Атлантичний морж

Морж (Odobenus rosmarus) є морським ссавцем, єдиним сучасним видом, що відноситься до сімейства моржових (Odobenidae) та групи Ластоногі (Pinnipedia). Дорослі моржі легко впізнаються за своїми великими і видними бивнями, а за своїми розмірами серед ластоногих така тварина поступається тільки морським слонам.

Опис атлантичного моржу

Велика морська тварина має дуже товсту шкіру. Верхні ікла у моржів надзвичайно розвинені, подовжені та спрямовані вниз. Досить широку морду саджають товсті та жорсткі, численні, сплющені щетини-вуси (вібріси). Кількість таких вусів на верхній губі часто становить 300-700 штук. Зовнішні вуха повністю відсутні, а очі відрізняються маленькими розмірами.

Зовнішній вигляд

Довжина іклів у моржа іноді сягає півметра. Такі бивні мають практичне призначення, здатні легко прорізувати лід, дозволяють захищати територію та своїх одноплемінників від багатьох ворогів. Крім іншого, за допомогою своїх іклів моржі можуть легко пронизувати тіло навіть великих білих полярних ведмедів. Шкірні покриви дорослого моржа дуже зморшкуваті і досить товсті, з характерним 15-сантиметровим шаром жиру. Шкіру атлантичного моржа покривають короткі та прилеглого типу коричневі або жовтувато-бурі волоски, кількість яких з віком помітно зменшується.

Це цікаво! Атлантичний морж є унікальним видом екологічного регіону Баренцевого моря Червону книгу Російської Федерації.

Найстаріші представники підвиду Атлантичний морж мають практично зовсім голу та досить світлу шкіру. Кінцівки тварини дуже добре пристосовані для пересування сушею і мають мозолисті підошви, тому моржі здатні не повзати, а ходити. Хвостова частина у ластоногого зародкового типу.

Спосіб життя, поведінка

Представники підвиду Атлантичний морж вважають за краще об`єднуватися в череди різної чисельності. Жителі колективно ластоногих тварин намагаються активно допомагати один одному, а також захищають найслабших і наймолодших своїх родичів від нападу природних ворогів. Коли більшість тварин у такому стаді просто відпочиває чи спить, безпека всіх забезпечується так званими охоронцями-вартовими. Тільки у разі наближення якоїсь небезпеки ці сторожа оглушують гучним ревом усю місцевість.

Це цікаво! На думку вчених, в ході численних спостережень вдалося довести, що, маючи чудовий слух, самка здатна почути поклик свого дитинчати навіть на відстані двох кілометрів.

Непристосованість і неповороткість моржів, що здається, компенсується відмінним слухом, прекрасним нюхом, добре розвиненим зором. Представники ластоногих вміють чудово плавати і досить дружелюбні, але за необхідності цілком здатні втопити рибальський човен.

Скільки живуть атлантичні моржі

У середньому, представники підвиду Атлантичний морж живуть трохи більше 40-45 років, інколи ж навіть трохи довше. Доросла така тварина досить повільно. Моржів цілком можна вважати повністю дорослим, статевозрілими і готовими до розмноження лише через вісім років після появи світ.

Статевий диморфізм

Самці атлантичного моржу мають довжину тіла на рівні трьох-чотирьох метрів за середньої ваги в межах двох тонн. Представники підвиду жіночої статі виростають у довжину до 2,5-2,6 метра, а середня маса тіла самки не перевищує, як правило, однієї тонни.

Ареал, місця проживання

Найточніше в даний час оцінити загальну чисельність представників підвиду Атлантичний морж нелегко, але, найімовірніше, вона не перевищує зараз двадцять тисяч особин. Ця рідкісна популяція набула поширення від Арктичної Канади, Шпіцбергена, Гренландії, а також на території західного регіону Російської Арктики.

Саме на підставі значного географічного розповсюдження та наукових даних за всіма переміщеннями вдалося припустити наявність всього восьми субпопуляцій тварини, п`ять з яких розташовується на заході і три у східній частині від території Гренландії. Іноді така ластонога тварина заходить у води Білого моря.

Це цікаво! У щорічному режимі моржі здатні мігрувати разом з великими льодами, тому перебираються на крижини, що дрейфують, допливають на них до потрібного місця, після чого вибираються на сушу, де і влаштовують своє лежище.

Раніше представники підвиду Атлантичний морж займали межі, що сягали у напрямку на південь до території мису. У досить великій кількості ластонога тварина зустрічалася у водах затоки Святого Лаврентія. Навесні 2006 року північно-західна популяція атлантичних моржів була внесена до Канадського акту за загрозливими видами.

Раціон атлантичного моржу

Атлантичний морж є практично постійним. Основу їх раціону складають придонні молюски, які дуже легко видобуваються ластоногими. Моржі за допомогою своїх довгих і досить потужних бивнів ворушать мулисте дно водоймища, результатом чого стає заповнення води сотнями маленьких за розмірами черепашок.

Ракушки, що збираються моржем, хапаються в ласти, після чого за допомогою дуже потужних рухів відбувається їх розтирання. Остатки черепашок, що залишилися в результаті, потрапляють на дно, а самі молюски залишаються плавати на водній поверхні. Саме вони дуже активно поїдаються моржами. Також у харчових цілях використовуються різні ракоподібні та хробаки.

Це цікаво! Рясний раціон харчування необхідний моржам для підтримки життєдіяльності організму, а також нарощування достатньої кількості підшкірного жиру, важливого для захисту від переохолодження та плавання.

Риба ластоногими тваринами не цінуються, тому такий корм поїдається рідко, тільки в період дуже серйозних проблем, пов`язаних з їжею. Атлантичні моржі зовсім не гидують товстошкірими велетнями та падалью. Вченими зафіксовано випадки нападу ластоногих великих тварин на нарвалів і нерпу.

Розмноження та потомство

Повноцінної статевої зрілості атлантичні моржі досягають лише у віці п`яти-шості років, а активний шлюбний період у таких ластоногих тварин припадає на квітень та травень.

Саме в такий період самці, що раніше відрізняються дуже миролюбною вдачею, стають досить агресивними, тому часто б`ються один з одним за самок, використовуючи з цією метою великі і добре розвинені ікла-бивні. Безумовно, статевозрілі самки вибирають собі у статеві партнери лише найсильніших і найактивніших самців.

Середній період вагітності моржах триває не більше 340-370 днів, після чого на світ з`являється всього одне, але досить велике за розмірами дитинча. У вкрай поодиноких випадках народжується двійня. Довжина тіла новонародженого атлантичного моржа становить близько одного метра за середньої ваги в межах 28-30 кг. З перших днів свого життя малюки вчаться плавати. Протягом першого року моржі харчуються виключно материнським молоком, і тільки після цього набувають здатності поїдати їжу, характерну для дорослих моржів.

Абсолютно всі моржіхи мають дуже добре розвинений материнський інстинкт, тому вони здатні самовіддано оберігати своїх дитинчат при появі будь-якої небезпеки. За спостереженнями вчені, загалом самки атлантичного моржа є дуже ніжними та дбайливими матерями. Приблизно до віку трьох років, коли у юних моржів з`являються бивні-клики, молодь майже завжди перебуває поряд зі своєю батьківкою. Лише у трирічному віці, маю вже досить вирослі ікла, представники підвиду Атлантичний морж починають доросле життя.

Природні вороги

Основну загрозу для багатьох звірів, включаючи тварин підвиду Атлантичний морж, представляють саме люди. Для браконьєрів та мисливців великі ластоногі є джерелом цінних бивнів, сала та поживного м`яса. Незважаючи на значні обмеження у промисловому значенні, а також охоронні заходи на територіях проживання, загальна чисельність атлантичних моржів стабільно знижується, тому такі тварини перебувають під загрозою повного вимирання.

Це цікаво! Крім людей, ворогами моржу в природі є білі ведмеді та частково косатка, а крім іншого, такі тварини сильно страждають від багатьох небезпечних внутрішніх і зовнішніх паразитів.

Слід зазначити, що виняток на сьогоднішній день зроблено лише для деяких корінних північних народностей, включаючи чукчів та ескімосів. Саме для них полювання на ластоногих є природною потребою і їм дозволяється відловлювати обмежену кількість рідкісних особин. М`ясо такої тварини стало невід`ємною частиною раціону північних народностей через їхні багаторічні національні особливості.

Населення та статус виду

Заради справедливості слід зазначити, що досить різке скорочення загальної чисельності даного підвиду тварин обумовлюється не тільки активним та масовим відстрілом у процесі промислу, а й швидким розвитком нафтової промисловості. Підприємства саме цієї галузі способи сильно забруднювати природне довкілля червонокнижних моржів.

Занепокоєння багатьох фахівців викликає помітний брак відомостей, що стосуються сучасного стану популяції моржів. На сьогоднішній день відома лише зразкова чисельність таких тварин у водах Печорського моря та на місцях деяких лежнищ. Також, як і раніше, залишаються невідомими переміщення моржів протягом року та зв`язок різних груп між собою. Розробка необхідних для збереження чисельності моржу заходів передбачає обов`язкове здійснення додаткових досліджень.

Відео про атлантичні моржі