що обумовлено руйнуванням місць проживання, конкуренцією з іншими привезеними видами та полюванням на вомбатів. Для збереження навіть невеликої чисельності цієї зникаючої тварини, фахівцями нині організовано кілька дрібних заповідників.

Відео про вомбат